У кімнаті, зануреній в абсолютний морок, горіла настільна лампа і лунав неголосний звук від ручки, що металася по паперу з однієї сторони листа в іншу. Дівчина завзято намагалася якнайшвидше закінчити з домашнім завданням, година була пізня, а вставати рано. Поставивши точку в останньому реченні, вона з радістю схопилася з місця і пішла до ванної кімнати.
Поправивши пасмочко темного каштанового волосся, що вибилося з хвоста, вона миттю кинула погляд своїми блідо-зеленими очима у відображення дзеркала. Видок був злегка пошарпаний: неакуратна зачіска або швидше, то що від неї залишилося, і мішки з синяками під очима. ЇЇ зовнішність нагадала їй маму, на їх дитячих фото завжди можна було помітити майже ідентичну схожість, тільки лиш очі в мами були блідо-голубі. Це було особливістю їх генетики, один через одного в жінок чередувалися зелені та голубі очі.
Дівчина почистила зуби і умила обличчя теплою водою, що надало їй трохи розслабило. Вирішивши не залишати безлад на столі, вона склала усі книги із зошитами в акуратні стопки, а потрібні на завтра відразу склала в рюкзак, що опустився на підлогу з глухим брязкотінням через брелок на собачці. Ліжко з радістю прийняло її у свої обійми. Після важкого дня ліжко було надзвичайно м'яким, і пружини, що пробилися назовні, в старому дивані зовсім не були помітні чи то через втому, чи через сінтапон, що їй віддала знайома.
Добре укутавшись в три ковдри, дівчина безрезультатно намагалася заснути, але хвилин тридцять пішли на вічні міркування про те, що можна було сказати в тій чи іншій сварці і чого робити не варто було, але вона про це не шкодує. Коли повіки важко опустилися на очі, вона нарешті засопіла і провалилася у безтурботний сон.
***
Відчувши холод і навіть деякий протяг, дівчина почала прокидатися. Спроби знайти поруч ковдру із закритими очима провалилися, та і ліжко здалося їй дуже холодним і твердим.
Розплющивши очі вона зрозуміла, що лежить на холодному кахлі, а поруч самотньо лежала паличка та зошити з нерозбірливою писаниною. Дівчину оточували високі стіни з рядами незрозумілих кабінок. Злякавшись, вона вскочила на місці і запанікувала. Якийсь час вона металася по невеликому залу, який здавався таким знайомим.
Несподівано голосно відкрилися на вигляд не важкі двері, які знаходилися в двадцяти метрах від дівчини.
ESTÁS LEYENDO
Не робіть з мене головну героїню
Fanfic"Я б відділа за нього своє життя" - фраза яку дівчина часто кидала на вітер чи може вона казала серйозно? Що вона зробить, коли настане момент врятувати його життя за рахунок свого? Вже не залишилось, що втрачати, лишень себе...
