-Сьогодні повинні повернутися хлопці,-сказала Віка,коли ми снідали.
-Це ж прекрасно,-мовила із захватом Оля.
-Сподіваємося,що хлопці повернуться живими,-відказала я.
* * * * * * * *
Хлопці за цей тиждень дуже виснажилися.
-І як їх здолати?-запитав якийсь чорнявий юнак.
-Єдинорогам зрізати ріг,вовкулак лише зрубавши голови,-відповів старший чоловік,можливо тренер.
-А як можна їх здолати,без шкоди?-запитав Тарас.
-Практично ніяк,-так само відповів головний.
-А скільки нам ще чекати підмогу?-запитав юнак.
-Скільки ще можна вас чекати?!-крикнув у наушник тренер.
-Ііі...Скільки ще потрібно тримати оборону?-запитав Павло.
-Вони сказали,що з хвилини на хвилину будуть тут,-викрикнув чоловік.
А й справді,через кілька хвилин над ними прилетіло 4 вертольоти,та спустивши драбину,забрали усіх.
* * * * * * * *
За цей тиждень ми знайшли свою істинну зброю.У мене-спис,Марі-віяло,так як у неї магія повітря,Ангел-кинжали,магія вогню, Віка-батіг,магія землі,Іванка-тризубець,магія води,Христина-меч стихій,магія мелодії,Оля-бумеранг,магія ілюзії.
Алхімію ми вирішили пропустити,тому одразу пішли на 2 урок.
Френг-наш учитель уже чекав нас на вулиці.
-Ви взяли свою зброю?-запитав він.
Всі кивнули.
-Отже,розподіляємося на пари,-сказав Френг,і почав нас ділити,-Іванка та Христина,Віка та Ангеліна,Оля та Марія,Я та Андріана.
Ну і повезло ж мені.Я буду битися з учителем.
-Починаємо,-сказав чоловік та потягнув мене в сторону.
-Чому саме я?-возмутилася я.
-Тому що,в мене є для тебе інформація,але спочатку положи мене на лопатки,і я тобі скажу,-сказав Френг.
-Постараюсь,-відказала я,із запалом в очах.
Я не чекаючи,почала нападати за допомогою вогняних куль,але все марно вони затухали,не долетівши до цілі.
-Що за,-вилаялася я.
Але тепер почав нападати Френг.Не магією,простими бойовими рухами.Один удар,я на колінах,але не на лопатках.
Почала нападати я,слідуючи його прикладу,один удар ногою,переворот і удар в живіт,він похитнувся,але на ногах.
-Тепер дивись як це потрібно робити,-сказав вчитель.
Коли він почав нападати,я щось запідозрила,але продовжила захищатися.
Один удар,другий,зробивши переворот в повітрі він ударив ногою в живіт,але не просто ногою,а магічним закляттям.Секунда,і я на лопатках.
-Ти як?-запитав Френг.
-Нормально,-піднявшись сказала я.
-Урок завершено,-викрикнув учитель,-інформацію получиш у вечері.
-Але ж..,-не встигла сказати я,як він мене перебив.
-Але ти ж старалася,-із усмішкою мовив чоловік.
Коли Френг пішов,до мене підбігла Марі.
-Ну і як він тобі?-запитала сестра.
-А яким може бути учитель?-холодно відповіла я.
-Я бачила як ви билися,це було щось,-із захватом мовила дівчина.
-Із твоїм допитом,ми припустимо обід,-розсміявшись,мовила я.
-Ну гаразд,гаразд,-винувато піднявши руки,мовила Марі,-йдемо обідати.
Пообідавши,ми пішли на урок зоомагії.
-Сідайте,сьогодні дуже цікавий урок,-мовила пані Кейт.
Ми охоче сіли на свої місця,та уважно почали слухати викладачку.
-Тема сьогоднішнього уроку-єдинороги,-промовила учитель.
-У простих людей,єдинороги це міфічні істоти,із рогом на голові,та деякі з крилами.У нас,це реальні істоти,які живуть у магічних лісах.
Перші зображення єдинорога зустрічаються приблизно у 4 ст. до н. е. на печатках із древніх міст долини Інду.
За словами Карла Юнга, «Єдиноріг не є поодинокою сутністю, це — казкова істота з численними варіаціями: наприклад, існують однорогі коні, віслюки, риби, дракони, скарабеї тощо. Суворо кажучи, ми маємо справу з темою єдиного рогу (алікорн)»
У нас все так само як і в людей,лише у нас це реальні істоти.У них є свої родини,магія та стихії.Серед усіх єдинорогів є лише один особливий.Це єдиноріг-дракон.Він вміє літати і має стихію вогню.
Це єдиноріг підопічний.Він народився років 14-15 тому,коли й народився один з драконів.Є здогадки,що цей єдиноріг це частина того дракона.Для людей вони невидимі.
Урок завершено,прошу вас повторити все,що ми вчили на минулих уроках.До побачення.
І пані Кейт розчинилася у повітрі.Всіх гризло лише одне питання-хто цей дракон.
На алхімію ми не пішли,адже Мар'яни немає.
На вулиці ми почули галас,тому не роздумуючи вибігли з приміщення.
Вибігши,ми побачили викладачів,які боролися із феніксами.
З уроків зоомагії відомо,що фенікс-це птах який вміє воскресати.Так легко його не перемогти.Тому ми вступили у бійку.
За допомогою заклять,ми з дівчатами створили щит навколо школи,це затримало птахів,але ненадовго.Вони миттєво розтрощили щит,завдавши новий удар.
Хвилин через п'ять,вони зупинили напад,та спустилися на землю,створивши прохід.
-Ну привіт давнім знайомим,-мовив середнього зросту юнак,із світлим волоссям та жовтими очима.
-Знову ти,-відказала Ангел,-вали звідси,і забирай своїх посіпак,поки ми вас не знищили.
-Ах,наївні.Феніксів не так легко вбити.Потрібно розвіяти їхній попіл,а у вас на це навіть часу не буде,тому що нас дуже багато,-показавши на своїх посіпак,закінчив свою промову хлопець.
-Іване,йдіть по-доброму,-попросила їх Мар.
-Я піду лише знищивши її,-відказав юнак,показавши пальцем на мене.
Фенікси взлетіли в небо і почали нападати,а мене якоюсь невидимою силою відкинуло в протилежний бік.
-Пора завершити почате,-із лихою усмішкою,мовив Іван.
-Ніколи,-витягнувши списа,відказала я.
-Як ти думаєш,чому у тебе магія вогню?-почав нападати чаклун.
-Незнаю,і знати не хочу,-із холодом відповіла я.
-Зате я знаю,-продовжуючи нападати,мовив Іван.-У родині твого батька був напівдракон,тому частково ти дракон,а можливо і повністю.У тебе не лише магія вогню,але й льоду.
-Так ось чому...-отетеріла я.
-Саме тому,-кивнув юнак.
Я просто в шоці.Отже,це мій батько,моя мама.Але чому Марійка і Ангеліна мені брехали,навіщо це їм.
Поки я обдумувала цю ситуацію,Іван вибив з моїх рук списа та положив на лопатки.
-Як ганебно помре дракон,-із смішком промовив юнак.
-Не роби висновків,-відказала я.
Мій спис відкликається на поклик,тому подумки покликавши свій спис,він опинився у моїх руках.
Я зробила удар списом,а потім поставила кругом чаклуна бар'єр.
-Ах ти ж,-все що зміг сказати Іван.
Повернувши голову я побачила як усі стараются відбитися від птахів,але їм нічого не вдається.
Так як я була ззаду птахів,я завдала удар вогнем,а потім Марі своїм віялом розвіяла попіл.
Деяких викладачів та дівчат було тяжко поранено,тому вони пішли в медичну частину школи.
* * * * * * * *
Під вечір повернулися хлопці,деякі із важкими пораненнями.
Проснулась я в палаті,на сусідній кушетці спала Марі.Поглянувши у дзеркало,я побачила кров на голові.Одразу у палату зайшла медсестра.Жіночка була у білому халаті із сивими кучериками.
-Як ви панянко,голова не крутиться?-запитала жінка.
-Ніби ні,-невпевнено відказала я.
-У вашому випадку це дуже добре,-відказала медсестра,-називайте мене Надя.
-Гаразд.Надю,в якому сенсі "у вашому випадку",що ви мали на увазі?-запитала я у жіночки.
-У вас серйозне виснаження,панянко,після такого у всіх практично крутиться голова,а у вас лише подряпини,це дуже дивно,-відповіла Надя.-Гаразд,відпочивайте.
Після цих слів медсестра вийшла,а я заснула.