- Сьогодні був такий особливий день - мій день народження. Як я і очікував, більшість привітала мене, крім нього. Містера Ділюка. Я щасливий що про мене не забули у Мондштадті, навіть Діона яка ненавидить п'яниць і таких типів як я, але чому не він. Чому? Він забув? Чи просто вже настільки ненавидить мене? Все що залишилося від нього, це тільки спогади. Як ми гралися за Винокурнею, а потім прибігали всі в болоті до Майстра Крепуса, а він посміювався з нас, та потім допомагав відмити цю грязоту. Ті часи були найкращими у моєму житті, до того як Майстер помер, у мене та у Ділюка на очах. А після цього...
- За що мені таке невезіння, я теж хотів мати сім'ю, та бути люб'ячою дитиною. Чому цей світ мене так прокляв?? Недаремно говорят:
"тільки ти один керуєш своїм світом",
але це так важко, я не зможу взятися за нього, я більше не вірю у себе. Мені не вистачає Ділюка, хоча б його присутність вже би могла сподвинути йти далі, та не винити себе. Нажаль він більше не хоче мати зі мною ніякої справи, і це так боляче, але треба взятися та теж забути про нього.. мабуть? Зате це не самый найгірший мій день, тому я вже дякую Архонтів.
Вже вечір. Кейа повинен закінчувати свою роботу Капітана Ковалерії, та заодно викинути з думок цього настирливого. Сам по собі Кейа виглядає самовпевненим та рішучим у всьому, так воно і є, але не зараз
- Яке чарівне небо.. Може це подарунок від самої галактики? Здається, якщо я не прогуляюся під ці дивні чари, то більше ніколи вже їх не побачу. "Можливо і мрія моя збудеться, коли впаде зірка" даремно про таке думати, тим паче на щось надіятися. Бард народжений вітром був правий, напевно тільки з бокалом вина можна відчути себе справжнім, на свободі. Але не сьогодні, не в цей час.
Вийшовши з будівлі Ордо Фавоніус, він вирішив не заходити до таверни, щоб не зустрітися з "огнем", просто пішов скрізь, та зупинився на мосту. Його очі відразу побачили якійсь силуети двох людей, та скандал?
- Це Тіммі та Люмін? В такий час, а Тіммі ще тут? А Люмін.. Давно вже її не бачив.
Кейа підійшов до них поближче, питаючи що відбулося, і чому дитина ще не вдома з мамою.
- Вона знову розігнала моїх голубків! Це живі створіння, чому до них відносяться лише як до м'яса?!
- Я не хотіла.. справді, вибач Тіммі. Я спішу до Барбад-.. ох тобто до Барда! Він має особисте діло для мене, а я вже запізнилася! я навіть не побачила голубів..
- Діло? І в такий то час?
- ..Так, ми собиралися поговорити та посидіти у таверні. Просто є справа яку треба обговорити.
- Зрозуміло. Біжи краще поки він не пішов(хоча вийде він звідти ще не скоро). А ти малюк Тіммі, краще біжи додому, вже пізно.
- Грх... Добре.
