Горда, але тремчу

2

- Дозвіл.. .на тебе - його рука торкнулася моєї талії, а інша спиралась на стінку, над моєю головою.
- На..а... мене? -  запитала я настільки тихенько,що навіть не почула ,що саме, але він був кращим гравцем, ніж я.
- Лише на тебе, крихітко. - і рука повільно підійнялась до моєї шиї, де шкіра була особливо чутливою. Я здригнулась і опустила очі додолу. - Боїшся мене? - з насмішкою мовив він прямісінько біля моїх губ, вперто дивлячись в очі.
- Я не боягузка, але мені страшно.
- Хм, мене ще ніхто не боявся! - його рука опустилась мені під футболку і серце забилось з такою шаленою швидкістю, що не дивно, чому я задихалась, чому збільшились зіниці.
- Це буде не боляче, не тремти так сильно!

Його дихання торкнулось моїх губ і вони наполегливо потягнулись до нього. Омріяний поцілунок, гарячий, мокрий і пристрасний. Його руки торкались моїх грудей, талії, шиї, а я лише хотіла впитись ним досхочу, до останнього подиху, до останньої краплі. Здавалось, минуло кілька годин, але його губи були такими солодкими, що я готова піти на довічне покарання. Аби лише так, аби лише з ним.

Він підняв голову і подивився на мої почервонілі, набряклі губи, потім перевів погляд на мої руки, що тримали його за плечі.
- Хотів заспокоїти, а ти ще більше тремтиш! І не соромно використовувати мене?
- А тобі не соромно дивитись на мене так, наче я для тебе весь світ, а потім ховати погляд?
- Не соромно, а страшно...
- Страшно? Для чого ці фрази?
- Ти тремтиш, коли бачиш мене, боїшся, що я торкнусь тебе і ти втратиш свідомість.
- з чого ти це взяв?! Мені просто холодно!
- Ось тому я й боюсь, що якщо дивитимусь на тебе вічно, то коли-небудь ти замерзнеш...