Сон зимової ночі

Я поспішаю на зустріч до нього. Знаю що коханий чекає на мене. Під поскрипування холодних кришталиків під чобітками, йду через парк вкритий білим мереживом, що вийшло з-під руки вправної тітоньки зими.

Вдалині видніється темна постать. Прискорюю крок, підходжу ближче і бачу – він стоїть під ліхтарем з букетом у руках і вдивляється у простір між сугорбами в очікуванні. Я не витримую, прискорюю крок і біжу до нього. Та вже майже на останньому кроці підковзуюсь та лечу вперед і потрапляю в обійми коханого, який заради того, щоб мене впіймати відкинув кудись букет. Від швидкості мого лету він теж втрачає рівновагу й ми разом падаємо, підіймаючи вихор пухкого снігу.

- Ти ціла? – питає коханий підтримуючи за спину, щоб я не зісковзнула з нього у покривало уявної чистоти.

- Нормально все. Здається. - промовила я, та спробувала встати, але знову втратила рівновагу й впала в його обійми.

- Йти можеш? – питає він.

- Невпевнена. – відповідаю я, а сама думаю що ж мені робити, адже нога болить, а надворі майже ніч, холодно, та й взагалі...

Думки плутаються, застигають, наче озеро, яке поволі сковує крига, варто лише зустрітися поглядом з його палаючими смарагдовими очима. Відводжу очі, намагаючись сконцентруватися, та мозок йде у сплячку, а замість раціональних думок я помічаю, як блищать сніжинки у його чорному волоссі. Навкруги холодно, а з ним так тепло. В голові суцільна каша з емоцій, та почуттів. І я не втримуюся, тягнуся до нього й цілую. А коли довгий поцілунок переривається, він підіймається разом зі мною, та не випускаючи з обіймів починає кудись вести.

Нога болить, та я обережно ступаючи повільно крокую поруч з коханим, що підтримує мене аби я ще раз не впала.

Холод трохи приводить мене до тями, та настрій не змінює. Я лиш помічаю, як тихо навкруги і, як я ледь не наступаю на кинуті у безжальний сніг квіти. Безнадійно втрачений букет білих троянд так і залишається на холодній вулиці.

Він обережно доводить мене до машини й допомагає сісти на сидіння поруч з водійським. А далі – ніч, дорога, а потім затишна квартирка в центрі міста, де ми лише удвох. Й нога швидко перестає боліти. Й вечір став затишним, а обійми п'янкими й водночас солодкими. А нам вже ніхто не потрібен, окрім один одного.