Історія однієї "любові"

1

Я йшла довгими коридорами Гоґвортсу інколи зупинялась наче забуваю дорогу, хоча скоріше просто сильно поринула у свої ж, але на моєму обличчі не було емоцій, хоча це мій звичайний стан. Знову зупинившись я поглянула у таке собі вікно коридора, що був більше схожий на міст, який вів в іншу частину школи, дерева були різних відтінків червоного, жовтого та оранжевого. Осінь доволі швидко знову покрасила все навкруги у свої незвичні барви, але я обожнюю цю пору року чомусь мені завжди так чудову на душі.

Сьогодні, на диво, була чудова погода на небі не було хмар і навіть було доволі тепло, хоча інколи доволі морозний вітер вже ж натякав, що осінь доволі не передбачлива у своїй погоді. Сонце вже зовсім скоро сховається за горизонт і зараз школа здавалась ще більш комфортною чим це було вдень, а те що коридори були пусті, особисто для мене, було ще більш краще тому така комбінація була просто чудова. У цей вечір в моїх планах був невеликий пікнік, хоча, напевно, сюди підійде назва "роздуми наодинці", але мені не звикати до подібного, бо я завжди одна. Коли ти навчаєшся на факультеті Слизерину всі якось тобі зовсім не довіряють, навіть студенти мого ж факультету, а відверто кажучи інші факультети не проти навіть "пожартувати" і це ще дуже м'яко сказано. Мене, наприклад, не поважають тому, що я "бруднокровка", і товаришую я з такою ж "бруднокровкою" Герміоною. Хоча я впевнена в тому, що це не можна назвати дружбою, скоріше просто якась така дівчина з якою інколи можна потеревенити або ж попросити її допомогти з домашніми завданнями та і все на тому. Така жирна "крапка".

— Неочікувана зустріч бруднокровка, – з усмішкою сказав Драко, один з "крутих" та людина яка мене дратує більше всього, він один з найперших почав свої цькування з мене, а його "друзі" просто почали повторювати за ним; дивно, що цей блондин зараз одиню.

— Що тобі, Малфой? – мене не надто хвилювало, що він тут, тому я просто продолжила дивитись в небо.

— Нічого, я повз проходив і побачив тебе, Джонс, – в його голосі я добре чула ноти роздратування чи щось на них схоже, навіть повернула до нього голову, перед цим піднявшись.

— Якщо так хочеш познущатися, то чому зволікаєш?

— Ого, які ми сміливі, – Драко зробив невелику паузу і на його писку з'явилась усмышка, від чого я навіть трохи підняла брову. – Але ні, не сьогодні, в мене немає настрою – хлопець знизив плечима, а от я вже знала, що просто так він не піде своєю дорогою, надто добре знаю цього змія. – А знаєш, мене завжди цікавило: чому ти завжди одна?