Та, що приходить навесні

🌺

Плоди Вашої краси дурманять розум,
Я у ціпких руках під владою гіпнозу.
Зіниці метушаться: на сонці квітнуть бутони,
Хочу дивитись, але туман мій - сльози.

Не в силах витримати небесний стан,
Ви - хитра муза, в ніжно-рожевих тонах.
Каплі-алмази залишають сіль на лиці,
Ви шепочете вітру моє ім'я - тону у вирі почуттів.

Серце щемить від любові до золотого сонця,
Світяться вишневі візерунки - мого Кохання праця.
Дякую природі за тепло і спокій,
Королева із саду заполонила собою весь простір.

І очей не відвести, та дивитись боляче,
Бестія із зеленими очима скоро покине мене.
На столі прощальна квітка розсихається ароматно,
Як шкода, що Ви являєтесь лише весною.