The Fallout (UA)

40

День: 1531; Час: 4

Минуло вже близько тижня відтоді, як вона покинула сховище, і всі ці вісім днів Герміона сумує за домом, нехай навіть із осунутим дахом. Вона вже добу безперервно патрулює якийсь периметр. Всюди зведені захисні бар'єри, і Ґрейнджер тримається від них на відстані. Їй не сказали, захищає вона це місце чи може в будь-яку мить туди увірватися, та й взагалі, що це.

Вона з'явилася тут разом з групою, у складі якої був Рон, але Візлі переправили в інше місце. Тепер вони тут разом із Тонкс, яка стала відмінною компанією, але так і не внесла ніякої ясності: вона теж не має жодного поняття, чим саме вони займаються. Вони знають лише те, що мають безперервно відслідковувати появу ворога чи якого-небудь незнайомця, тому нервуються і здригаються навіть під час сну. Герміону всю війну переслідувала паранойя, але після перепочинку в сховищі те, що відбувається, буквально б'є її під дих. Їй необхідно два дні, аби знову звикнути або хоча б пристосуватися й не робити помилок.

Вони з Тонкс патрулюють довірену їм ділянку, крокуючи туди-сюди, тримаючись поруч, спина до спини. Дощ ллє сім днів із восьми, і на п'яту добу Герміона, яка занадто довго обходилася без душу, починає відчувати вдячність. Дні стоять спекотні та вологі, комахи дзижчать і кусаються. У Ґрейнджер складається враження, нібито вона потрапила у джунглі.

Вночі все тільки гірше: використання магії дозволяється лише в разі крайньої необхідності, а ліс наповнюється звуками тварин і приглушеним лютим виттям. Інколи Герміона відчуває, як він відбивається від її грудної клітки, відзиваючись у животі. Це щось на зразок зрозумілої для неї дикості, з якою вона колись зіткнулася під час перших нічних операцій. Це нагадує їй про мавп у клітках, які б'ються об прути. Щось насувається, але я готова, тому що мені більше нікуди йти.

Вони не можуть припинити боятися, про що б не розмовляли і що б не згадували.

День: 1531; Час: 17

Тонкс дивиться на подругу, волосся на її голові мишачого кольору.

— Усі прагнуть миру. Просто кожен по-своєму.

— Гадаю, саме через це мир ніколи і не наступить. Навіть після війни залишаться ті, кому захочеться все перекроїти.

— Але коли буде достатньо цього миру, коли люди припинять вбивати одне одного за переконання... Цього мені цілком вистачить.