Перший сніг лягає на твої вуста,
Щемно й трохи млосно від стискання рук.
Скільки в нас ще буде довгих розставань?
Скільки в нас ще буде велетів-розлук?..
Кресне в серці крига, кресне перший лід.
Над холодним парком – сіро-біла тінь.
Ген зайнявся сумом цілий оковид –
Бачиш, скільки гасне наших чистих рвінь?..
Бачиш ти, як ніжність сходить без мети?..
Доторкнусь рукою рідних передпліч.
Сходить дощ солоний на твої мости –
Знову перехрестя.
Знову йдеш у ніч.