Після побаченого Олена не знала, що робити. Істота більше не звертала на неї, ніби не бачила, що та взагалі існує. Олена тільки оговталася після побаченого, як тут загадкове чудовисько повернуло свою голову і хутко пішло в її сторону. Але воно не зачепило її, навіть не дихнуло в її сторону. Вона взяла книжку, і почала переглядати сторінки. Як і раніше, вона дуже боялася її, але наважилася взяти в руки, адже хотіла прочитати ці загадкові сторінки, дізнатися більше про те що відбувається. Читаючи, книжку вона дізналися про всі загадкові дива, які відбувалися в цій хатині.
Виходить, що ця істота, це зовсім не істота, а відьма- Муїма, яка живе вже тут понад мільярда років. І найголовніше, що вона дізналася із старих сторінок, це чому вона стала невидимою.
Ці всі дива дала ця книжка
"ВУДІ". Страшна ця книжка була, і мала надзвичайну силу, страшнішу за будь-яких відьом. Книжка почала сяяти ще більше й сильніше. За давніми традиціями, це означало, що книжка знайшла свого власника, але обов'язковою умовою було, те що власник має бути відьмою. Але ж Олена не була відьмою, і це доводить її давній рід, який складався з чесних, трудолюбимих людей. Цьому було пояснення. Вона не знала про свою пра-пра-пра-бабусю - Ілону, яка була ворожкою-відьмою.
На жаль, це була гірка правда Олена - відьма.
