Я побачила Намджуна і його вчирашніг друзів. Сказати що я була вшоці нічого не сказати.
- Знайомтесь це група BTS.- сказав мій начальник.
- Ду...же приємно.- я що горити не знаю - спитала я сама себе.
Я цих трьох знаю(Джин,Чімін,Намджун), а о це хо?- подумала я.
- Хлопці преставтесь дудьласка. - сказав деректор.
- Я Хосок -відповів один із них.
- Дуже приємно.- а в нього гарна посмішка.
- Нас лідер групи нас приставить. - відповів хтось із хлопців.
Піднімається Намджун і придставляє всїх:
Чон Хосок:
Чон Чонгук:
Кім Техєн:
Мін Юнгі:
Всі вони такі красиві. Я навіть трошки зраділа, що я буду малювати Намджуна. Я вся почервоніла від таких думок.
- Ну, що познайомились час працювати.- сказав деректор.
- Добре - посміхаючись відповіла я.
***
Колеги і я прийнялись робити їм макіяж, тому що в них концерт через 2 години. Вони наодягнулися і вже пішли. Почався концерт я чула як фанати кричать, підспівують їм. Я не помітила як задивилася на Намджуна(я думало в нім дирку зробл:ю). І він це помітив і подивився на мене посміхаючись. Блін дурна в мене голова так задивитися та щей він дивиться на мене і посміхаться мені. Дивлюся на нього посміхаюся кривою посмішкою і думаю:
- Що робити чого він на мене так дивиться.- посміхаючись до нього думала я.
***
Нарешті все закінчилося я почала збиратися до дому. Виходжу вже з компанії до мене мене йде якийсь хлопець в масці. Я почала боятися(спитайте чому? А хрін його знає що за хлопець йде до мене вам не було б страшно?незнайомець в ночі в масці іде до вас). Підходить блище і скидає маску бачу а це Намджун. Блін вміє лякати думала вже швидку собі викликати.
- Привіт Кетті- сказав він.
- привіт Намджун -посміхнулась я.
- да чому так офіційно давай просто Джун?
- добре
- йдеш додому?
Ну а куда ще - подумала я.
- так , але я жіву в готелі покищо.
- о я також. А в якому?
- (каже готель)
- це схоже доля я також там тимчасово там жіву.
-справді доля - посміхнулась я.
- ну тоді разом підем?
- звісно
Виявляється у нас багато спільного. Ми так заговорилися, що не помітили, що вже біля своїх номерів.(виявляється ми сусіди)
- ну бувай
- зачекай давай завтра підемо кудись?
- але завтра в мене робота(
- ну тоді давай після роботи зустрінемося?
-ну.....добре, але із тебе морозиво - посміхаючись відповіла я.
- ну ок -посміхнувся він
Ми попрощалися і я зайшла в свій номер.
Його посмішка це щось. Така світла і щира. Так хочеться поцілувати в його щічки. Серце немов пташка в клітці так хоче вилетіти при думці нього.
- да що це зімною? все досить думати про нього - приклало руку до серця але сеодно дуже сильно б'ється.
Привіт мої зайчики дуже дякую, що читайте.
Пишіть в коментаріях чи вам сподобалось. Чи писати мені далі?))))