Криве дзеркало...
Ми бачимо його повсюди,
Но воно зовсім не кумедне...
Там правда, як брехня.
І щось потаємне...
Загальнодоступне.
Щось неприступне...
Вечорами плаче.
А щось дурне,
Завтра на вустах з молоком,
Цитується...
Як щось, як нове божество.
Збиральний іменник,
Виражений у слові людство...
Хіба таким ми його уявляємо?
Заради чого все це плачевне місиво?
Заради тих, хто в ньому бачить щось гуманне?
Антилист, всьому людству...
Від душевної хвороби,
Криве Дзеркало...
