При вигоді з тобою

~4~

Я дивно подивлася на дівчину.Так як не розуміла, те що вона сказала.Ні, я почула, лише не зрозуміла.Що вона знає?

- я була у Фреда.Він мені ще це раніше сказав, тепер я повинна працювати більше годин.- мовила Єлі, ніби звинувачує саме мене у цьому.- і думаю я Фреду подобаюся.- посміхнулася мені дівчина від чого я скривилася.

- увесь цей час, він тобі подобався?Наш начальник?- перепитала я, так як не вірила.

Дівчина біля мене почервоніла і знову тупо, немило, посміялася, ніби я сказала якийсь жарт.Іноді мені здавалося, що для людей я якийсь клоун, який маю розважати тут усіх.

- не зразу ж так.Якщо чесно, немає більше часу з тобою базікати.Успіхів тобі)

Єля була саме тією людиною, яка говорить «щасти тобі у всьому, у всіх твоїх починаннях», а сама думала, лиш би у тебе нічого не получилося.Такою людиною вона була.Ще й злопам'ятною.

Я знову наплювала на всіх.У переносному сенсі цього слова, звісно.Поклавши форму на барний стіл я вийшла з бару.

Нарешті.Можливо це на краще.Роботу,я впевнена, ще знайду і у мене знову буде якийсь дохід.Мінімальний, але буде.

Я не спішила повертатись додому і просто пішла до озера, його всі знали.Ідучи до нього я багато думала.Ненавиджу самотність тільки через те, що я починаю багато думати, це не завжди добре.Майже ніколи.Так як ніколи не знаю чим точно б хотіла займатися, щоб я могла від цього кайфувати і взагалі сильно не старатися на роботі чи у навчанні.

Сівши на пісок біля озера, де навколо не було багато людей, я почала дивитися на природу.Запах і взагальному повітря було чудесне.Вгадавши у такі моменти, що ти працювала в барі, де дуже неприємно пахне, стає тошно.

Взявши книжку.Так, у мене завжди при собі книжка.Що як мені стане скучно?Чого такого давно не було, так як найчастіше змучена.Та сьогодні саме цей день і час, аби прочитати її.

Люди ще досі ходили навколо невеликого озера і спілкувались, поки одна дівчина сперлася на дерево і тихо собі читала.Раптом, на книжку посипався звідкіля пісок.

- пробачте, я випадково!- хлопець який пробігав повз мене, якось додумався мені насипати пісок, та добре що зразу пішов вибачатися.- ви впорядку?

Я поглянула на нього і кивнула.

- усе гаразд.Не переймайтеся.- струсила книгу і далі поклала собі на коліна, та поглянула на хлопця.