Рідна квартира вітає господаря тихою порожнечею. Все таке холодне, неначе і душа макне. Таке все порожнє, без рідної квадратної посмішки та лагідного тембру голосу.
Двері тихо скриплять. Чонгук сідає на холодний паркет на вдивляється в коридор. Зазвичай, їх вечірні зустрічі проходили саме там: обійми та очікувані поцілунки.
- От клята, та була фотосесія! - гарчить молодший та прикриває очі.
Його свідомість заповнена думками про свого коханого і про цю операцію. Взагалі питання здоров'я дуже важливе та цінне для кожної людини. Питання життя постає дуже очікувано перед операцією, після травми, а тим паче ДТП.
Дивне почуття, дає змогу відкрити темні очі. Погляд прикутий до свого добермана, що лагідно облизує обличчя господаря. Ногам стає неочікувано лоскотно, бо там з'являється пес. Йонтан та Бам, дійсно рятівники : вони відчули як погано їх господареві і вирішили прийти на допомогу.
- Ви, неначе маленькі волохаті феї - Чон сміється та обіймає обох тваринок. Звичайним вівторком, він би обіймав ще свого коханого інопланетянина та дивився фільм. Надія не буде помирати, тому все попереду.
На вулиці потроху сідає ніч. Сине покривало небосхилу накриває Сеул. Світлом стають зорі та нічні ліхтарі. Стає холодно від зимового морозу.
Холодне повітря занурюється у самі легені. Таке відчуття, ніби стоючи на вулиці і вдихаючи нічне повітря - ти стаєш частиною реальності. Відчуття іншого, віртуального чи зупиненого світу, приходить досить часто, сидячи вдома. Саме так і думає Юнгі.
- Холодно дідько
- Я так і знав, що ти тут будеш. Думав разом з Чонгуком.
Із темної парковки видно невисоку фігуру у білій куртці. Чімін.
- Якого ти не вдома та не спиш у теплій спальні ?
- Я тільки почав розмову, а вже стільки питань. Іноді, мені здається, що ти закоханий у Те, але неоднозначно і тому бажаєш йому всього найкращого з нашим макне - позіхає Пак
- Довбешкою вдарився ? - по справжньому посміхається Юн та запалює цигарку - Я знаю, коли страждаєш по коханій людині, а тебе і в ціну не ставлять.
- Говориш, неначе ранений гепард - сумно завершує танцюрист
- А, що думав буде як в Діснею ?
- Життя не Дісней...
- Принци не прийдуть тебе рятувати, а от закоханий Шрек завжди залишиться з розбитим серцем
- Але він же був щасливий у кінці ...
- Так, але ...
- Господи, ви точно головою поїхали ? Можливо вам треба скоріше до лікарні. А от і вона - зі сторони центрального входу, з'являється Чонгук, що тягне замучену посмішку
- А ти давно нас підслуховуєш ?- фиркає Чімін
- Ні, просто до Те приїхав, а тут Шрек із своєю принцесою, чи з віслюком ?
- Виглядаєш, неначе ранений Бембі, а жартуєш, як краб із Русалоньки - хмикає Юнгі та йде слідом за молодшим у лікарню.
- Сам то чим краще
- Можливо, ви вже замовкнете ?
- Пробачте, ви до Кім Техьона ?
Усю неймовірно " інтелектуальну" розмову перериває молодий медбрат, що судорожно пише, щось у паперах. Він тільки вийшов із операційної і повинен все доповісти:
- Так, я його хлопець - говорить Гук
- А ми феї - фиркає Юнгі та одразу отримає черевиком по нозі - Чіміне, я тобі твої ноги у бублик зв'яжу!
- Не звертайте на них увагу. Що з Техьоном ?
- Все добре, операція пройшла успішно!
