Розбите дзеркало

§11 «Шлях у дійсність»

«-Я була примарою, котра заблукала у лабіринтах власного розуму»

© Ізабелла

- Прокидайся - прошепотів ніжний голос.

Від цих приємних звуків віяло особливою атмосферою — спокоєм та комфортом. Хотілось слухати ці слова цілу вічність.

- Прокинься, Ізабель - уже трохи голосніше промовив голос.

Раптом дівчина почала повільно розтуляти, важкі, наче металеві повіки.
Спочатку картина перед очима була досить розмитою, однак згодом всі предмети почали набувати чітких обрисів.

Коли зір остаточно реабілітувався, після надто довго сну, дівчина змогла роздивитися всіх присутніх. Поряд із нею сиділа Емма, її довге волосся пасмами падало на плечі й виблискувало під сонячними променями, проте невеличкі синяки під очима та змарноване обличчя натякали на відсутність сну останніми днями.

Поряд поклавши руку на її плече стояв трішки стурбований Даніель. Після цього дивного сну погляд дівчини став трішки дивний, коли вона поглянула на нього. Даніель виглядав досить енергійним, однак декілька незагоєних ран на його обличчі досі нагадували про нещодавні події.

Щодо інших, Фелікс та Луна сиділи непорушно, втупивши чи то цікавий, чи то боязкий погляд у Ізабель.
Алекс ж навіть не глянув на дівчину, лише байдуже розглядав піщані пляжі за вікном.

Ізабель намагалась піднятися, проте різкий біль завадив їй, тому вона вирішила почати розмову не підводячись.

Ізабель: Що зі мною трапилось? - стурбовано запитала шатенка.

Даніель: Спершу тобі необхідно заспокоїтись, адже останнім часом твій психічний стан залишає лише бажати кращого - зауважив юнак, зловивши в цю мить незадоволений погляд Емми.

Ізабель: І все ж хто-небудь пояснить, якого біса тут відбувається? - важко дихаючи, дівчина ледь не підірвалась із лікарняного ліжка.

Луна: Бель, це ти поясни нам, що з тобою відбувається — стурбовано та ледь чутно промовила Луна, котра весь час не зводила з дівчини погляду.

Ізабель: Про що це ти? - невпевнено та трішки здивовано запитала брюнетка, піднявшись із лікарняного ліжка.

Луна покосилась на Даніеля, котрий увесь цей час не випускав із рук невеличкий рукописний записник. Помітивши на собі важкий погляд дівчини, Даніель одразу ж передав записник у руки Ізабель.