Моменти забутого життя

VI частина.

Хлопець повернув її обличчя до себе. Потім ніжно притулився своїми губами до її. Та вона сильно відштовхнула його, від чого він повалився на холодний пісок.
- Що ти робиш?! - скрикнула дівчина.
- А що, не можна?
- Ні не можна! А мене спитати?! - сказавши це, вона махом схопила свій термус та коробочку з крихтами від пирога.

Прибувши в школу Дейза вже й забула про той ранковий випадок з Марком. Зараз вона хотіла, щоб хлопець побачив істинне обличчя суперниці. Вже на першій перерві Кіра з'явилася в назначеному місці де стояла Дейза.
- Мені цікаво тільки одне! - зразу розпочала співачка. - Відколи це Марк, спілкується з такими, як ти?!
- Е-е. Незнаю. Я з ним не спілкуюсь, правда!
- Та невже? Ти думаєш, що я дурна? - цього разу Дейза не хотіла провокувати Кіру на більше, бо її очі вже набули банряного кольору.
- Ні. Я так не вважаю.
- Я цього не помітила! Брешеш прямоо в очі! Я запитую ще раз: відколи це, ти з ним спілкуєшся? Наскільки сильно ви близькі?
- Я з ним не спілкуюся. Він мені ніхто! - враз рижоволоса відчула різький біль в зоні серця. Можливо - це було таке відчуття страху, а можливо й щось інше.
Гучний приглушений сплеск. Після слів Дейзи, Кіра з усьої сили зарядила однокласниці в живіт.
- Чому ти брешеш мені?! Я давала тобі другий шанс, хоча ні! Третій шанс і ти ним знехтувала, ти перша кого я вирішила помилувати та напрасно!

В той час, як Кіра провадила свою промову Дейза лежачи на землі хапала ротом повітря, неначе риба яку викинуло на берег.
- Чуєш? Я з тобою розмовляю, хвойдо! - Кіра знову занесла руку над головою потерпілої, для нанесення другого удару. Враз звідкись вигулькнув хлопець і схопивши її за руку відкинув у бік. Дейза уже не бачила свого рятівника, бо їй було не до цього. Вона намагалася не втратити свідомість, оскільки повітря в її легенях явно було замало. Та в неї не вийшло запобігти цій події.

Прокинувшись від недовготривалого сну, Дейза побачила біля себе високу жіночку в білому халаті. Це була місіс Марта - шкільна медсестра.
- Ну як ти, розумнице?
- Дякую. Все добре. Мені вже краще.
- Звісно, що краще! Я, що просто так клопоталася біля тебе? - Марта не була дружелюбною. Вона скоріш за все була зла та ненавиділа бідняків.
- Та ні.
- Тоді можеш йти на уроки. Бувай.
- Добре, дякую. Бувайте.

Насправді вона не почувала себе настільки добре, щоб повернутися до уроків, тому вирішила кінець навчального дня прогуляти. Прийшовши до дому дівчина побачила маму. Вона лежала розпростершись на підлозі. Спробувавши розбудти маму від дивного сну, у дівчини нічого не вийшло, тому вона визвала швидку допомогу. Лілі забрали, а Дейза залишилась сама в дома.