Зараз має відбутися цікава історія. В місті яке несе назву Переяслав.Це місто дивне яке має свою власну історію,про яку ви дізнаєтеся пізніше.Стоїть велично бо має жителів сміливих,завжди в роботі!(Перша спроба писати щось інше краще,ніж просто вірші.Герої видумані,хоча риси характеру від справжніх людей,не з митою когось образити,чи на щось намікнути,просто бувають і такі ситуації.Буде завжди вибрано що історія не завершена,бо знаходячи помилки буду виправляти,або навіть і редагувати глобально).
І от почався мій ранок як завжди прокинувся я раніше всіх:не їв,не вмивався,за компютер я побіг.Треба було зайти у інтернет і так завжди проходить день.Я б з радістю побіг би на стадіон з друзями ,пограв футбол,провів час на дворі.Та ні ніхто не хоче, в житті може бути: біль,невдачі,справжні почуття і думка як тебе побачуть інші . Соціальна мережа затягує,"Оце діло",любив я так казати,там пройде все ваше життя,і смайлики замість почуттів і музика замість слів.
Давайте познайомимся, я Влад живу добре,люблю навчатися і своїх друзів,ріст мій не величкий цим я і засмучений,,я брихун ,але я вже виправляюся.Очі мої сіро зелені,люди в них бачуть сміливість.
І от прийшов час коли любов уже за вікном і стукає у двері,так от вирішив я найти собі дівчину і написав у вк смс своєму ліпшому другу Богдан:
- Привіт, Богдан, слухай ти не знаєш чи в Яни є хлопець?
- Не знаю напевно ні,ну ти і шалун.
Від цих слів я став трішки щасливий,я довго збирався з думками і щоб у результаті добитися якоїсь цілі,і завоювати чіюсь любов, написав пятьом дівчатам ,двоє з яких я добре знав. Від цих мук по ночах,ранішніх вправ,весь замучався.
Мій день новий почався з того що я прокинувся попросив свою бабусю приготувати їжу,поцілував маму і побіг до школи,де навчався,по секрету,любив навчатися,брав участь у конкурсах любив співати і грати на гитарі.Цей день не виразився чимось особливим,як завжди піднята рука і не прогуляні уроки.Додому йшов із друзями ми розмовляли на різні теми і от я дійшов до дому,відкрив фірточку. Мене зустріла мама зі словами:"як навчався синку,які в тебе оцінки?"Я не охоче відповідав їй які вони,і вона знала що я добре навчаюсь,але для дисципліни питала.Мати любила говорити тоді коли я їм,говорила що вона робила на роботі,і який я бешкетник. Обід бабусіним борщем просто дав мені енергію яку я вирішив витратити на компютер,потім може на вивчення уроків.
Сьогодні задали нам багато роботи по математиці,прилаштувався біля свого письмового столика і почав думати,писати.Тут цифри і там цифри вони зводили мене з розуму і мені це подобалося. От най складніші задачі і рівняння підавалися мені.Мати заглядала у мою кімнату щоб принести їсти і відволікти мене на інший предмет.Правознавство я не дуже любив але вивчав цей предмет бо потрібно було для мети.Я розповім один секрет я завжди хотів стати відомим юристом щоб рятувати життя іншим людям,була іще одна причина вона переслідувала мене ще з дитинства,мені просто було шкода свою матір,вона була юристом яку,поважали всі.Історія моя почалася коли мені було 3 роки.
Ми з матірю пішлиу магазин,я не був такий як інші діти і це вже усвідомлював. Ніколи не нив і не просив купити щось добре,смачне для себе.А якщо даже попросив би мати не купила бо отримує малу зарплату.Я просто хочу бути сильнішим щоб дати їй всього того що вона не дала мені за життя.Вечером по традиції хоч на час але зайду у вк.І тут пишу логін пароль.І от +1 смс,воно від мого друга(Толіка)знову розповідає про кохання до своєї дівчини Яни.він пише багато про їхні стосунки.Дарма мені про це писати,треба вам це й показати.
Одного разу Толік пішов у свою школу це вже був 11 клас з ним училася гарна дівчина Яна за якою упадали всі хлопці,і вона добре вчилася.Толік за нею ходив не зважаючи на мене,я його не зупиняв мені було головнішим щастя друга,тому не ображався.Знов піднята рука на уроці фізики знову 10 я
красавчик подумав .Толік отримав 8 він був не дурний але теж лінивий пішов проводити Яну додому,ну й хай я сьогодні молодець і не зважаючи на все прийду додому щасливий.І на обід мені подають страву яку приготували з любовю.я їм і з нетерплячість чекаю появи матері щоб розповісти про оцінки.І от грюк дверима я вже по звуках знав як входить мати.Мати грюка дверми,коли входить бабуся то двері скриплять,а коли дід то тихо.Крик знову
- Хто тут натоптав?,чому стоїть взуття на коврику,Діду це знову ти?
- ну чого,чого ти кричиш я зараз приберу
- не треба я по мийні засоби,сядь і сиди старий,і не вчи малого:
Діалог Влада і матері:
-сМамо в мене гарна оцінка 10 з фізики
-ну і що,ти про інші предмети подумай,з путнього предмета аби получив . Бистро в кімнату і ніякого компютера,вчи
-Добре мамо(сумує)в тебе все добре?
-Так синку,не ображайся але потрібно вчиться.
Сижу думаю думаю,та в голову нічого не лізе.То згадую приколи своїх однокласників як ми сміялися з вчителя Англійської.І в Олі було красиве волосся.Юля як завжди отримала 2.Ех а який мякий диван,і шпалери гарні, зеленні.Потрібно все таки братися за навчання.Так історія,друга світова війна. Не буду її вчити, й і так її знаю.Скажу як є,я люблю історію,бо багато бачив цікавих передач.По каналу:"Сезон".Толік у школі дав мені цікаву гру,де потрібно було виживати,перерви пролітали,вбиваючи час і на уроках. З нетерпінням чекав вечора бо знав що вечером мати дасть відпочити.І от нарешті питання" Влад, ти вивчив Уроки?"
-Да, понятне дело,я вивчив уроки.
-ну добре відпочивай.
На цей раз я був дуже втомлений для вк і я виріши пограти в ігри,кс не те,нфс фігня.Дота завжди саме те.Чекаю відлік,і він пішов:5,4,3,2,1... Всі мої друзі підключилися.Влад-взяв Рашту,Толік -Урсу(це було здивування ніхто з нас не міг повірить, що Толік знову грає в доту,напевно з Яною посварився-подумали Влад,Богдан)Богдан- вайпера.Понеслась бійня ,мої друзі любили випивать алкоголь під час ігор,і це бісило, бо я не пив і не любив таких людей.З початку я купив курєра і качнув 3 скіл,потім пішов на мід,ми пушили і врешті решт виграли.Коли я виключив доту і попрощався з друзями,звернув увагу на годинник було вже пізно,заваривши чай, ліг спати бо рано вставати в школу.Прокинувся не снідавши побіг в школу,любив рано приходити і займати накращі місця.Маючи "друзів" іноді замислювався хто з них справжній.Наче всі мене використовували,Толік коли тікав від проблем з Яною і хотів знайти допомогу, підтримку,а коли я в скруті він не звиртав уваги.Був випадок коли я просив його пограти в футбол,чи поробити разом домашню, а він з Яною,я звоню а там,знаєте хто?,правильно Яна.Богдан це вже інша історія-він був тупий(по моїх стереотипах)пагано навчається,курить,потрібен тіки для того щоб списать в Влада або подать води коли замучав сушняк у Толіка.Але ми були як три мушкетера не розлучні,знали на яку тему нам і коли поговорить,інших друзів я не бачив або можна сказати не хотів їх приймати в своє життя.Я людина не дуже добра і не зла я просто хочу буди справедливим і добитися чогось у своєму житті, не бути використаним іншими.Після уроків вони пішли у клуб, а я не пішов бо потрібно було виправдовувати надії мами,і взагалі не любив клуби,як казав Влад своїм друзям там темно(вони звісно сміялися з цього).Героїня моя,і суровий наглядач мати,все для мене робила,хоч і брала як стандарт Есесовські методи,міг на неї скрикнути іноді,потім ходити з опущеною головою,з виною. Я так ставився до мами,вона в мене була з своїми причудами,знала сурові методи,але лагідна,хоч і сурова дуже,і наперед знав яку професію оберу,я піду по кроках матері!
Наступив страшний час,здача ДПА,пішла метушня,друзів вже не чути, я крім книжки навіть бабусю не бачу,компютер вже не рідний,одне мене тішило ніхто не просив мене їм допомогти,хоч мені не важко.Дам вам пораду як написать екзамен,потрібна шпора і чим більше шпор тим краще,байдуже на знання потрібна шпора,хоча швидкість рук і навички мені допоможуть.Головне знати три основні правила:1-бути впевненим,2- не хвилюватися,3-не ворушитися, вчителю в очі не дивитися,бо тоді він зрозуміє що в тебе щось є, він чує що ти боїся.
Коли прийшов час першого екзамину ,я підготував шість шпор по дві в носки,дві у віділення сорочки,і дві у брюки.Була в мене одна привичка коли екзамин вийти з хати і ні до кого не балакати .Перестріла мене Оленка і почала говорити до мене(моя однокласниця).Що підготував?,які шпори і куди поклав?,чи хвилюєшся?,-а я мовчу як партизан,Вона говорить і говорить, ледь стримуюся щоб не розповісти їй.Пройшовши поріг Влад все розповів,перед кабінетом стояло дуже багато людей і всі явно хвилювалися.Щоб перебороти страх,і повихвалятися перед іншими,пішов у першій пятіркі здаючих екзамин .Зайшов прочитавши свій білет сів, почав не замітно перебирати шпорами дістав свій варіант списав і вийшов з кімнати,поспішив додому.
День після екзамину:Зранку ще до відкриття школи, був біля неї і чекав,прийшла якась дівчинка у червоному платті,мала каре волося,зрозумівши по зирканню на мене,що вона щось хоче.І от я привітався і не встигли ми розговоритися прийшов охоронець і відкрив школу, глянув на дошку у мене 11 балів,я радів не оцінкі, а тому що втер носа всім іншим,і перед дівчиною став не просто хлопчиськом у піджачку,а чоловіком на якого можна покластися і отримати підтримку.
Мати була рада,і купила мені морозиво.Позвонивши другу і напросившися до нього в гості, швидко пішов до нього,йти було десь хвилин 15.Дійшовши до Толіка ми сіли грати в ігри а потім побігли на стадіон,займатися спортом.Вели діалог суто діловий такого типу:
-Влад,чому ти так багато робиш,вправ на прес?,-голова болітиме
-я ?,ні, потрібно робити більше, хочу випробувати своє тіло і вдосконалити його заради дівчат.
-Тіки одне у голові,мені вже звісно не потрібні вони,в мене вже є та сама одна єдина
-Я за вас радий.
Після цієї розмови,ми попрощалися і розійшлися по домах.Я не розповідав вам про свій дім,він не відрізнявся від інших,стояв на місці.Біля нього росли дерева,які давали свої плоди,квіти, ох ці запашні квіти!, різних кольорів і розмірів просто заманювали мене у пастку запахів, почував себе мрійником який хоче їх усіх забрати.Мав гараж де проводив багато часу,лагодячи свої вудочки у той час коли мої друзі були зайняті або просто зникали з мого життя,бо не хотіли спілкуваться чи в них зявилася якась нова компанія.Хай ідуть без них краще ніхто не використовує тебе.
Вома мене чекала "лайка "на тему чому я так довго ,а я до мами
-Мам ,да я ж всього погуляв дві години а зараз тіки 7,ще не пізно і світло
-Шо?ти говорив що не дуже довго
-А це хіба довго?
-Довго.
Після сварки такого характеру не хотілося ні їсти, ні спати,просто зникнути,в голові щоб заспокоїтися я уявляв як мою матір заарештовують,чи нападають на неї, а я такий потім її рятую.Мрійник я,або просто шизофреник,що ж казати,світ фантазії мене переслідував ще з дитинства,і рятував мене як відпочинок,бо уявляв багато ситуацій де можу щось зробить прийняти важливе рішення,і врешті решт врятувати світ.Всі герої підкорялися мені і це все залишилося як не просто уява пяти річної дитини,а другий світ в який можна втекти від проблем 16 річному хлопцю.Мав завжди одну постать, важав його своїм радником у важких ситуаціях.Іноді гадав, що я зглузду зїхав,замкнуть мене потрібно в псих лікарні сонечко.Іноді та постать мене лякала,приходила у снах,в виді чорної хмари яка просто мене бере за горло і душить.І каже смерть твоя від нестачі кисню,після цього прокинувся з книжкою біології на обличчі звалив це все на те що перечитав,але образ мій і на далі був зі мною у уяві,він надалі посміхався і давав мені поради.
Зараз ,не потрібно говорити про це ,думати про себе.Іноді це зводить мене з розуму так багато голосів.Наче багато душ багато людей і це все у моїй голові.Думка ця хвилювала щоб розвіяти її вирішив відвідати свято яке проходитиме на передонні день:" Морозива".Оце так,позвоню другу-подумав я.Ідуть гудки,не бере ,набирав разів 3 а потім взяв
Влад:Алло!
Толік:Ульо
Влад:Гов на день морожина.
Толіік:Да я піду,тіки не з тобою
Влад:я так і знав, такий ти друг
Толік:Да пішов ти.
Влад:Діч тупа,передрочися позвониш.
Я знав чому він не брав слухавку,бо йому було соромно що він зі мною не піде,а піде з Яною він боявся що я називатиму його каблуком,ну хай між любовю інших ніколи не стану.А може мені пригласити ту дівчину що була на екзамені,але я не знаю як її звати.Тому швиденько обзвонив друзів ніхто таку не бачив,тому вдався до плану Б,анонімного плану.Бистро захожу в нет,чекаю поки компютер пролагає,потім у яндекс браузері вожу вк,вибило вкладку, швидко захожу на сторінку,в пошуку Школи нікого схожого не найшов.Тоді війшов в дію план В,Написав на сайт свого міста Переяслав."Дівчина яка бачила хлопця на наступний день після екзамену відпишися"-таку новину написав. Вона написала, попросив номер телефону ,вона його мені дала.Вагаючись цілий день позвонив під вечір,заліз на Кришу ,звоню,пройшло всього два гудка і вона взяла трубку(це було для мене здивуванням,бо це означало тіки одне, що вона дуже багато часу проводить у вк,чи шариться в неті).
-Алло, це Влад мені шкода, що ми так познайомимся,але чи нехотіла б ти сходити зі мною на день морозива?.
-а Я Марина,добре сходим,тіки в вк попереписуємся ,з незнайомцями не гуляю
-Добре чекатемеш,можливо будемо друзями.?
-я не проти,хах.
-Ну добре спокойної ночі Марина(я люблю при прощанні чи привітанні казати Імя того з ким балакаю це культурно)
-Давай.
Забігши в хату Влад чуть не стрибав від радості і швидко ліг спати,не міг дочекатися наступного ранку,щоб писати,пролежавши 2 години я все ж таки заснув.
Ранок розпочався з чаю за компютером,з сніданком за компютером.В вк вже сидів але там нікого не було,бо я завжди вставав раніше своїх однолітків і вставав раніше був наче соловейко,а вони просто сови.
Марина так і от я в неї на сторінкі,писати не можу бо потрібно додати в друзі. добавляю її і тут вже можу писати але щоб їй сподобатися вирішив полайкать їй всі фото і записи на сторінці ,переслухать її музику а тоді написав "привіт".І завязався діалог про улюблений колір,про улюблене заняття,про батьків,про адрес дому де вона живе .Про спільних друзів Яну і Толіка.Все ж таки вона погодилась присвятити той день мені,тому пообіцяв пригостити її морозивом, видрати безкоштовні повітряні кульки,які роздають
День з нею почався із суєти, що вдягнути,вибирав одежу довго,а потім прасував,не обійшлося і без моїх олюблених парфумів .Які подарував мій найкращий друг на день народження Толік.Почуття брали своє,і я потрохи,не знаючи Марини почав в неї закохуватися.
Тим часом Марина:
Думаю,день буде як день,просто поїм морозива погуляю з новим другом,бо всі інші друзі вже знайшли з ким піти на цей день.Одежу вдягнула наче нічого, і не забула,попрощалася з матірю,визвала таксі,яке на здивування приїхало вчасно.Сіла а подалася на давно заплановане місце з Владом.
Дві години тому:
Влад:Привіт, я тебе зразу і не впізнав,така гарна дівчина,дуже приємно з тобою познайомитися.
Марина:І мені,надіюсь ми потоваришуєм,і ти пригостиш мене добрим морозивом.
Влад:Звичайно,тіки давай спочатку сходимо на концерт.
Марина:Давай.
Емоції Влада били через нього,він посміхався навіть сам не знаючи від чого,руки трусилися,і зазвичай втомлине обличчя ставало як у нормальної людини.Перше враження Марини було таке яке вона собі уявляла,Влад, - це буде її майбутній найкращий друг
Після закінчення концерту вони пішли куштувати,морозиво,Влад і Марина зїли дуже багато,і це все було заради того щоб взяти участь в акції,принеси бумажку з під морозива отримай купончик,і на певну кількість купончиків можна було отримати:зошити,ручки,блокноти,ще морозиво,магнітіки,і навіть футболку.Прикладенні зусилля були великі,після кількох переконань Марини, розмов самому собі, що ти зможеш витягнути з мусорки на площі бумажки з під морозива.Ми виграли по футболці і багато ручок.Гуляючи посмішки вже були в них обох на обличчі,хвилювання Влада вже кудись ділося,поки і не зникли як те морозиво що вони доїдали.
Настала та довгождана мить на яку чекала Марина, виконання обіцянки Влада,чи справді він кинеться в натовп і з нього відвоює їм всього на всього 3 повітряні кульки?.Влад кинувся біг що є сили і вхопив якраз 3.Марина йому аплодувала,і він соромязливо опустивши очі кланявся.Наступав потроху вечір і час прощання.Влад побачив маленького,який сидів у папи на плечах і плакав,поки мама везла маленьку сестричку в коляскі.Влад в цій ситуації напевно поступив як найкращий,з найкращих джентельменів,і в першу чергу як людина, підбіг з одним повітряним шаріком і поки батько не бачить,що його засмучена дитина дивиться назад,він простягує його, щоб маленький взяв,а він не реагує,мабуть ще дуже малий щоб радіти цьому.Але після чотирьох хвилинного переслідування він все таки взяв його у свої ручки,і Влад з Мариною зникли.Батьки напевно дивуються чому дитина спокійна,і звідки в нього повітряна кулька-думає Влад ідучи з Мариною,напевно в її очах ,він виріс.
Підчас того як вони прощалися,в їхню розмову втрутилися якісь двоє пяних як "Чіп" чоловіки.Влад думав, що щас буде бійка і заздалегідь,підготувався до удару,але все було не так як він думав. Вони підійшли
Чоловіки:Звідки у тебе ці кульки,за скільки купив і де можна їх взяти?
Влад:Да, їх безплатно давали на фестивалі
Чоловіки:А можеш дати одну?,бо ми не встигли
Влад:Тримайте мені не шкода.
Чоловіки: взяли ту кульку і пішли далі в паб, напевно пити.
А Влад залишився з думкою навіщо двом здоровим чоловікам кулька,але ця думка швидко перервалася дзвінком мами,розмова була такого змісту,"по скоріше біжи додому сину".Влад попрощався з Мариною,чучуть провівши її до сусідньої вулиці,вертався додому.Вдома на нього чекала сімя яку він сильно любив,яка його накормила, після розмов з бабусею,потрібно було лягати спати.Влад позвонив Марині на ніч щоб справити остаточне враження,але вона не взяла трубку бо лягла спати,Влад був радий знайомству.Нові друзі лишніми не будуть!!!
Історія Марини:Прийшовши додому втомлена, я зрозуміла,день пішов не на нівець, навіть була рада ,що її найкраща подружка пішла з іншими друзями,телефон розрядився, перевдягнувшись поставила її на зарядку в сусідній кімнаті, не діждавшись батьків з роботи лягла спати у своє маленьке стареньке ліжечко.
З настанням ранку Влад не мчав набирати номер Марині,і не летів сидіти в соціальних мережах.Він збирався на рибалку із своїм далеким другом який за нього стояв горою.Їхавши на своїх велосипедах,хлопці обговорювали життя,подружок,навіть був час обговорити домашнє завдання.
На ставку риба клювала справді погано,напевно із за того, що Влад не послухав дідуся і поїхав на риболовлю у вітряну погоду,та ще і дощ пустився.Насаджуючи наживку за наживкою, результат залишався не зміною,наживка тіки мокра,але все таки мій друг якимось дивом підсік маленьку тюльку крючком,і кинувши в відро сказав хоч кота погодую,сміху боло .Влад після бородьби з бурею ,здався, сказав своєму товариші,можна сказати колегі по вудочку,"пішли додому" або як казав мій дід коли повертався з рибалки з річки "суши весла" бо на річкі ми з ним ловили тіки з лодки ,а якщо на озері,змотуй вудочки.Їхавши додому друг відав мені рибину, я його скормив своєму другу по життю псу,його ще маленьким цуценям привезли до мене,я якраз повертався зі школи.
Дома вже розкладав вудочки,по своїх місцях,поті дома просто ліг і лежав не дивлячися на різноманітні ситуації,які проходили за сусідньою стіною.В майбутньому мене чикатиме важливий крок це здача екзаминів на вступ у інститут моєї мрії на юриста ,в недалекому від мого містечка міста.
Дні пролітали не замітно бо діло ішло до вступу у вищий навчальний заклад. Я готував себе до того, що втрачу більшу частину своїх друзів,бо навчатимуся на в власному місті ,а в делекому може кілометрів 100 чи 120 різниці не було і не буде,"я не вдома!"- вбив цю думку у свою голову.Але бажання розслабитися брало надімною гору,позвонивши Толіку, вирівшивши поїхати на покатуху,на його старенькому мотоциклі.Влад був задоволиним,здійсненням моїх духовних потреб,при зустрічі маршрут був складений,ми без вагань сіли, поїхали куди очі дивляться.Литіли вітер бив мене в обличчя,як ляпас дівчини тоді коли ти до неї пристаєш тіки набагато приємніший.Хотілось навіть закричати "ухувввв",але стримувався,бо всяке в дорозі можливе, не хотів відволікати друга від дороги, в нього ще немає прав, не скоро вони і зявляться.Ми ледве витримали час, повні емоцій почали заганяти мопед у гараж,а тоді йшли у магазин купити слабо-алкоголку,тепер коли я подорослішав не хочу її навіть бачити.Розмови були як і при зустрічі з усіма, про проблеми,навчання,та звичайно як ви вже здогадалися про дівчат.розпитував про те як це мати дівчину,що ти переживаєш?.Толік відволячи від рота бутилку відповідав,да це таке може і не потрібне тобі,я аж онімів від здивування і завязався діалог
Влад:чому це воно мені не потрібне,від дівчат гарно пахне і інколи хочеться щоб тебе обняли
Толік:я вже маю дівчину і стосуник може в нас не сахар і навіть близько не мед рідкий,ми разом,а чи ти знаєш які це муки вислуховувати це і не мати можливість зупинитися і все закінчитт
Влад:(Бачить що ця тема дуже заділа Толіка,вирішив промовчати)Угу
Толік:З цим приходить страх від того що думаєш аби з нею нічого не трапилося,біль-від тих постійних сварок.
Толік ,допиваючи свій алкоголь в жистяній банкі,іде до дому. Мені на хвилину здалося, що він пустив сльозу,та це мабуть ,правда здалося,скільки знаю Толіка він ніколи не плакав за такого, і я був спокійний.На вус це було усе намотано,я поради ніколи не забуваю і стараюся прислуховуватися.
Дорогой додому я завжди бачив людей і задумувався,про те куди він пішов?,про, що говорит?,чи подивиться вона коли я обернуся?,чи оцінить врешті решт хтось мій прикид?.Люди мені подобалися,а точніше їхні емоції від них можна було багато чого нового дізнатися як повести себе в тій чи іншій ситуації,що сказати, що зробити.А іноді люди були страшні, це різні на перший погляд бандюки,бомжі,або просто психопати,при зустрічі з ними, намагався швидко накивати пятами,збільшував і так свій бистрий темп ходьби, чуть не бігом Влад зникав із їхнього поля зору.
Нагодувавши свого пса кашею,і супом який сімя не доїла сідав вчити уроки,собаку так часто годував тіки я бо батьки казали ,що собака повинна бути худою і злою щоб гавкала тіки,чужих виганяла,а кормити можна, раз у день кинувши черпаком кашу, наливши воду в миску чи в відро. В майбутньому цей пес,заховає багато кісток у своєму дворі біля будки.
Переписки з Мариною, почали проходити місяцями і от вже десь коли пройшло три місяця ми могли розповісти друг про друга все ,що не спитай.Були такі події ,що краще було пережити з сімєю чи з ліпшим другом .Я зараз вам розповім одну історію,колись вона почалася так:
Було це одного вечора, мали падати зірки з неба,кожен міг загадати багато бажань.Позонивши Марині спочатку в скайп з ранку, розповів про таке чудо природи ,вона була здивована, запропонувала разом на це подивитися ,а як ми обоє провинилися і нас батьки не випустили погулять,прийшлося звонить на телефон.Не знаю ,що там Марина ,а я гарно підготувався купив на передодні попкорн за 13 гривень і колу за 3,60,взявши матрац і подушку постелив собі в дворі на газончику,набираю її.Слово за слово і ми заговорилися,аж поки Неля не перервала моє бубоніння словом:"Дивися вже почалося".Я проливши колу почав щитати зірки які падають одна за одною,перша,друга,третя,четверта,пята,шоста,сьома,восьма...і мільон.Бажання було тіки одне аби я добився всіх поставлених перед собою цілей.Після того ми довго розмовляли про те про се. Коли Влад захотів спати, сказав:" мені потрібно допомогти мамі і звільнюся пізно коли ти вже будеш спати" пообіцяв позвонити завтра.Розпушивши подушку, розправивши одіяло, кинувся в його обійми,а той обгорнув мене як немовля обгортає мати у пелена.Поринаючи поволі у світ снів.Промотувалися картинки із фрагментами цього дня.Пару картинок із зірками,пару із попкорном,і от найцікавіше сон,який потім під ранок забув.
Розповісти маю щоб застережити усіх від таких випадків.Часто бачу як на сусідній вулиці живе чоловік який підозріло себе веде,ходить весь час на город за кущі. які з дороги і не роздивися,і виходить.Чоловічок був не високого зросту,темне волосся,зуби стирчать,дуже худий.Інколи спостерігалося таке,що в нього починався напад епілепсії.На перший погляд думав, що то хвороба пізніше мої думки змінилися.Вирішив розвідати ,що ж творить в нього за тими кущами? мою цікавість можна було пояснити тим, думав я:"Що ж там росте?", виноград "Киш-Миш".Коли я переліз через забор і полуприсядом дійшов до куща був здивований побачиним, чоловік вирощував коноплю,напевно і курив же її тому такий худий,мій наступний вчинок, це розповісти бабусі,яка потім надоумила чоловіка кинути це діло.
Страшне в цій історії те, що таких як він багато, і ці люди несуть соціальну, та взагалі фізичну загрозу людям.Розповів заради того щоб ви трималися від них як най далі.Бо в житті всяке буває якби він мене спіймав-потім думав Влад.Він мене міг би побити,в гіршому разі вбити.Бачучи знов себе героєм,я хизувався своєю відвагою,коли була якась бійка, влітав в неї щоб надавати по морді і тим і тим,щоб знали ,що бійки до добра не доведуть,ділився смачними цукерками з друзями.
Знаєте в мене був один талант про який, навіть не здогадувався це добре кулінарити,відкрився він тоді коли я усвідомив, що поступлю у інститут то буду жити сам,а як студенти голодні завжди,то прийдеться куховарити.Довго вмовляв бабусю щоб вона навчла мене хоч жарити яєшню,як чистити рибу,готувати борщ.Після кількох днів мовлянь бабуся згодилася і взялася за моє навчаньння,перші дні було важко, потрібно було знайти вільний час.Рибу зрозумів, що спочатку потрібно звільнити її від луски,а потім відрізати голову й хвіст,вичинити нутрощі.Після такого процесу потрібно було рибу,покачати по муці, потім можна було жарити.День риби, я його так тоді назвав коли навчився готувати саме таку страву,видався смачним.Потім в нас були пироги і торти, було дуже смачно особливо в бабусі,в мене можна сказати як у починаючого поварьонка,курси бабушкині були офіційно завершені і я міг вже сам себе обслуговувати в майбутньому.Мої недоїдки як завжди доїдали коти,і пес.Мама і дід не наважилися ризекнути щоб спробувати мою швидко приготовлену страву.
Доводилося потрапляти в різноманітні ситуації але в таку ще ніколи.Напевно кожен із вас брав участь в бійкі,за якусь дурню,чи попяні.Особисто Влад потрапляв в школі частенько в подібний вир.Скажу вам ,що трапилося сьогодні змінило мою думку про бійки і поклявся ,що після побаченого коли небуть зможу вдарити людину,навіть якщо буде за що.В Яни(мого друга Толіка дівчина) зявився якийсь хлопець який чіплявся до неї.Толік це дізнався, вирішив зясувати стосунки,коли це почув вирішив піти другом щоб контролювати його злість і якщо щось трапиться то навіть захистити.Він доводив мене до шоку своїми криками на того хлопця який просто хотів товаришувати з нею, нічого більшого в цьому впевнений.І ось перший удар хлопець зігнувся і Толік почав звірячи бити його ногами,Влад зразу підбіг до нього щоб той його не вбив,в очах палав огонь і вогонь був не такий який при поході горить,а чорний я ще такого не бачив.
Толік встав обтрусився сказав кілька неприємних слів і підняв того хлопця, провів додому ,на наступний день я хотів поговорити з Толіком
Діалог (Толіка і Влада):
Влад:Толя,він і правда нічого не зробив
Толік(дивиться водну точку,абсолютно спокійний)він отримав те, що заслуговує,взагалі ніхто не повинен до неї підходити.
Влад:це ж не нормально вона не твоя річ
Толік:Друг ти думай, що говориш,а то я тебе натовчу і дружбі кінець
Влад:Толік заспокойся я просто це кажу,щоб не накоїв дурниць в майбутньому
Толік:Дякую,но я сам розберуся.
Ідуть разом до річки щоб Толік зустрівся з Яною,тоді і Влада зможе забрати дідусь.
Влад:Ти того хлопця добряче налякав
Толік:дякую братан,потрібно було ставити на своє місце
Влад:О,іще поки згадав як ти поясниш цей вчинок Яні,все ж таки то був її друг і з сторони це було важко зрозуміть
Толік:вона все зрозуміє,помовчи
Влад:Ні я мовчать не буду це був аморальний вчинок.
Толік розвирнувся і дав Владу кулаком по морді той сплюнув кров і бився,після того Влад пішов з подратою спиною і розбитою губою додому,а Толік ледве пересуваючись бо ноги болять пішов до Яни(переживав за свій вид бо вона точно спитає що трапилося,і видавало це не тільки синяки а й розтягнута футболка,за яку його тоді схопив Влад).Яна йшла з готовими нотаціями для свого хлопця,і напевно це був самий розумніший вчинок який можна було придумати.Сьогодні вона на зло вдяглася красиво щоб Толік це сприйняв і можливо не тільки він але й інші хлопці які на неї задивлялися.І от здалику вона бачить силует Толіка,який сидячи на дереві, якого згризли бобри курить,Яна прискоряє свій крок,майже летить,Толік підводить з думкою що він зараз її обнімить і поцілує,але погляд злий Яни який він побачив заставляє його опустити руки.І перше ,що трапилося це гучний ляпас по морді,а потім пішло співчуття:"хто тебе так побив?,вчора ж наче мені розказував Влад той хлопець навіть тебе і не вдарив".Толік зціплює зуби,через кількох хвилинного мовчання заводиться діалог.
Діалог Яни і Толіка
Толік(з недовольним лицем,і було видно, що мучає сумління)Я побився з Владом тільки ,що
Яна:Що? він же твій найкращий друг?
Толік:Знаю я й про це жалію.
Яна:(перебиває і майже не дає сказать Толіку хоч щось)І ще хлопця побив,який просто зі мною поспілкувався.Визначся в собі, зміни ситуацію стань адекватним,якщо я тебе люблю то я буду тільки з тобою зрозумій!!!,а поки ти цього не зрозумів нам краще не бачитися.В цей самий час Влад вирішує піти до Толіка щоб поговорити в трьох,захистити друга.Але наступна картина шокувала Толік вже сидів з бутилкою пива і коли Влад до нього підійшов він плакав.Толік попросив пробачення в Влада він вибачив,а потім сам Влад перепросив, в кожній ситуації винні дві людини.Сиділи і пару хвилин дивилися на воду і ніхто не смів порушити цю тишу крім хвилі,яка заспокоювала.Я після таких поворотів,вирішив поклястися ,що ніколи не буду битися і Влад цю клятву дотримав.Отак ішла ця історія.Яна вже тоді пішла з якимись хлопцями гуляти до ранка,а Влад і Толік цього навіть не знали.Біднний Толік думав Влад, картав себе за те, що Яна з ним вирішила зробити перерву,хоч знала, що для Толіка їхні стосунки це щось більше чим любов-це бажання,страсть,і жага бути завжди разом.В житті запамятайте не все так просто,ситуаацій багато,і головне не попасти в дурну ситуацію,це саме найнебещпечніше,тоді всі принципи ідуть коту під хвіст і люди стають просто,тваринами і боряться за їжу і сучок.
Пройшло 2 місяця.
Я вже студент,відїхав від дому на сотні кілометрів облаштувався в общежитії,зімною живуть 3 чудових хлобців майже з усіх кінців України.Перша лінійка була на нервах всі ми оділи вишиванки,вислухали прикази батьків,да я не помилився саме прикази.І йшли до училища,нове місто захоплювало Влада,він був радий що буде тепер самостійним від батьків,радів що матиме трьох друзів,і хотів нарешті закохатися в когось і щоб це було назавжди.Стоять якісь незнайомі 20 чоловік всі посміхаються,і незнають як заговорити друг до друга.І от урочиста промова міського голови,який показався мені не компетентним,і деректора який був схожий на дуже добру людину,пізніше він дізнається що це була правда.
Перший урок потрібно познайомитися,кожен говорив свій талант а я чекав черги,щоб заговорити про свій,що я малю дивовижні картини. Пішли діалоги,приблизного характера,кожен з гордістю говорив що він вміє.Майже кожен був оригінальним:Один писав вірші,інший любив бігати,третій взагалі паркуріст,а ті хто малюють майже всі.Я сказав свій талант і мовчки сів.В перше в житті я засумнівався що мої малюнки,чогось варті.Багато хто малював майже шедеври,а що я?.Самоучка в якого не має відомих родичів які змогли мене прилаштувати в світ,а самому Бог сміливості не дав.Перші пари були довгі і веселі.Додому повернуся, деякі дівчата мені сподобались,але подумав Влад що йому це не потрібно пішов з хлопцями гулять,а потім поверталися додому.
Перед сном говорили хто і звідки,що люблять робити.Основною темою була хто іде спатиме,Влад самий перший сказав, що спатиме біля батареї,інші нічого не заперечуали.Ніч ця була розмов,сміялися,двоє курили і виясняли все один із них захотів познайомитися з дівчатами.Валад був до цього байдужим,але за компанію згодився,однією з причиною була іще та ,що хотів познайомитися із слабшою половиною групи.
В училищі ці два ентузіасти домовилися про зустріч,а по дорозі додому ділили їх.Секрет у тому ,що їм двом сподобалася одна і таж дівчина.Образи про неї були схожі.Бачили її волоси най довшими і гарнішими,а фігура така була як іспанська гитара, не кожен буде гитаристом цього музичного інструменту.Очі карі прям з ніг збивали,спопиляли серце з середини,змушуючи його битися сильніше кров качати швидше.Вдома підколи зі сторони сусідів були не милуючі.
Наступив завтрійшній день,закінчилися пари і хлопці ринули проводить дівчат у їхню частину общежитія,ішли балакали з обіймами.Влад потім побачив красу і в іншій дівчині,можливо в голову вдарив його талант бачити щось красиве,але він думав що це любов з першого погляду і кидався їй це говорити,можливо через те що в нього до цьго ніколи нікого не було?а байдуже про почуття свої потрібно говорити а не мовчати.А дівчина була не дурна і напевно вже знала яке це розбите серце після таких слів.Але Влад не розумів він був в тумані коханням .
Проходили дні за днями,друг Влада який допоміг їм зійтися разом не ладив зі своєю вибраною,і врезультаті вони вирішили залишитися друзями,а Влад зробив вчинок джентельмена,вирішив пригласити свою любов з першого погялду і її подружку(пообіцявши купити їм по шиколадкі),вийшли Влад як і обіцяв відав шиколадки, помітив що одна із них була гарно вдягнена в спідниці,з майкою заправленою в неї, в кедах.А та за яку вони спочатку з другом сварилися,вдяглася по простому,буденному.Взагалі було видно ,що недавня подружка Влада хотіла порадувати його своїм нарядом.Прийшли в парк де було навдивовижу багато квітів,йому а ж захотілося в майбутньому зообразити їх на полотні.А дівчата є дівчата ніяких переживань,просто пусті розмови ні про що,діло йшло до вечора, потрібно було відвести їх до общаги.Влад довів їх до входу обійняв іншу,і вже хотів обійняти свою так любов.Вони наближалися друг до друга зоровий контакт з боку її потребував поцілунок,Влад напевно це помітив ,спітнів як ніколи,але хлопець був не дурний і швидко викрутився,вибравши компроміс,підійшов і теж обійняв і попросив поцілувати її в щічку,вона з закритими очима сказала:"Так".Він поцілував, побачив як її білі на той щас щічки почали червоніти.Розвернувся пішов в свою частину общаги,посмішка була на лиці, не сходила,в нього був дуже сильний ейфорійний стан,до якого навіть не доведе випиті 6 літрів пива.
Хлопці чекали його розповіді,по цьому приводу.Влад розповів бо емоції просто били через гору,і мовчати він не смів.Вечером позвонив розмова була не довга.Через кілька днів розмови ставали все менші і менші,а зустрічі були тіки на парах.Це вже було зрозуміло Владу, що далі нічого не вийде, навіть дівчина сказала це йому.Але Влад мав такий характер, що просто так не розумів як це так після усіх тих зустрічей,і солодощів подарованих можливо перестати спілкуватися.Їм довелося тянути цей процес 5 днів,далі Владу стало байдуже.А чому я все говорю про цього хлопця?,а як же Толік і Яна.А трапилося так що Толік і Яна вирішили одружитися,разом написали листи з запрошенням усім,майже всі відповіли що прийдуть святкувати такий день з ними.Влад як прочитав він більше був здивований,чим радий за щастя друга. Не розумів чому вони так рано вирішили жити разом,це ж прийде відповідальність,сварки на якісь побутові теми.Загалом Влад вирішив відпроситися в батьків та поїхати на це дійство. Поїхав ,я на маршутці з декількома пересадками і я знову в місті,там де народився де співають соловї,і деякі люди між собою перекидаються словами зовсім на інші теми ніж там.Головним ділом, помчав додому.Влітаючи в хату всі були такі раді мене побачити, не ховав емоцій.
За столом розмовляли їли,або можна було по іншому сказати, що був допит,все розпитували:як живеться?,чи добре їм?,як оцінки?.На всі поставленні ними питання ,я відповів без ніякої задумки.Але основне в цьому дні було відпроситися в мами щоб піти на весілля друга.Але мама Влада вже була запрошенна батьками Толіка на їхнє весілля(Виходить мої і їхні батьки товаришували ,а Влад незнав).Одже я вже,позвонив , сказав друзям, що прийду до них,тому вони забронювали нам місце у весільному залі.Мати Влада керувала процесом,казала, що йому вдягнути і як себе вести.В результаті їхніх суперечок мати вирішила одягнути плаття синє,а Влад вдіне сині макасіни,зелені штани, коричневу рубашку.
Ранком вони прокинулися, почалася біганина по хаті то те потрібно вдіти, ще рубашку погладити .Мати в результаті взяла таксі і поїхала на весілля бо їй ще потрібно було допомогти приготуватися до бенкету.Влад сам по собі був самостійний,тому швидко вдягнувся, побіг на весілля,а точніше до ЗАКСУ,який був від його дому приблизно 5 км,він не брав таксі бо погода була гарна,і навіть якби ішов дощ то не взяв би,він був сильно економним молодим чоловіком,в душі радів за друга,і це проявлялося посмішкою на обличчі,від душі хотів привітати Толіка з весіллям,похвалити його вибір.Влад був наскільки накручений собою,що навіть уявляв,продумував як він війде,як привітає і яка реакція буде на це оточуючих.
Процес розписування,був гарний,незважаючи на те, що я бачив його за "кулісами".Стояв і дивився як моя мама бігає прикрашає наречену,а якісь чоловіки жінки бігають в кімнату нареченого дають йому вказівки, стережать щоб не передумав і не втік,а інші гості просто стояли в коридорі між тими двома кімнатами,з букетами,інші з дітьми.Луна музика і всіх запрошують у зал для урочистої церемонії,і поєднання в шлюбі цих двого людей.Толіка вила його мама,йшли повільно на обличчі матері були сльози,да і не тільки на очах у матері,майже на всіх очах рідних.І от того чого чикали усі,одну єдину прикрасу того дня наречену,виводив її батько йшли вони ще повільніше але красиво,весільне плаття було в блискітках, навіть здавалося ,що блистить як промінь сонця ранком у воді на рибалці,заді ще бігли двоє малих які тримали кінець того,мабуть для них здавалося безкінечного плаття.
Стоять дивляться в очі один до одного наче говорять телепатично ,що кохають один одного.Всі вже стоять на своїх місцях, починає говорити жінка яка обєднає їхній союз юридично.Красиво балакає,подумав Влад і навіть уявив своє весілля.Батьки стелять перед майбутнім подружям рушник який вишили матері їхні, мати Толіка дає нареченій і нареченому по кусочку калача. Нарешті ці довгочекані слова:" можете поцілувати один одного!!!".Підчас поцілунку всі замовкли,а далі заговорили фотоапарати,на мові вспишок.Толік взяв ручку, поставив свій підпис у їхній журнал,потім Яна не вагаючись теж поставила підпис.Влад вже в цей час разом із гостями стояли біля виходу,готувалися до групової фотографії після чого поїдуть кататися по місту,його визначних цінностей і робити багато фотографій.Вийшли виноватці цього свята фотограф клацнув їх.Чоловік і Наречена сіли у лімузин,заді якого були привязані баночки з під тушонки,і стрічки на яких написані якісь ніжні слова,побажання,а всі решта посідали у свій самостійно прикрашений транспорт.В одних був з гілками бузка,інші прикрасили квітами,мали також майже всі машини великі різнокольорові банти на дзеркалах
А знаєте ще одні,напевно саму сучасну традицію весілля,яка особливо мені,Владу дуже подобається?Це коли їде великий довгий ряд різних машин, всі сигналять на повну,перехожим,або взагалі не перестає лунати той звук.За вікнами пролітають:райони,квартали ніхто не зупиняється,навіть пост поліції не зупиняє машини з явним порушенням швидкості.Приїхали до поля,де всі почали бігати кидатися:зерном,цукерками,копійками,ох вже наші Українські традиції,знають як заворожити дух самим людям які тут народилися,і просто дивувати іноземних туристів.Почалася глобальна фотосесія Толіка і Яни,інколи їх фотографували зі мною,та з батьками,бабушками, дідами, іншими гостями.І все ж таки самих,а гості теж не гірші того фотографа вони робили селфі,фотографували один одного.Всі були грязні як чорти,біле плаття Яни теж трошки почало набувати зеленого відтінку,а свати взагалі перебравши лишнього попадали,і лежали дивлячись у небо обговорювали політику,Хто за кого голосував.Толік в голові з пшиницею,стояв і просто красувався Яною,вечері їм потрібно засилитися в окремому номері готеля, положити туди гостей які приїхали з далику,а не були місцевими родичами.
Посадивши всіх в машини під пильним контролем тестів,вони рушили як то кажуть :"на заселення".
Перед готелем стояли машини,здавалося навіть? що були лише наші прикрашені машини,Влад допомагав засиляти гостів по номерах,брав в адміністрації ключі і роздавав людям.Влад і Яна готувалися до першої брачної ночі.Щоб завтра набравшись сил,в обід їхати давати клятву Богу, що вони будуть разом завжди,це теж один із звичаїв українців-вінчатися.Місто раннє перейшло в вечірнє,позасинали всі
Ранок перед вінчанням займав багато суєти вже не Владу а молодятам.Їм потрібно було привести себе до ладу,а особливо Яні бо в неї велике розкішне плаття яке важко вдягалося,і ще потрібно було нафарбуватися,щоб всі з ніг падали.Толік теж не поступався їй місцем по красоті,зранку йому вже гладився новий костюм,а туфлі чистилися.
На вінчанні було трішки менше людей ніж на розпискі,це було напевно зумовлене тим подумав Влад,що в когось не така віра,в когось не вийшло,або просто не захотіли йти тому ,що в церкві пахне парафіном.Колона з машин уже була давно вишикована,всі в готелі зранку замовили поїсти , обійшлося їм зовсім не дорого десь 30 гривень і тоді входила:Піца,Борщ,котлета,і два соки.Скажу вам- де це дешевше чим меню в ресторані , в столові яка біля мене у общижитії.Їдем всі в сусідню область в село,де як говорять що хто там повінчається ніколи не розлучиться.Вийшли з машин, і всі обступили ту маленьку церквушку,я думав вона більших розмірів,а пізніше як зайшли молодята вінчаться то частина гостів навіть кучкувалася на вулиці,мабуть тому деякі з них не зявилися.Я ніколи не забуду це дійство в церкві стояли ікони різ,до яких потрібно було прикладатися,особливо мені сподобалося коли над головами Нареченого і нареченої тримали корони короля і королеви,які колись вдягали щоб похизуватися.Король був правлячою ланкою сімі,вирішував усі питання захисту їх,а королева керувала з середини, і знала як підійти, заспокоїти короля.Толік і Яна клялися в любові, Господь це напевно бачив, схалював це.Після цього поїхали продовжувати святкування 2 дня весілля на цей раз не в ресторан,а в просто забігайлівку, я розумію бо платити за ресторан 3 дні,в якому подають такі вишукані страви це дуже накладно,і всі подарован гроші цього не викуплять,ще якшо до них додати гроші видурені в конкурсах різноманітних.
В генделику,було не гірше чим у ресторані,люди ті самі,всі пяні(Влад не любив пяних не тому що сам пив,а тому що вони тоді ведуть себе не зовсім адекватно).Чесно говорячи по Владу було видно що йому цього дня було не затишно, він чекав третьго дня.
Третій день,мій олюблиний,всі з весілля вибираються на природу щоб молотити жито,а потім на полі,відбвається масовий пікнік,готовлять польову кашу,і доїдають те що залишилося з тих попередніх днів.
Приїхавши на поле,кожен получив серп,та палицю щоб молотити колосся жита,щоб отримати зерно,і всі як косарі побігли,косити пшиницю,потім протягом двох годин складали його на купу,і потім як вовки на вівцю нападали зграєю.Перший удар по традиції був від Толіка,він взяв палицю на кінціми якого була мотузка прикріплена до малесенької палички , почав бити,після першого удара всі накинулися на купу , били били,поки від того всього не залишилося саме зерно,а все інше сміття розніс вітер по полю.
Весілля загалом пройшло на ура,вдома я розповів це все бабусі і дідусю,і моя мати прийшли пяна,вона пила так що майже було не замітно але очі все видавали,щоб ніхто не бачив її очі вона лягла спати,теж не затримувався,почаювавши з бабусею ліг у своє ліжко.Сьогодні наснився мені чорний чоловік який після підьома Влада ще душив його,він дуже злякався і відкинув сон,було дивним для нього,він не знав чи це йому приснилося,чи справді в реальності існує така енергетична маса,в зібрався з думками , щоб те все забути пішов на вулицю сів на лавочкі і намалював його.
Сьогодні потрібно було повертатися на навчання,Влада прийшли проводжати друзі,всі були раді що хоч побачили друга,Влад сів на маршутку де вдало поторгувавшись поїхав до університету.Привезли,його сусіди по кімнаті як завжди багато їжі,як і Влад також,їхня їжа не поміщалася в холодисьник,приходилося навіть деякі харчі залишати біля дверей.Щоб нічого не погнило,це було друге найхолодніше місце в домі після холодильника,завжди у день приїзду або передачки,хлопці їли багато дброї їжі яку наготували батьки,майже виїдали всі цукерки за вечер,а потім весь тиждень голодували.Можна було прохарчуватися і іншим способом,це брати їжу в дівчат,в них в кімнаті завжди буде щось приготовлене адже вони вміють куховарити,так ми і робили.
Списували уроки теж у них,але я в цьому участі не брав я вважав що потрібно все робити самому з допомогою своєї голови.Тому я і добре навчався,навіть для користі інших не давав їм списувать коли вони просили,щоб в майбутньому вони могли розраховувати на себе.Та деякі люди ліпші друзі,гарні дівчата як просили дати списать,я ледве відмовляв,потім мучала совість.Влад під час таких ситуацій опускав очі і трішечки краснів,він хотів показатися твердим і наполегливим,але це виглядалао наче його хтось образив і ще чучуть і він розплачиться.
Кімната в общагі була,наповнена в повітрі не тільки духом науки,а й відпочинком,грали всі в ігри між своїми ноутбуками,кожен божий день відводили хоч годину на таке зайняття.Та після 22:00 вони не мали права шуміти,бо в ночі виходить провіряти студентів чи вони сплять чи ви ни не гуляють нічна,та жіночка завжди була строга,і мала ключі від всіх кімнат,і тих хто порушував нічно правила виставляла з подушками спати в коридорі.АЛе ті хлопці ніколи не попадалися.да і мало було таких випадків.
І от пари першу як завжди засинали і неслухали вчителя,на другій студенти були най активніші,бо спать не хотілося і ще не надоїло те що говорять,на третій то вже ішла бородьба між студентом і викладачем чи їм засинати,чи обробляючу інформацію впустити на голову щоб потом забути.Влад тримався одного правила жизні,зазубри здай і забудь,ці принципи як три мушкитера були біля нього.А четверта і пята пара,показувала хто є хто,хто учитель а хто студент,хто пан і хто холоп.ПРосилися всі щоб їх відпустили на трішички раніше,або взагалі з кінцями.Студенські роки,самі самі дорогоцінні у всьому житті.Кожний з групи був сам за себе,наче велися гладіаторські бої на виживання,хто отримає більше оцінок,і взагалі визнання.Це не школа ще раз повторялися вчителі.Всі мали змогу показати свою ціну.Стояли друг за друга весь університат,якщо хтось полізе до когось дак всі соберуться і як дадуть всім,що і місця мало буде.Кожен міг стати принцем і найти свою принцесу,ніхто не бачив і не знав твоїх вчинків до університету,характер було розпізнати важко.
Почалися пригоди на романтичному фронті у Влада дуже рано,він побачив дівчину і чітко сказав що він буде з нею до кінця життя,сподобалася вона йому.Але він вагався чи взагалі вона захоче бути з таким як він.Доля штука,хитра і все сама виправила,потрібно лише одна хвилина щоб вона закохалася.Одного разу після пар всі групою ішли в свої кімнати,і до однієї дівчини приципився хлопець пяний,не з юридичного,а просто якийсь алкоголік,Влад заступившись,скрутив його і потім відпустив,після цього вчинку його обранниця почала закохуватися по самі вуха.Влад звичайно цього не побачивши,думав що буде що буде,чисто чоловік іде на роботу,без своєї машини в туманну погоду,де його супроводжують тіки великі деревяні електричні стовпи.Влад вирішив для себе щоб потім не було проблем,не переписуватися з іншими дівчатами і навіть не спілкуватися,щоб здаватися ідеальним для майбутньої дівчини,кстаті її звати Неля.Влад обяснив і поставив Марину з якою він колись гуляв в чорний список,а іншим просто не відповідав,або відповідав так щоб потім не було чого писати.Все ішло до вихідних і Влад надумав все сказати Нелі,вирвав букет квітів в сусідів,і по дорозі по одній квіткі з двора,і поки дійшов в нього були великі квіти,але Нелі не було в общагі вона пішла в магазин,Влад засумувавши попросив дівчат передати Нелі квіти і побіг до магазину,і отут доля клацнула пальцями.
Неля ішла з кульком,в якому була їжа,і не встиг Влад розявити рота як Неля запропонувала йому пройтися в один квартал,посидіти на дитячій площадкі і поговорити,вони підійшли до якогось підїзда,і Неля намагалася сказати Владу про свої почуття що він їй подобається,Влад мабуть і здогадувався,бо неля трусилася і переберала пальці,і от поволі завязується діалог
Розмова Нелі і Влада
Неля(слабким голосом):Влад,ти напевно здогадуєшся, що ти мені подобаєшся.
Влад:Знаєш мені ти теж подобаєся.
Неля(зрадівша):Чому тоді я повинна підходити до тебе?
Влад:Можливо просто боявся,це сказати,думав ,що не взаємно
Неля(опустивши очі):Але це не так,ти мені дуже подобаєшся.
Влад(з піднесенням): Не можу в ночі навіть спати весь час думаю про тебе,яка ти гарна.
Неля і Влад піддаються почуттям і обнімають друг друга,потім прощаються, йдуть додому,Неля поки Влад не бачить підстрибувала навіть коли йшла.Влад просто посміхався.Як прийшовши,він ні слова про не казав друзям,а вона подружкам, вечері десь около 18 годин,Влад позвонив щоб домовитися про зустріч на наступні вихідні,в ті дні все повинно стати явним-подумав Влад.Неля відповіла позитивно і згодилася на зустріч.Кожен перед сном думав про своє.Влад думав якби до неї підсісти щоб вона не відмовила,а дівчата є дівчата придумали на перед усе їхнє життя, яка вона буде гарна наречена.
На парах разом,в їдальню йдуть теж разом,одногрупники навіть починають питати:"А чи ви вже зустрічаєтеся?",а вони з посмішкою відповідають:"Зараз ми просто найкращі друзі".На парах підтримка один одного,підказки відповідях будували основу їх стосунків.І до вихідних залишалося десь приблизно 2 дні,ще скоро,зовсім трішечки і ми будемо як пара-подумував собі Влад.
Вихідний день,Влад встав раніше щоб встигнути поїсти,робив він це тихо бо хлопці ще спали.Зварив швидко вермішель,поставив чайник,а потім міцну каву,бо все таки рано встав,почав вибирати одежу,надягнув рубашку,довго думав як причесатися,і почав він мочити своє ,навіть гельом для волосся скористувався.Придухався парфумами які йому подарувала мати,Влада любив їхній запах,він був і не дуже солодким ,і не воняв спиртом, а щось середнє,зробивши все, позвонив,сказав, що зустрінуться вони на площі, а потім підуть гуляти містом.
Неля теж не промах встала значно раніше чим Влад, потрібно ще помитися,зробити зачіску,поїсти і одягнутися,одним словом дівчата тут нам чоловікам без виходу і без варіантів потрібно чекати.Коли Влад позвонив до Нелі вона згодилась вийти.
На площі Влад і Неля прийшли майже вчасно обнялися, пішли собі,по дорозі зайшли в магазин купили собі воду, чіпси,часто зупинялися на лавочках щоб посидіти та перекусити,Влад вів її до того місця яке йому у цьому місті дуже подобалося,це парк на якому росло дуже дуже багато різнокольорових квіті.А також там лавочки були у формі тваринок.Сидівши там Влад нарешті затіяв розмову,ту яку він довго уявляв.
Діалог Нелі з Владом
(встали з лавочки і йдуть вздовж парку,гуляють)
Влад:(задихаючимся голосом говорить)Неля ми вже давно спілкуємся,і ти мені подобаєшся, і я тобі ти ж сама говорила,то чому ми не разом?давай зустрічатися?
Неля(сховала посмішку,і напевно подумала ,що нарешті він це сказав,але потрібно було провчити,за те ,що не сказав раніше):я подумаю.
Влад(вже сердитий,не знає що думати,розгублено говорить)Ну,...Думай.
Ідуть далі мовчки наче один одного не бачуть вперше, не встигла навіть одна хвилина пройти як Неля говорить:"Так"повертаючись,і Влад цілує її,незграбно як це буває,хвилююче.Після поцілунку почалися розмови про те:"Що ти любиш?","Твоя улюблена страва","за, що ти мне покохав".З захопленням кожен розповідав про себе,купідон радісний літав у небі,вдало він зробив постріл, зникає за хмаринками.Йдуть наші закохані додому,Влад проводить Нелю до її кімнати а потім повертає до своєї.Домовилися поставити сп,щоб всі знали, вони нова пара, хай інші не заздрять тому ,що вони знайшли своє щастя.
В інституті приймають вітання,а деяким мало їм потрібно щоб ще наша пара ще й виставилася,але для них інші не існують.Вчителя дивилися,косо бо це гарний навчальний заклад,де повинна бути дисципліна,а не "службові романи".В групі в нашій були великі і великі подарки,майже ніхто не хотів вчитися, щось робить,тому бути совісним дуже важко,кожен день ти доводиш свою правоту, борися за оцінку, ще й Неля, про неї треба думать, за нею треба дивиться.
Влад багато зусиль приклав щоб Неля не чиплялася , до інших хлопців,пояснив що є він і тіки він.Нелі потрібен був час але він прискорився, вона бачила, що Влад ревнує, ревнощі переходять у щось більше,в агресію.Влад ставав жорстокішим до своїх сусідів по кімнаті з одним побився,з іншим ледве цього не зробив.
В відносинах головне серйознісь,Влад і Неля це побачили.В місті почали говорити люди :"що он ті зустрічаються",іце потрошку, потрошку і дійшло до батьків,перша дізналася мати Нелі- вона балакала з дівчиною яка живе по сусідству з Нелею ,за передачу коли можна її відати, по секрету подруга розповіла ,що є один такий гарний хлопець, вони зустрічаються.Мати позвонила до Нелі нічого проти не мала,але розпитувала про нього майже кожен день, запрошувала приїхати колись у гості.Неля червоніла,але нічого не брехала,все розповідала мамі,все одно колись правда десь тай вилізе,дак краще хай мати дізнається перша а не від когось,нажаль з самого початку не сказала.Влада мама не барилася, теж дізналася,але від знайомої подружки яка розповіла,говорила навіщо тобі та любов потрібна ще таких багато буде і знаєте можливо вона права,але любов більша цих слів.Влад говорив, що просто дружить з дівчиною, допомагає їй по математиці в вільний час
Влад і Неля вчаться,в них все налагоджується,вони ще тільки почали бути разом,сварок навіть не було.В парах з досвідом все по іншому,не потрібно забігати далеко.Розповідь буде йти про Толіка і Яну,ми знаємо, що нещодавно вони відгуляли весілля,а чи знаєте ви,як подружнє життя ламає людей?.Зявилися буденні проблеми яких не було,Яна хоче щоб вони готували їжу і прибиралися по черзі,а Толік говорить ,що прибираться ,а готувати повинна дружина,то не чоловіча робота.Сварки вже переходили на таку маячню,що навіть не варте їхньої уваги:"Який йогурт купити?","Хто забув виключити світло в ванній кімнаті?".По волі їх тянуло до інших,а все тому що вони своїми підозрами,без змістових звиновачень,гризли один одному душу,як вовки які нападають на свою здобич,аби поживитися,чи захиститися.
Толік приходячи втомлений з роботи,вислуховував Яну ,що він нічого не робить вдома,а Яна потерпала від випускання "пари" після великого робочого дня(Крики,лайки).Толік самий перший хто зрозумів що він не любить Яну а з нею тіки іза того що вона вагітна,в неї десь 7 місяць.не хватало любові,статевих стосунків і Толік знаходить заміну,перша зрада відбуважється після робочого дня,з його колегою Олею.Оля єхидна,і хитра але не проти того щоб почати зустрічатися хоч Толік який має жінку та ще й вагітну,всякі люди є.Після роботи Толік робить звінок дружині яка в цей час варить йому їжу і говорить зараз лагідним голосом:"Так милий".А він відає сурово :"сьогодні буду пізно,не жди мене лягай спати."Бронірують номер в готелі, біжать туди щоб провести ніч зради,під ранок Оля йде на роботу,а Толік береться за голову, може навіть розуміє, що накоїв,відає ключ на рецепшіні, сіда в машину й летить що є духу до Яни,але нічого зробить ,не можна він вже переспав з іншою, навіть закохався,а з жінкою буде тіки іза вагітності,вирішив він.На дорозі зупиняється на червоне світло, бачить як іде Яна з подарунком для його матері,який вона вручить на її день народження,Толік розуміє яка він сука,сигналить Яні,і вона сідає в машину.
Толік нервувався вдома,температура навіть піднялася,все робив щоб Яна нічого не запідозрила, ніколи не познайомилася з Олею.А Оля при всіх їхніх зустрічах,проведенних ночей,підговарювала його покинути сімю, жити з нею.Толік на це все відповідав:"ти знала які в нас будуть стосунки а жінку покинуть не можу".Через пару років Яна і Толік мали вже не одну дитину а дві,Влад навіть став хрещеним.Сімя Яни зазнає поразки,вона почала бачити багато ознак тому, що він їй зраджує,але нічого не казала, сама почала зраджувати Толіку,з яким познайомилася ще в шкільні роки.Це Богдан,можливо вона полюбила його за силу чи харизму,але точно не за розум і логічне мислення в нього вона було відсутнє.Зустрічалися в заздалигідь запланованих місцях зустрічі,Богдана це не дуже влаштовувало були випадки,коли казав Яні щоб вона йшла з шлюбу,але та казала, що в неї діти,Богдан грозився набити морду Толіку,але Яна вчасно його зупиняла його думку,доводячи його до ліжка.
Історія дуже заплутана,загалом обоє мають коханця,і приховують це один від одного, звязані дітьми.Приховували відносини ідеально,до самого кінця їхнього життя ніхто навіть не наважився,сказати своє юридичному партнеру,що є інший.Тіки діти цього не бачили, ніколи не дізнаються як нагрішили їхні батьки.
Що ж казати,час поволі йде,в деяких моментах він прискорюється в деяких навпаки сповільнюється,потрібно цінувати кожну мить,герої наші багато пережила і от вже діло приходить до канікул,це стосується Нелі і Влада, на скільки довго вони ще не розлучалися,ідуть останні дні...
Неля пропонує Владу що коли закінчиться навчання він приїхав в гості,Влад зацікавлений , говорить, що правда потрібно,тому що один без одного навіть 2 дні протриматися не можуть.Кожен день разом,разом за партою сидять,разом ідуть додому,разом балакають довго поки не заснуть по телефону,звичайно буде важко!Постає питання хто перший повинен їхати, батьки у такий ранній вік можуть не пустити.Обіцяє Неля ,що поговорить зі своєю мамою,а Влад обіцяє ,що приїде,це зумовлено тим ,що мама йому довіряє, майже як друг останній час.
Набравши номер у аудиторії коли закінчилась пара,Влад тихо сидів біля Нелі , слухав розмову матері та дочки.Як лються сльози щоб її відпустили, як суворий голос зупиняє їх,Влад просить кинути слухавку , заспокоїтися,Неля киває головой, відбиває номер .Влад заспокоює,кажучи, що може вони, правда ще дуже малі для такого кроку,щоб їхати в гості до батьків,ще час буде.Неля говорить не витримає цього двох місяцевого розлучення."Я обіцяю приїхати,а твої батьки потім тебе відпустять"-говорив впевненим у своїх словах Влад.Луна звінок на останню пару,заспокоївшись сідають за парту і слухають лекцію математики,з дуже гарним вчителем який подобався своїми розповідями лекцій,і підтримкою якщо виникне якесь питання,ще одним із улюблених вчителів був вчитель історії,який був строгий майже не посміхався,але знав своє діло по предмету,спочатку ставив пагані оцінки,щоб ми починали учиться, його план був досконалим.Взагалі інститут поєднав у собі справжніх професіоналів своєї справи,кожен знав свій предмет який викладає на всі 100%,це просто ми такі дурні,бо молоді.
Вдома вже Влад кинув свій рюкзак на підлогу, став їсти свою улюблену піцу яку передала мама,після зїденого кусочка , згадав хто її робив. Мерщій кинувся брати телефон,іпобіг у ванну щоб позвонити(Чому саме в ванну,бо це було саме тихше місце в кімнаті).Наберає номер телефону, пробує,маму через пару вмовлянь,чує слова які означають так,"Ну я не знаю,побачим ближче до канікул видно буде",Влад дякує мамі за те, що та подумає, говорить вона сама краща мама в світі,хоч мамене око з далику бачить, що хтось підлизується.Влад через секунду набирає Нелю,яка в цей час старанно учиться,через слова я чув Влад встигає сказати цю новину,Неля майже до потолка не доплигнула від почутої новини.Влад був не тільки геройом романтиком,а й вірним другом,одного разу він дуже виручив Толіка який потрапив в халепу від Богдана,який мав намір забрати Яну у нього,слава Богу Влад подумав, що то якийсь пяний чоловік верзе дурницю і лізе битися.
Влад приїхавши нарешті на вихідні дні,домовляється з Толіком піти до нього,щоб допомогти розкурити старому батьку кальян.Після виконаної роботи,Владу було вже пізно повертатися додому, відпросившись у матері на ночовку залишається спати.Толік засинає, Влад ще чистить зуби,прийшовши,до ліжка Толіка будить Влад почувши телефонний звінок.Взявши трубку линуть мати різні:" виходь,я щас підїду получиш по морді за дівчину".Хлопці вдягаються , виходять на вулицю,зразу не встигли вийти з фіртки як підїжає машина, з неї вилазить Богдан який відводить Толіка до стовба, говорить не зрозумілим голосом:"Чого ти лізеш до моєї дівчини",як і здогадувалися та людина була у стані алкогольного спяніння.Влад поки що стоїть в стороні балакаючи із шофером ,розпитуючи що трапилося?,але той водить пличима.Перший удар отримує Толік,в живіт згинається, Богдан почина його далі лупцювати з криками:"ти мене поняв щоб не ліз",Влад в цей момент кинувя розборонять,даючи кілька раз з Толіком по морді Богдану відігнали того кривдника,Толік хотів ще їх наздогнать,але Влад на цей раз тримав його.Йдучи додому,пошкоджень ніяких хлопці не отримали.Вдома заснули на здивування швидко,раніше коли відбувалася бійка,ще довго ненавидячи свого кривдника ходили по хаті.
Толік не розповідає Яні що трапилося з ним, просить Влада щоб цього ніхто не дізнався.Влад хлопець розумний, нікому нічого казати не збирався.Приїхавши в інститут він по традиції кожного приїзду йшов з Нелею гуляти,байдуже куди, навіть байдуже на скільки годин чи хвилин,бували випадки, що їхня зустріч була лише 10 хвилин,це просто було необхідно їм щоб побачити,почути один одного,переконатися ,що все гаразд.Інколи робити пари потрібно було в двох, він розумів краще одні предмети а Неля зовсім інші.Загалом до домашнього завдання до них жоден з вчителів не придерався.
В групі вони бачили як формуються т нові,закохані пари,але місяців через3-2 розпадалися.Дивно це було для Влада, що так трішечки зустрічаються,а для Нелі це було звичним,адже як то кажуть сама колись така була.Переживали вони одну таку річ яку мабуть,пережила кожна пара це образи.Випадок один траписвя коли Нелю образила одногрупниця,навіть цього не хотівши.Неля образила її,надула свої щічки,Влад спитав, що трапилося,а вона нічого , ти мав мене захистити,бідний хлопець не розуміє про що йдеться , посміхаючись просить пояснити ситуацію.А вона на це все дума,що ти виставляєш її як дурочку,як не як але це все бачуть одногрупники,а потім потайки між собою сміються.Сварки це добре,люди виказують свою думку,а потім через кількох годинних суперечок,мовчанки,виходить рішення проблеми.З сварки винен ніколи не відбрешиться,її чи йому можливо так,а перед собою ні.
Взагалі думок в них не було розтаватися,Неля циплялася за Влада , не хотіла покидати,а Влад і йти не хотів.Заздрять їхньому коханню всі,але ніхто ще не зглазив.Були впадки коли хотіли розлучити їх,але вони боролися за своє щастя,відстоювали завжди.По правді кажучи їм в деякій мірі не пощастило,обоє були розумні,майже відмінники,якби тупі сварки проходили легко,не задумуючись про наслідки.
Канікули,канікули,ось і почались.Домовляються з друзями піти покататися на санках з гірки,або побухати,що кому не вистачає.Влад проводить Нелю до автобуса,Неля залишає сумку під сидінням, виходить щоб прощатися,тільки вийшла а водій говорить що вже відїжджаємо,поцілунок свій заслужиний Влад отримав,Неля ігноруючи всіх подружок сідає в автобус.Подружки розмовляють про цю ситуацію,що любов задурманила голову, їх навіть видно не було.Побіг наший герой з сумками до свого автобуса , в останню мить встиг заскочити,всі їдуть додому,до рідних на зимові канікули.
В автобусі,мене завжди чекали різного виду ситуації,одного разу я загубив телефон ,або якийсь крадій витягнув його з карману.Було важко з ним розлучитися, був і свій плюс,це мені дало стан меланхолії,в якому намалював картину,де мій телефон застряг між сидіннями.В автобусі побачиш різних людей і добрих і злих,одні кричать, що їм спекотно, відкривають люк зверху автобуса, інші сваряться на них.Їхав одного разу на навчання, набрав яблук,бо хлопці попросили їх пригостити.В автобусі як завжди тісно, одна жіночка ліктьом заципила мій кульок, яблука посипались,спочатку це не замітив поки чоловік який сидів попереду не повернувся і не дав мені яблуко,а потім по черзі кожен з автобуса попіднімав їх, давав мені,я лиш дякував,це була єдність народу.Потрібно завжди думати про людей,тому коли мені дуло або було жарко, мовчав,всі ми люди.
Приїхавши додому,мене нагодували,сів за свій компютер,щоб пограти в ігри(просто на навчанні я взагалі від них відмовлявся).Обзвонивши, переписавшись із своїми друзями з школи,ми вирішуєм піти у ресторан поїсти суші,відсвяткувати нашу зустріч, рідко коли взагалі збираємося,то один не може вийти,в іншого плани,а я взагалі дуже далеко навчаюся, майже ніколи не приїжаю.
Взяв гроші зранку,позвонивши одному другу щоб піти разом, забрати інших,він дав згоду,це як ви вже здогадалися був Толік.Йшли балакали про все на світі,як проходив час ці всі місяці,Влад питав як там їхні відносини з Яною,а Толік взаємно як там ви та Неля.Не зрозуміли наші хлопці коли вже прийшли до ресторану, бачуть ,що їх чекають ще два друга,міцним стисканням руки всі заходять в середену, роблять своє замовлення.Офіціантка,приносить все на підносах, з посмішкою все їдять,слухають один одного, розмовляють.Толік єдиний замовив пиво,бо в ресторані був телевізор який показував футбол, дивитися без пінистого друга це був просто гріх.
Їх доля поділила на пари,двоє пішло по санки додому так попало ,що ішли два найкращих друга Толік і Влад ,а інші по сухарі, чіпси.Владу цей день якийсь не цікавий,раніше йому це принесло радість,але любов ,любов, що ти робиш з людьми?,думки самі про Нелю,Влад не витримує, вирішує позвонити Нелі.В неї все добре,мама роботу не дає, вона цілими днями валяється вдома, відпочиває, десь через тиждень почне наздоганяти свій план ,гуляти з подружками.Влад кладе слухавку, вже наздоганяє Толіка,який сварився з Яною,але це вже була буденщина, він казав, що з часом це всіх чекає,Влад кивав ,але про себе не погоджувався з його твердженнями.Друзі вже чекають їх на вершині гірки,йшовши бачили що спускаються,діти, підлітки на кульках,на шинах, санках.Трішки було соромно,та Влад самий перший наважився спуститься а інші як кулі полетіли за ним.Година за годиною минала,діло йшло до вечора, ви всі знаєте як взимку вже у 17 годин темніє так,як в літку у 23 години,різниця велика.Іду додому,говорю з Нелею по телефону,потім вдома як сиджу за компютером, коли лягаємо спати,цей звінок,тривав 4 години,це мій особистий рекорд,раніше я не вмів розмовляти так довго,мені вистачало всього пару хвилин а інколи, пару секунд щоб все вияснити,а тут і не набридає, теми для розмов завжди знайдуться.
Любов-повторюся,змінює людину,її принципи,думки десь рік назад літали около компютера,навчання, друзів,а зараз Неля."Напевно я бішу своїх друзів,що так довго спілкуюся по телефону з Нелею коли виходжу гуляти","Чи Неля мені там не зраджує, скільки я ще протримаюся з нею без зрад?".Саме більше ми пережеваємо,щоб наші половинки не були з кимось іншим,в сварках впевнений,майже на 70% винна ревність один до одного.Вітаємо сумніви,відкриваємо перед ними двері,а чи ми хочемо доказати свою правоту їм?,думаємо. що так,але в душі ні і всі це розумієм.Хочимо бути щасливими, не важливо хто винний просто підійди будь ти хлопцем чи дівчиною, попроси пробачення,побачиш усмішку у відповідь на рідному обличчі.
Коли Неля ішла гуляти з подружками,Влад завжди переживав,аби вона прийшла не пізно,щоб ніхто не причипився.Влад часто не на звонював їй, казав щоб вона сама знаходила хвилинку , набирала його номер.Неля це знала але забувала,її кращий друг завжди знаходив тему для розмов.Гуляли на площі,сиділи просто на лавочках,фотографувалися,мріяли.Говорили про хлопців,або просто компанією,кожен дивився в свій телефон,в інтернеті знаходячи різні фотки друзів,чи статуси,показували один одному.Неля не мала друзів,так вона сама казала,хоча її завжди звали погуляти,турбувалися,і вітали в її день народження.Друзі це сімя,хоча, не рідна,підтримують у тяжку хвилину і випадку коли хтось скривдить,ставали великою бетонною стіною,не пробивалися.Інколи просто били в лице.
Такі різні характером,думають закохані,ти любиш те,а я люблю оте, всім вони як картина,наче брат і сестра,наче вже давно знайомі друзі,чисто Ромео і Джульєта.Без людей найкраще напевно їм було б байдуже ,що всі зникнуть , весь світ буде їхнім,головне аби ми були разом-змішана думка Нелі, Влада.
Люди підтримуйте свою любов разом,по одинці ми ніхто,не потрібно зраджувати ті очі,виправдання зрада не має,хоч ти пяний хоч тверезий.Толіка на зраду потягнуло в першого на це були свої причини,ви спитаєте мене як кохаючи можна зрадити?,я відповім легко.Повернемося до того як вони тільки вийшли заміж.Наближався той день в який вони рік назад розписалися у заксі,Анатолій купив маленьку іграшку , букет квітів які мав подарувати Яні.Позвонивши вечером з роботи, почув грубість у словах:
Діалог Толіка і Яни(звінок з роботи дружині яка в гостях у своєї матері,яка навідує її раз на рік)
Толік:Ало,як ти сонечко?коли зустрінимся?
Яна:Шо?,я зайнята,я в мами в гостях
Толік:Чого ти кричиш?заспокойся
Яна:Мене мама тут чекає,рік не бачились
Толік:Добре після мами приїжджай додому,буде сюрприз
Яна:Добре,давай,цілую(швидко,і нехотя говорить)
Толік розуміє що Яна забула про їхній рік,але хлопець не засмучується,буде привід зробити сюрприз.Але стоп,а який же адрес Яниної мами?,діло заходить в глухий кут,як от після одної викуреної сигарети "Монте Карло",він згадує ситуацію яка була вчора, дружина позвонила батьку, закінчилося на рахунку.Толік набирає номер тестю, чує гудки, як після 3 звінка,він нарешті бере трубку,випросивши адрес, сідає на скутер, мчиться за місто де зараз і була Яна.Дорога була важка,то мошки в очі залітають,то колесо потрошку спускає.Приїхав дуже пізно ,всі спали,Яна не брала трубку,Толік розсердився, що вона забула про рік як вони вже разом,перекидає іграшку і квіти з запиской,на якій сказано:"З годовщиною весілля,мила,люблю тебе без тями"Сідає на свій мотоцикол , їде додому,підранок засинає,не довго йому спалося. Луна звінок у двері це Яна,він її впускає,вона просить пробачення , Толік все пробачає,з чашкою кави, кусочком тортика поговорили про всі події які в них були за цей рік.Вечером мала відбутися зустріч близьких друзів,на які всі разом пішли б святкувати це свято.Толік і Яна під підколами друзів,все таки зриваються один на одного,ось такі чудеса робить слово,Яна з подружками йде додому щоб передягнутися піти у клуб,а Толік і друзі просто пють текілу,коли переходить межу вони теж ідуть у клуб.Дівчата приходять раніше, замовляють шампанське,Яну починає гристи совість, що то вона винна в сваркі, йде додому спати,підходять хлопці,які ледве стоять на ногах,починають приставати до дівчат.Толік поволі вагаючись цілує найкращу подружку Яни,зі словами:" все одно ніхто не дізнаєть",вони б мабуть і переспали у ту ніч,якби Толік не протрезвів,ледве вговорюючи не казати цього Яні,йде додому.
Закінчилося все наче добре,жінка не знає правди,подружка зрадила і нічого не сказала,більше цього не повториться?,ні повтор буде.Толіку це сподобалося.
Я вам скажу залежить все від людини, сили його кохання,деякі люблячи не можуть бути разом,інші не люблячи живуть до кінця життя.Влад після,того як дізнався від Толіка,був здивований , навіть вже хотів відухопелити його аби той був при смерті.Думка Влада остаточно сформувалася про відносини,дякував Богу, що не любить пити курити.Хоча вважав це добрим, багато відомих йому художників під травою , алкоголем малювали такі шедеври,що з однієї картини робили виставку, продавали на аукціоні за величезні гроші.Влад розповів цю ситуацію Нелі та була в шоці від такого вчинка, питала:" Ти хоч такого не витворяєш",Влад сміючися казав:"Ні".
Влад просить у мами дозволу поїхати до коханої всього на три дні щоб побачитись, мати ні з якої сторони не піддається,все твердячи:"Хіба це така любов велика". Влад просив і просив поки мати не дозволила.Розмови з мамою ще до цього про їхні відносини,ставили Влада у незручне становище.А саме більше його здивувала така думка:"А ти думаєш вона тебе там чекає?,вона з кимось гуляє,не зациклюйся на ній одній",саме такі розмови,запалювали вогонь у Владовій душі, вже були маленькі сварки.Та часу на них не вистачало,йому потрібно збиратися , думати, що повести на гостинець як то кажуть майбутній тьощі , тестю,а Нелі попередети батьків про приїзд,щоб належним чином приготувалися,придумали де він буде ночувати.
Ранок у сімї гостя починається,рано, збирається на базар,із давно складеним планом покупок.Базар у його місті був тільки по неділях, народу збігалося з усіх вулиць, навіть з сусідніх сіл.В списку було речей багато, поки все обійдеш і базар закриється,але доля чи вдача нашого героя,допомагає все купити , без великих черг.А у сімї Нелі переполох,що пиготувати?, він таке їстиме?.Списку ретельного як у Влада не було, потрібно бігти у супермаркет , вирішувати вже там що потрібно,в цьому їй допомогли батьки.Любовна парочка зізвонюєть перед днем приїзду,визначають о котрій його зустріне на автовокзалі.Влад заводить будильник,дуже рано щоб встигнути поїсти, передивитися чи нічого не залишив,автобус не бронює,знає, що так вийде дороще.
Будильник....Звінок...мама будить:"вставай".Проспав,чорт -подумав Валад,біжить мерщій чистити зуби,і хапати сумку.Біжить на вокзал,встає сонечко,людей не має,лише холод який біжить мурашками по твоїй шкірі.Машин мало,гріє думка, що тебе десь далеко-далеко чикає кохана людина.Не дивлячися на годинник час пролитів не замітно,я вже біля маршутки.В середені вже гріються люди,мені було де сісти,сьогодні маршутка ішла майже пуста.Дав гроші,позвонив Нелі ,що їхатиму десь через годину буду в неї,хай зустрічає.Витягую з кармана наушники, починаю їх розпутувати,заняття не з легших,але це того варте.Музика грає,картинки за вікном змінюють одна одну, водій то курить сигарету то пє кофе,світ живе своїм життям.Турбує мене знайомство, все інше це дрібниці.
Автовокзал,кінечна зупинка вже видніє із вікна.Поглядами намагаюся впіймати Нелю. вже тоді коли всі почали виходити з автобуса я побачив її,стоїть гарно вдягнута , лице її рідне ,але від розлуки не знайоме.Поцілувати зразу не міг,потрібно було звикнути до неї.Ідем за ручки,посміхаємся не знаємо чого ми сміємося,напевно це щастя тримати її за руку.Додому лежав наш шлях де мали нас зустріти мама і папа Нелі,хвилювався не так за маму як за батька,яка буде його реакція?,адже ми ще такі молоді а вже їдемо один до одного в гості, знайомимся з батьками.
Скрипить фірточка,ми заходимо у двір,першим до нас біжить розлючена собака,яка не хоче бачити чужинців у цьому дворі.Відкриваємо двері, відаю подарунки матері,наша з нею перша розмова пройшла на ура,можливо навіть їй здалося, що я трішки соромлюся,але це не так я не соромився,я більше хвилювався.Батько не розчарував мої надії,сидів суровий , навіть не встав щоб привітатися зі мною,довилося самому дійти.І коли Нелю повела мати допомагати накривати на стіл Влад і батько залишаються на кухні.Як же бється у мене серце,ох як зараз увалить мене кулаком по морді, я б на далі продовжував так думати як би він не заговорив,розмова проста:"Як вчися","Ким працюють твої батьки",політика була присутня вже під кінець розмови.Приходять наші дівчата з стравами, всі починають бенкетувати,їдять ,що хочуть і питають.Їжа була смачна?, я за це подякував мамі Нелі.Мені було запропоновано піти відпочити,поспати, все таки рано приїхав,підтримуючи цю думку прошу провести мене до кімнати,цим зайнялася Неля,постелила,дала мяку подушку.Нарешті тоді ми поцілувалися по справжньому, вона так само швидко як відбувся поцілунок іде від мене,говорить:" як поспиш,я в сусідній кімнаті".Простіше було сказати,"засни", мені треба все роздивитися,почалися бігати погляди по кімнаті.
Бачу компютер,обставлений звідусіль рамочками де різні друзі веселяться з нею,на шкафчику стоять багато фігурок з кіндера,які ще почали собирати в свої ранні молоді роки її батьки.На стелі бачу,прикріпленні зірки, світяться в темряві, на підлозі знизу в кутку світиться, перелевається нічник маленький .Заснути так і не зміг, десь через півтори години,пішов до Нелі батьків вже не було,ми дивилися телевізор,думали куди нам оце піти.Посовітувавшись вирішили піти у піцерію.
Йдем на піцу,Неля показує своє місто, мені залишається дивитися на це все великими очима.В піцерії,вибираємо самий крайній столик щоб на нас ніхто не дивився.Підходить жіночка по своєму приємна,відає нам те, що ми замовили,з усіма приборами,люди значно відрізняються від тих яких я бачив в себе у місті,вони якісь добріші.
Влад:Кохана,як тобі сьогоднішній день нашої зустрічі?
Неля:Чудовий бо він проходить з тобою
Влад:Як ти без мене,скучала?
Неля:Звісно сумувала,що ти говориш дурненький?,а ти не з якими дівчатами не гуляв?.
Влад:(веселий):Тільки приїхав,зразу начинаєш, ні не гуляв!.
Неля:А я знала ти в мене молодець.
Влад:Знаю,як тобі ця піца?
Неля:Добра,от аби вона була більше гостріша,томатів не пожаліли
Влад:Ну нічого,все одно все дуже смачно
Неля:Бачиш ту пару за столиком з переді?
Влад:(стараючись поволі повернутися,щоб його не побачили, подивитися на цих людей)Так бачу,і що?
Неля:Ти нічого не помічаєш?
Влад:Ні
Неля:В них піца,більше, добріша,цікаво як вона називається
Влад:Не заздрь,наша я теж впевнений нічим не гірша за їхню.
Наша невгамовна пара хоче продовжити гуляння, просить офіціанта принести рахунок,Влад заплатив,справивши враження на Нелю.Йдуть гуляти по нічному місту,знаходять лавочку, розповідають про рідних,сімю,друзів.Про те як у Влада була колись собака,замінивша на багато років друзів.Він її дуже любив , хотів гуляти тільки з нею, він ждав його із повідком.Неля розповідала,про свої пригоди з друзями.Ніч заморює всіх, додому йти дуже далеко,та на вулиці ніхто спати не буде.Влад знімає кофтину надягає на Нелю,та посміхається ,тулиться до Влада,однією рукою взявши за талію веде додому.Страшно пси гавкають,світло не працює,але нічого, зірок на небі багато.
Влад:Неля,лягаймо на траву, трішки давай подивимося на небо
Неля:Давай!!!
(Лягають на траву,тримаючися за руки)
Влад(тикає пальцем):бачиш,оно мала та велика ведмедиця
Неля:Так,вони такі прекрасні,про що ти думаєш як дивися на них?
Влад:Мені здається,що я падаю просто в низ
Неля:А мені ,що світ такий великий,а ми псуєм його злом,замість того щоб робити людям добро кожен день.
Влад:Ти як завжди права,моя ти умнічка.
Неля(мовчки підвигається до Влада)
Зорі зорі,а в світі ще хтось живе?,можливо на нас дивляться інші?,розумніші за нас істоти.Ми не одні живемо під сонцем,це точно.Магія існує,міфічні істоти мавки,які якимось чином впливають на наше життя.Можливо це покажеться маячнею,але я чомусь впевнений,що людина не сама.Та кому потрібні ці думки,коли близько біля тебе лежить та,з якою ти хочеш провести все життя,згадавши, що холодно,Влад швидко піднімає Нелю,обтрушує, веде додому.
Вдома ще й досі нікого не було,посадивши Нелю як оту малу дитину перед телевізором,починає ритися на кухні в пошуку цукру, чайного пакетика,щоб заварити собі чай.Поки чайник кипить,Влад ненароком знаходить у кімнаті де спав два покривала,одне несе до Нелі,іншим вкутується йде на кухню.Чайник вже свистить,бере обережно, заливає кипяток у кружки ,запах був просто Богом даний.Печення дістав з коробочки,все це кладе на піднос ,несе,разом дивляться телевізор, чають.А коли прийшли батьки Неля заснула разом із Владом,Влад обережно перекотив її на ту сторону ліжка,вкрив,а сам пішов із зали до її кімнати щоб лягти спати.Заводить будильник раніше,з планом приготувати кофе в ліжко,якраз до того часу всі розійдуться по роботам.
Ранок у іншому ліжку,та ще й в гостях,не виспався я,сон приснився не зрозумілий.Чую кроки,хтось ранком ходить,Неля так рано ніколи не встане, значить це батьки збираються на роботу,а мені ж страшно вставати,щоб з ними не зустрітися все таки в гостях,і що я буду робити до того часу поки Неля не встане?,нічого.Звук скрипіння дверей,все вони пішли.Скидаю одіяло з себе,вдягаюся біжу на кухню,ставлю чайник для кофе,знаходжу саме кофе.Так сковорідка є,олія є ,а яєець не має, я не знаю де вони лежать,перериваю всю кухню біжу на вулицю в сарай,прям з квочки вириваю яйце.Клац ножом по них,вони починають жариться, я як той жонгльор,все кидаю на підніс, несу це все до ліжка,де спить наша красуня,яйця трішки підгоріли, кофе вдалося на ура.Відкриває свої очі Неля , зразу посмішка, бачить коханого з своїм сніданком,Влад кладе його до неї та йде,Неля починає куштувати яєшню , вона не тільки згорівша ,а й пересолена,щоб не образити зїдає все, кофе їй сподобалося.
Збираються йти гуляти,Неля має зробити екскурсію по місту,де вони не були вчора.Вдягаться почали,як завжди дівчину потрібно чекати, наскільки довге було збирання, що й слів не має таких щоб виразити це,жду і жду,поки не бачу її в наряді,все тоді пробачаю беру за руку , йдемо на променад.Бачу сусідів,дорогу,веде кудись ,я взагалі уявлення не маю куди,дорогу не запамятовую.Далеко річка пливе,веде мене через поле,тут біжить ,біжить далеко,кричить щоб я за нею біг,а я й біжу,хочу наздогнати,плигаю,валю на траву,качаємся посміхаємся, лягаємо на спину,бачимо синє небо,де не де кілька хмаринок,починаємо вдивлятися на них,бачити тварин,уявних персонажів,лежали б цілий день,але місто не чекає потрібно йти.Річка вже під нами,стоїмо на мосту,бачимо як простягається далеко далеко,як рибаки підсікають рибу одну за одною.Закохується Влад у річку, вже ніхто його не може від неї відірвати,чує слово через слово,просить намалювати картину.Влада є гарна привичка носити при собі листки а-4 і олівці,Неля дозволила,підтримувала талант мій.Витратив на пейзаж 3 години,Нелі було скучно але очі,любопитно дивилися,за плавними лініями олівця.Малюнок подарував коханій,радість була,така, що поцілунок був щирий, довгий.Йдуть куди очі бачуть,навіть в рідному місті Неля не знає куди іти,не біда можна йти туди куди очі дивляться.Місто вже прийшло до них, коли піднімаєш голову вгору,дак бачиш не хмаринки ,а великі хмарочоси
Влад:Ти живеш у прекрасному місті
Неля:Дякую,люблю гуляти вечері під зірками,тут
Влад:Як я тебе розумію
Неля:Потрібно буде вийти колись,вдвох , пройтися вечері
Влад:Твоя правда,сьогодні гуляємо до ночі
Неля :Так і зробимо,тіки купимо по хотдогу щоб перекусити
Влад:Я тебе пригощаю!!!.
Неля(обнімаючи)Дякую, що ти в мене є.
Не роздумуючи зразу пішли купувати хот-доги,були а ж в іншому кінці центра міста.Як дурні,обкурені в нірвані,бачили лиш один одного,й алкоголю не потрібно щоб насолоджуватися життям.Поети про цей момент багато написали віршів,про ці емоції.Їсти мені не хотілося , в її очах голоду не бачив, лише любов присутня.Ларьок вже тут,зібралися біля нього кілька людей які дуже голодні, думають про те як задовольнити свої фізіологічні потреби,не велике приміщення розмірами,стареньке.Ну нічого їжу пообіцяв,значить пір буде."Можна два хотдога"-Промовляв Влад,"так"- він чує в відповідь,поки робляться хотдоги,дивляться на "театер" людей на вулиці,кожен іде балакає по телефону,пише смс,чують розмови,показують свою любов,Владу завжди ставало смішно з них, багато нового дізнавався,як вести себе в тій чи іншій ситуації.Виходить вечером на балкон у общижитії,коли всі заснули.Просто дивиться на людей,ті що вештаються пяні під корпусом.І ті що далеко,не встигли випити,брав стулиць якшо цікаве щось відбувається,сідав,пив чай.Хотдоги зроблені йдуть на лавочки.Стемніло вже вони бачуть те про ,що говорили ранком,сонце змінюють вогники на фонарях,які дуже гарно вімкнулися один за одним поки не оточили все місто,в квартирах світло то тухне то включається,люди засинають або збираються спати.
Її голова нахилилася на моє плече, вона просто з заплющеними очима кладе голову ,про що вона зараз думає?напевно про мене,любов,чи прокручує сьогоднішні спогади,на повторі?.необхідний відпочинок,важко засинаємо,тухнуть фонарі,вже дуже пізно, в такий час місто затихає .Встаємо йдемо в сторону дома,стає холодно,я б задоволенням накинув би на неї кофту чи покривало,але я був в футболці так як і вона,обійняв однією рукою,взяв як то кажуть під крило і веду.Наскільки холодно зуби починають клацать,таке відчуття ,що такими темпами я повибиваю собі всі свої зуби.
Ніч має і негативну сторону,я знаю куди іду,але не бачу,темрява біля мене,темрява за мною,стає страшно чую її подих,і як вона сміється.Хочу бігти бігти,аж поки не добіжу до свого ліжка, не вмикаючи світла.Нелі страшно теж , я це помітив,але наші страхи різні,в неї реальний,боїться щоб на дорозі не зустріти пяних,бачила вже раз як здалику двоє ще малі підлітки в руках з пивом,бють старого щоб відібрати в нього шапку ушанку,а ніхто не заступиться.А Владовий страх духовний,який сидить в душі , ще чучуть чучуть , переросте у психічне захворювання.
Залітаємо у хату,біжим до дверей за руку,але я відпускаю її бо фірточку не закрили,оглядаюся Неля вже в будинку,сам бистренько відкриваю двері і розуваюся.Неля заварює чай,а я присівши за стілець спостерігаю за цим,мама Нелі приходить , наша розмова проходить в трьох.Допитується мама чи сподобалося мені місто?,що нового бачив?,чи не сумно було?.Говорив усе приємно,навіть брехати не довилося все було чудово,Неля і її рідне місто не підвело,а сильно ,сильно здивувало.Чаюємо, печення їмо,а потім покидаємо маму,на одинці,вона сама нам запропонувала піти подивитися телевізор,щоб вона встигла помити посуд.На скільки були всі втомлені,що телевізор навіть не вімкнувся,сон наступає миттєво.
Бачу сни, голос,який кличе мене,цей голос наскільки був сильним ,що розбудив і бачу я Нелю вона прийшла з сусідньої кімнати щоб полежати в ліжку разом,заснути, потім ранком піде,впускаю її до себе під одіяло,обнімаю і заплющую очі,періодично відкриваючи їх щоб подивитися на її сонливу,поки не наткнувся і на її погляд ,сказав:"мила засинай,ранком один на одного надивимося", стиснула мою руку з усієї сили, відповів взаємністю.Спи моє сонечко, спи.
Ранок чищу зуби,натираю бачу Нелю,взагалом разом чистимо.Зуби її завжди були такі білосніжні,що складалося таке відчуття, що вона чистить їх по 5 разів на день.Чисто сімя думаємо ми,але це тільки основа нашого майбутнього життя.
Показав я в ці дні, поки в Нелі вдома,всі свої гарні якості батькам,надіюсь я їм сподобався,так само як вони мені.Але в житті як в казці,все добре рано чи пізно має закінчитися.Ось і настає мій останній день,у цьому році,в цьому домі,завтра повертаюся додому.Чесно говорячи коли я сюди їхав то сумка була менша,речі були гарно складенні,але настрій заважає все скласти так само,я мну одежу руками, запихаю в сумку.Неля з слізьми на очах, їх побачив,ніколи не бачив як вона плаче,дивлюся у ті карі очі, її вуста питають:"Ти будеш за мною сумувати".Я просто обійняв,це було наскільки вдалі обійми,що замінили всі слова.Та що це зімною?,в самого сльоза прокотилася по щоці потім по бороді,і вже капнула на підлогу.Витер рукою її,і як і планувалося вона не побачила.Неля щось тре в руці,Влад це помічає і питає:"що там в тебе",простягається лодоня а там резинка для волосся,в яку вона плите свою косу.Влад бере надіває її на руку,Неля мовчки виходить.
Сумки зібрані і треба провисти останні години разом,батьки Нелі наготували мені маленький кульок з їжею в дорогу,я подякував,в нас у Українців можна сказати така традиція,не дорожку гостям давати їжу,чи якийсь інший призент.А ще на столі лежало мариноване мясо,яке по їхніх словах ми мали приготувати разом.Хоча досвіду не було ні в неї ні в мене,на мою думку воно мало згоріти.Ітак я як чоловік мав жарити,і керувати.Наказав Нелі робити бутерброди,найти в холодильнику кетчуп,і накришити салат.Запалив монгал,а чим тушити потім вугілля,в мене небуло.Знаю в кожного має бути свій спосіб приготування,в голову стукнуло тіки алкоголь.
Біжу до магазину,з грошима щоб купити бутилку пива,а на вигляд я мав більше років,але не достатній щоб мені його продали.
Діалог продавщині і Влада:
(Передімною була,жінка яка купляла хліб,після продажу іде питать, що мені потрібно)
Продавець:Що тобі хлопче?
Влад:Бутилку,0,5 Zibert,(просто бачив, що саме це пиво купляв Толік,коли ми гуляли)
Продавець(Мовчки ставить пляшку,бере гроші іде до каси,перещитує здачу):А тобі скільки років?
Влад:17
Продавець(Простягує здачу):А ти знаєш, що продають,тільки з 18 років?
Влад:Дак це не для мене,а для шашлику який хочу зробити.
Продавець:А без пива ніяк.
Влад:у кожного має бути свій рецепт, у мене такий ,з пивом.
Продавець:Та йди вже ти.
Відхожу від каси, йду на вихід,до продавця підходить жінка яка купляла хліб, питала щось не зрозумів:Скільки йому років?, хіба можна їм продавати?.Та подальшого розвитку подій Влад не знав. Оглянувся і пішов, навіть не пішов,а побіг додому.
Шашлик полонив, давай на монгал його кидати,льє на них пиво,Неля вибігає коли не коли,щоб підгодувати милого бутербродом.Темніє стає холодно на вулиці,присвічую телефоном на шашлик, бачу ,що він ще чучуть , буде приготований.Іду в хату,кажу щоб всю їжу несла на стіл,будемо сідати їсти.Влад куштує шашлик,на вулиці щоб остаточно побачити чи він вже готовий.
Шашлик трішки підгорів,але мав дуже хрумку , смачну шкоринку,це все із-за пива,принісши його,стягуємо на тарілку.Наливаємо кока колу,у бокали з під шампанського,майже як сімя їй-Богу.Починати завжди потрібно з шашлику,загалом, головної страви.І коли бокали наповненні, шашлик готовий застрягнути в зубах,під цю атмосферу потрібно поцілуватися,поцілунок у щічку, потім у губи.Щастя як всі кажуть триває місяцями,роками.А на мою думку щастя триває моментами, далі йде буденщина,це все одно, що поета весь час надихати , він буде писати,а в один прекрасний день його просто затошнить,прийде творчий кризис.Включати телевізор не захотіли,просто обнялися, сиділи,в темноті поки не прийшли батьки.Пригостили їх смачним шашликом, трішки подивилися новини,лягли спати.Мені не спиться, Нелі теж,але нічого не поробиш ми в різних кімнатах, а коли хтось вийде побачуть батьки.В темноті думки вирують у повітрі, десь у астралі вони переплітаються, переговорюються,що вони говорять?,-хотів би я знати,але це вище нас, нам простим смертним це не зрозуміти.В муках,всі засинають.
Прокидаюся в 5 годин ранку,не виспався ні граму,настрій різко понижений.Неля приносить кофе, просто мовчки сідає біля мене,обнімає руками.Посьорбуючи кофе,говорю :," ці дні були чудові,і я за ними сумуватиму".Беру сумку,прощаюся з батьками,цілую Нелю, прошу не проводити до автобуса ,що сам дійду, отримую по лицю ляпаса:"Нікуди ти без мене не підеш".Ідем знову, ніч,на цей раз сумка ,легка я хотів би викинути її,забрати Нелю, просто втекти від людей на якийсь безлюдний острів.Як же не хочу іти до реалістів,в мріях жити мені більше подобається,містичні персонажіі про те що подумав ,те здійснилося.Мої картини , малюнки всім відомі,та заговорився я повертаємося у світ рідний,де глобальне потепління,а науковці мають намір колонізувати Марс.
Слова любові були всю дорогу до автобуса, тоді я сідаю, двері зачиняються,Неля пускає повітряний поцілунок, йде додому,всідаюся на своє місце один наушник в ліве вухо, інше в праве.По дорозі чекала розмова з водієм,та почуття заважають, справді сумуватиму за Нелею але чомусь була думка, що це і добре,сильніше закохаюся.Водій приємний,рідко коли їх зустрінеш,але мені щастило.Попросив мене робити діло яке він забув зробити,на кінцевій зупинці,де люди виходять, нові заходять лише тоді коли куплять квитки,це займає десь хвилин 20.Влад мав заповнювати квитки,писати ручкою номера, давати людям ,а водій потім коли ми зупинемося щоб 10 хвилин перечекати,бо всі втомилися, дітей нудить,він пригостить мене лате,та дасть бутерброд з колбасою.
Доїхав додому швидше чим думав,коли дорога весела, люди добрі,ти не помічаєш плин часу.Вловив попутку, їду до дому.Батьки зустріли, прийшов мій дідусь з яким ми любимо рибалити,зрозумівши всі думки одним поглядом, здоровкаюся,біжу хватаю лопату , починаю копати червяків,дід як блискавка,забігає в хату робить бутерброди,наливає воду ,бере вудочки,разом викочуємо мотоцикол, удача нам посміхається,з одного удару ногою,мотоцикол заводиться.Знайомий до болю,вітер розвіює моє волосся,їдемо ,скільки риби наловимо, все в житті матиме після цього гарну сторону.
Річку на якій ми ловимо рибу,не має нічого особливого,але вона наша, мені подобається її релєф,кущі,дерева.Вглядаюся завжди у глибину річки,можливо побачу як якась велика риба пропливає з місця в місце. Розмотую снасті, дід заводить мотоцикол за дерево щоб сонце не світило.Потім насаджуємо червяки,чи тісто.І закидаємо дивлячись,прогадуючи,хід риби,щоб впіймати момент, підсікти.Розмови на рибалці як кажуть,не бажані,але без них душа не відпочине говоримо тихенько.
Дід випитує, що нового,чи в житті не має проблем,якщо вони будуть дак щоб я казав,він дасть мені життєву пораду,яка мені допоможе.Та поради я пропускав через вуха,це зрозуміло,бо юний , грає душа молода, кров кипить у венах.З усмішкой приїхали,з усмішкою і поїдемо щоб не трапилося,хоч без жодної рибини. Але цей день приніс нам багато риби,тому втомлені,але в середині раді,їдемо додому.ДІд залишає мотоцикол в гаражі,Влад кидає рибу вдома,і просто падає безсилий на ліжко,чисто як Троя падає на коліна у давні часи.
Дивлюся на телефон, там 18 пропущених,від Нелі,бідна напевно цілий день хвилювалася, я не брав трубку дуже довго,соромно стало,онімівшими пальцями набираю номер,натискаю зелену трубку,йдуть гудки.Після другого дзвінка бере трубку,просто з першого не могла взяти,не знала, що казати.Влад розпережевався, вона бере трубку,з криками:" чому не брав","з ким це ти гуляєш",помаленьку крики переростають у сльози.Влад знає свою правоту але спробуй її довезти,якби це зі мною відбулася така ситуація, напевно повівся так само.Кидає трубку,совість мучає Влада,звонити стидно, простити пробачення взагалі не реально.В житті робить один закон,назва йому:"Закон підлості",він має основне правило,тобі добре одже обовязково буде погано, якщо тобі погано то обовязково буде і добре,вражає нас він тоді коли, цього не очікуємо.Бідна Владова риба,він всю б її відпустив би,аби мила не сердилася.
Та зациклюватися на одній думці цілий день,хочиш ,не хочиш , це не можливо.Загрузився Влад роботою,яку дав дідусь і бабуся,ношу мішки з зерном,на гору, час іде мені на користь,Неля підається, позвонить.Час ,най дієвіші ліки ,та кого вони вилікували?.Ми просто забуваємо те ,що трапилося,або просто змиряємося із цим,перекриваємо траур,щасливими спогадами.Колись цей самий час бере, відкриває старі зашиті рани, сипить на них сіль.Боляче але кожного час підставив,довіряємо йому а він як всі люди,думає про свої справи.
Неля звонить,після двох годинної розмови ми миримося, прошу пробачення, її голос мене пробачає,конфлікт вичерпав свої сили.Заради таких моментів потрібно сваритися,пари які не сваряться живуть разом трішечки.Це вдохновляє мене,вирішую щось намалювати,виходжу на подвірря,дивлюся на небо,рослини,квіти , бачу вдалині дерево,з дитинства воно мене лякає, на свій вигляд старе,а на думку містичне,чисто там сидить хтось невидимий , дивиться,слідкує за мною з під гілок.Вирішив, малю дерево,те що з дитинства лякало,хай страх залишиться на папері а не в цьому світі.Краски,полотно,мольберт,мої найкращі друзі,стоять, не шевеляться,наче зникло все в цьому світі, лише ми в трьох залишились.Мазок за мазком,картина набирає свої барви, містичний дуб,уже в моєму полоні чарує лиш мене.Зглузду зїхати можна через всі ці забобони,містику,вони лякають тебе,головне не підаватися їм,а то як вистрибнуть,злякають ,то серце стане назавжди.
Від цієї,думки вирішую заховати цей малюнок у окрему папку,хай там лежить, ніколи його ніхто не побачить.Зібралося малюнків безліч, всі в папках за диваном,збирають пилюку, чи стану відомим за життя?,чи внесу внесок у культуру?,-байдуже мені,що буде те і буде,на першому місці кохання, потім навчання,спокою від них не має.Скільки годин не доспав,завжди втомлений пю каву,чай,розум розвивається,але хочеться в один день зірваться закинуть все,хай ставлять 2,зате відпочину погуляю де захочу,все своє життя ми будемо працювати,найбільше співчуваю творчим людям,їм доводиться виконувати у двічі більшу роботу,тому більшість з них помре рано,або закінчить свої твори чи малюнки у психіатричному віділенні.
Неля,Неля,аби я був поетом-замислюється Влад,кожен день мала поему,чи вірш написаний для тебе,але в мене талант поганий,малювать,хіба це талант?як зберуться письменники,то говоритимуть про чудову форму,грацію тіла,красу хоч до упада.А художників ніхто, збирати не буде,які в нас там можуть бути розмови?де купити дешевші олівці?чи ще кра:"де можна купити якісний розчинник".Проміняв би свій талант на той аби писати вірші, сказати важче,коли тебе призерають,говорять не говори, ти як протистант,встаєш , борися,художник тільки малює, рота розявить ніхто не дає.Взагалі кожен талант у світі потрібен,допомагає людям,зробити правильний вибір,бути обєктивним , справедливим, взагалі з талантом жити веселіше,знаєш, що ти не існуєш а цвітеш як квіточка.
Мій талант давно шукав музу, нею має бути Неля,з усіма з ким я зустрічався, я нічого не малював,тепер намалюю,захожу вечером у вк,вибираю фотографії Нелі,аби намалювати її,витрачаю багато часу,лягаю пізно.Малюнок має бути моїм шедевром, вкладу в цей малюнок душу,частинку себе.Уявляючи візуально перед сном, все, засинаю,сни чомусь не сняться,напевно відкладаються на мою завтрішню справу.
Ранок,довгочеканий ранок,всі олівці,фарби збираю в руки,холодно,але потрібно сідати за роботу.Фотографію збільшую на весь екран,придивляюся,вивожу знову лінії простим олівцем, потім додаю фарб,далеко від неповторного оригінала,але все одно красиво.Вдягаюся,не снідавши виходжу з дому тихо ,тихо,ніхто не прокинувся,на щастя пошта була біля мене не далеко,відаю свою посилку,на домашній адрес Нелі,до неї від мого рідного міста має йти десь приблизно три дні.Дійшов додому,сідаю перед телевізором, настроююся провести так весь свій день,дзвінок луна, означало тільки одне ,що моя кохана прокинулася,в нас була така домовленність, коли Неля прокидається від свого сну, дзвонить мені , не навпаки,Влад рання птиця, встає рано, вона вже так вийшло, що любить спати довго.Кажу:"Подивися на свій сюрприз на пошті через два дні.Заінтригував Нелю,але через всі допити я не сказав ,що там,в глибині душі вона хотіла б це забрати,але вставати, йти на пошту ,що на окраїні її міста було не цікаво.Та все ж коханого образити не мала, їй приємно буде більше.
Пройшло два дні,Неля забрала подарунок, була приємно здивована сюрпризом, не думала ,що її Влад наскільки талановитий,хоч знала ,що малює.Цей малюнок має висіти в неї на стіні,як подарунок, память про Влада на все життя, взагалі як символ їхніх стосунків.Хвасталася пред друзями і мамою,уявляла як всі будуть заздрити її щастю.Позвонила Владу , дякувала дуже сильно,клялася, що коли побачить то він отримає свій заслужений поцілунок.
Пройшли канікули,всі повертаються на навчання.Неля приїжджає традиційно перша,починає розкладатися, звонить Владу.Зрозуміло, цього дня вони вийдуть погулять,Влад залітає у общежитіє,біжить на свій поверх,бачить друзів з усіма вітається,така напруга в повітрі, що ще трішки і кожен ладен був зацілувати з радощів.Коридор мій рідний,всі бігають з кімнати у кімнату,сміються,попри заборону розпивають алкогольні напої, я серед цього хаосу заходжу в кімнату.Хлопці мої всі підросли, змінилися,раді мене бачити,та коли почнеться навчання,станемо як ті шакали,кожин сам за себе , не даватимемо списувати,щоб сусіди були гірші у навчанні, а вся слава дісталася одному.
Ця думка правильна, коли дасиш списать ніхто в майбутньому нічого не зможе застосувати на практиці,згадався випадок із моєї школи,навчався я добре, деякі друзі в мене списували,чи просили розвязати завдання, погоджувався , робив їхній і свій варіант.На наступний день дізнаємося результати, в мене невтішні,спробував не давати списувати які образи були на мене,вже друзі ставали ворогами,з одним по цьому приводу ледве не побився.Та як вони не розуміють,якщо вони не вивчать то за них ніхто це не запамятає,вчитися потрібно самому.Не люблю дурних людей,в них тільки свої проблеми, мале коло розуміння світу.
Про що я задумався?потрібно бігти до Нелі,вибігаю чую пропозиції від друзів,піти компанією попити пивка,поговорити по душах,дізнатися, що нового,говорю , поспішаю до коханої може потім прийду,загалом тримаємося на связі.Всі знали Влад не прийде,для нього любов завжди була важливіша, це помічали, друзів бісило,що не приділяю часу.Знову ці дороги,я старший, не впізнаний очима вулиці,але ноги знали давно натоптаний шлях,вдалині вглядаюся на дівчат,чи то не моя Неля,можливо вона змінилася,та серед натовпу бачу дівчину,то моя Неля - сказав Влад собі.
Дивлюся біжить, я починаю бігти не думаючи,тіло саме рветься.Бачимося говоримо як ми змінилися,яка вона гарна,бачу її і розумію,що закохався не дарма,вибрав саме той діамант.Зараз любов помічаю,та уроки почнуться,пройде місяць два,сильна любов набуває сталої сили. Трішки забуваю приділяти час коханій,ці пари,чії нерви вони не пожаліли?Бють і бють, ти розривайся на частини,розприділяй час,щоб потім все одно нічого не встигнути.Неля вихваляє мій малюнок,має бути особиста виставка- її власна думка,на мою, гривні не відав би,за ті карляки.Та я молодий,мистецтво не повністю вдихнув.
Ідемо,незвичні відчуття,начебто потрапив у якийсь світ у своїй уяві,ти його бачиш але не міг бути в ньому, зараз тільки раз,і ти вже там.Неля,як би ж ти знала,яка ти гарна,твій погляд захоплює,закриває мене в тобі, я просто думка, мрія у твоїх очах.Розмови наші були, про навчання,для когось навчання це радість,бо побачив всіх кого хотів,дізнався більше нового, майже не забув головне відстань від твого дому до общежитія.А для інших навчання пекло,на канікулах можна спати до обіду,робити, що тобі заманеться.Нелі краще поспати , зрозуміло,дівчата швидше втомлюються, як гуляють дак гуляють на повну,до пізна.Романтична душа Влада,як не скажи,радів більше всіх, що приїхав,побачив Нелю,до навчання ставився нейтрально, не радів і не плакав як деякі.
Плакати потрібно тоді коли розуму не має в голові,нічого не запамятовуєш.Вчителям не потрібно те щоб ви щось знали,вони дають інформацію,чи шлях щоб наший індивід її знайшов.Науки,мистецтво прийде саме до тебе,силою нічого в голову не запхнеш, підтримую цим вчителів,час шукає момент коли та сама математика,яку ніхто не любить,застосувати.Для власного діла,ти з під землі знайдеш те ,що шукаєш,як то кажуть:"Хто шукає,той знайде".Нелю я теж знайшов, доля мені допомогла,за це навіть їй трішечки винен.
День перший після канікул в інстітуті,дивно всі поводяться,наче порозумнішало,або життя сильно побило за всі відпочиті дні.На першій парі,вчитель який розповідав,нагадував правила безпеки,які всі знають,але по програмі потрібно одне і те саме всовувати в голову студента,взагалі знання, єдине ,що молода людина повинна в себе всовувати.Засинаю на першій парі,через пяти хвилинного дрімання,просинаюся падінням голови, вчасно вхоплюю її рукою,посмішка зявляється на лиці:"Знайомі відчуття",подумав Влад,тримаючи Нелю за руку під партою.Луна звінок, так само зявляється думка у голові групи,піти погуляти разом у вечері після пар(пари йшли майже до пізна, додому доводилося йти, а ж у ночі),разом з ідеєю,зявляються її шанувальники, вороги,в нашому випадку дехто:"Так,звісно,тільки скажіть де і коли", дехто:"Та я не хочу пацани,краще в общагі з сусідами по тихому пивка випємо, вчителі не побачуть",через суперечки нічого не відбувається,думка помирає,без сил.
Таке дивне в душі щось зявилося,коли я прийшов до кімнати.Згадав про дім, в перший раз у житті засумував,захотілося попросити в рідних пробачення за всі сказані слова,за всі ті сварки у яких був не правий.Рідні піклуються про тебе,ніколи сімю ніхто не замінить, правішим за матір і батька в світі ніхто не буде,ні твоя дівчина з якою ти зараз,ні друзі по життю,ні ще якісь шмари.Сімя -це твій світ,в якому тебе приймуть,навіть тоді коли всі з цієї планети обернуться до тебе спиною.Брат старший завжди захистить,дідусі й бабусі,порадами врятують, якщо в тебе є молодший брат,він навчить тебе турбуватися про нього, мати- це та особа яку ніхто не замінить,їй властиве переживання.
Всі малюнки, твори потрібно присвячувати мамі,все на світі відавати їй.Жінка у твоєму житті це та, що подарувала життя, дала ноги щоб іти на вершину досконалості.Сльоза покотилася,яку швидко змили,"та, що це таке,чому я плачу?"-задається цим питанням Влад,душа дає знати людині що вона не камінь, не тварина,це всьому пояснення.Почуттям багато часу віддавати не потрібно,є важливіші справи,це ціле денне зубріння пар.
Коли я все встигатиму?,навіть на малюнки часу залишається все менше і менше,скоро моя любов до навчання погубить мій талант,або фізичне незмога робити щось творче,знання ослаблять мозок,сильною течією іде в голову.Забувати починаю ,що мав зробити,як старий дід,потрібно в якийсь день взяти й виїхати на Мальдиви,забути всіх і кожного,не переживати за сімю, милу,а просто лежати на пляжі,пити сік з кокоса,курити калян.Дивитися в небо, не бачити стелю,дим від палиного багаття.Мрія,мрія,ніколи ти не зустрінеш мене,але я до тебе бігтиму, ти будь ласка постарайся хоч глянути у мій бік.
Пройшло кілька років.Влад закінчує навчання, влаштовується на роботу юриста,у сусідній області,Неля покидаючи дім залишається працювати вдома(інколи підробляє), жити з коханим на власній квартирі.Нелі мрія збувається жити в великому місті, нарешті обовязки серйозніші.Друзі Влада: Толік і Яна,потрошку налагоджують свої відносини,Яна навіть порвала свої стосунки з Богданом,та про ці стосунки так і не судилося дізнатися Толіку.Толік не порвав свої відносини з Олею, став добрішим до Яни напевно почуття провини грало свою роль,у Яни теж.Марина давній друг Влада з якою він тільки пару днів бачився,та був на дні морозива,почала писати, стала номер один другом Нелі, Влада,завжди виручаючи їх в різних ситуаціях.
Влад проспав,встає з ліжка,поруч Неля відкочує її на її половину,на кухню біжить заварити каву,ремонт звісно потрібно переробить,бо погані обої, запах старої стіни дуже чутний.Байдуже поки випив,прокинулася Неля,просить пробачення ,що проспала:"Почекай поки я щось швидко приготую",Влад:"Мила да я не голодний",не хотів би щоб мила переживала ,що нічого не поїв.Рюкзак чекав під дверми,з особовою справою одного чоловіка,судили відбирали хату,провівши низку досліджень, знайшов факти про те ,що кредит взятий на хату брав не він, його дружина,з якою він давно не живе.На машину,грошей не насобирали,ледве й так зводимо кінці з кінцями з квартирними послугами,біжу на метро,забігаю оглядаючися по сторонах на людей,тримаючи міцно сумку,щоб ніхто не скомсомолив.Починаю швидко летіти на місце,опускаю очі бачу людей,що читають книгу,слухають музику,чи просто лазять у інтернеті,аби ,що робити, сам хвилююся за справу,щоб врятувати не винного.
Суд, починається засідання,всі традиційно встають.Починається розглядання справи,свідки заходять один за одним,по черзі ставимо запитання я і обвиновач.Наче йде шахматна партія між юристом і судом,але жертвувати пішаками я не можу.Захищати доводиться не тільки правосуддя,чи честь не винних людей,а й винних,які зробили помилку у своєму житті,тепер жаліють,та сідати не хочуть.Справа завершилася успіхом,навіть сильно не напружуються не довилося,думати.Докази на руках лежали,відав їх судді, вже вирішив долю чоловіка суддя.Спасибі від родичів,та від самого підсудного було наскільки велике,що хотіли заплатити у два рази більше,але відмовився,всі гроші на світі не заробиш- як казав мій дідусь.Виходжу з приміщення,з високо піднятою головою,справа виграна,загалом я красавчик.
По дорозі додому заходжу в ближнє кафе,щоб попоїсти,та розпланувати подальший місяць роботи,коли і кого рятувати,та коли відпочити.Був у мене один секрет для Нелі,вже начебто давно разом,протрималися вже не перший рік,потрібно розвивати відносини,потрібний шлюб,щоб наші стосунки держалися не тільки на словах, а й на законних підставинах.Гроші на кольце є,тут голову морочити не потрібно,а проблема в тому де це зробити і як,зрозуміло, в дома робити не буду, не з опалу підчас перегляду телевізора.Допив каву повертаюся додому,вирішую ,що метро не потрібне,краще прогулятися подихати свіжим повітрям,так і додому приємніше іти буде.
Дзвоню Нелі щоб,хай приготує добру страву, коли прийду разимо ляжемо спати,під переглядом кінофільму.Давно не дивилися фільми,не лягали спати разом.Робота ще гірше навчання вбиває час дуже швидко,так і не зрозумієш коли , життя пробіжить,наче зараз всього одна мить проскочила ,а тут смерть чикає.Відкриваю двері у свою власну квартиру,Неля чекала, поцілувала мене, запросила за стіл,взяла ручку веде до стільчика.Вечеря на столі стояла романтична,свічки дві горіли,і спагеті з соусом по середині стола стоять.Поцілував Нелю,сказав, що приємно було,їм, дивлюся на радісне личко,яке сяє від того, що мені сподобалася вечеря , сама задумка вечора.Дівчат так легко зробити щасливими,прості дрібниці для них приємні,те саме, що ти взяв її за руку у потрібний момент вона буде щаслива.
Їжа приготована милою,сама добра,їдять за столом,говорять одне і те саме,здається, що не має достойної теми на розмови."Люблю,люблю,як робота?",та й відповіді на запитання не йшли.Але любити можна і мовчки,коли не знаєш що сказати візьми поцілуй,чи за руку візьми.Говори з закритим ротом,так можна сказати все,дотик-це магія яка знайде, торкнеться самої душі.
Фільм сам не поставиться,наші голубки сідають за ноутбук,втикають модем, поки включиться все сидять і цілуються."Ведіть пароль"-вибиває компютер ,але пароль простий,його придумали та знали самі закохані,всього на всього дві цифри,які означали коли вони почали зустрічатися,часу не гаючи клац,клац,бачуть робочий стіл,де на шпалерах їхня фотографія.Ярликів лишніх не було,по роботі Владовій, Нелені фотографії та фотошоп.Зайшовши в Яндекс браузер,в поїсковику заводять комедійні фільми.Мелодрам ніхто з них як таких не любив,бо душевних дуже мало.Знайшовши фільм який підходив їм обом,сідають на диван вкриваючися пледом,ноутбук ставлять на коліна.Влад дістає з стола по чашечкі гарячого чаю,атмосфера любові вирує у повітрі.Фільм на такий ціавий, смішний,головне ти з коханою людиною,все інше байдуже.
Влад звісно любив Нелю, розумів часу на все йому не вистачає,робота втомлює а відпочинок забирає любов,сердитий але в собі,не видає своїх думок,аби не образити.Додивившися фільм,дякують один одному за вечір та лягають разом,обійнявшися спати.Ранком будильник будить всіх,знову йти,знову життя проходить за однією справою,в когось за плитою , не має достойної для дівчини роботи,а в когось з муками від того ,що вони плинуть, плинуть.Все життя дурне,прагне від нас відповідальності.Але протистантом стати не можна,підеш проти системи,чи соціума в кращому випадком станеш ізгоєм,або ті ж самі люди які не повстають закриють тебе від інших у психіатричну лікарню,там під уколами та крапельницями,зроблять так аби змирився,та став покірним,повернувся до інших телят.
Я з них і не виходив,сили не вистачає, без грошей не зможу прогодуватися, наскладати на золоте кільце з діамантом на кінці.Сьогодні з роботи повинен звільнитися раніше,прибігти додому до Нелі коли вона піде в продуктовий магазин,взяти телефон , переписати номер її подружки дитинства.Так робота закінчується,для мого плану потрібна була швидкість пересування,тому на метро ніхто не їхав,забрав Толік ,підкинув до підїзда, подякував, швидко піднімаюся до квартири,ключем відкриваю двері,телефон довго шукати не довилося він лежав на столику у кухні.Телефон у руці,заходжу у контакти переписую,номер собі на телефон відправляю смс такого змісту:"Привіт,це Влад можливо Неля про мене щось розповідала,є справа нам потрібно зустрітися,напишеш коли зможеш, ще краще позвони,поки про цю смс, зустріч не говори Нелі, буде для неї сюрприз".Неля повернулася,здивована ,що так швидко з роботи прийшов її коханий,але спитати чому він так рано прийшов,язик не доходить.Владу на телефон приходить відповідь:"Давай зустрінемося зараз,приїжай , вийду до підїзду,мій адрес "Гуляни 6",прямо зараз".Влад цілує Нелю говорячи, потрібно знову на роботу, допитується куди йому потрібно, він відговорюється,вибігає.
Влад біжить,теоретично знає де та квартира,зовсім поруч біля його.Пробігаючи стоїть чекає біля вказаного місця,пройшло пів години до нього підходить дівчина яка стояла навпроти:"це не ти Влад?",знайшов подружку ура,зустріч була смішна,обоє сміялися від того ,що стояли близько один біля одного і не підходили.Сідаємо на лавкі де сиділи місцеві бабусі обговорювали всіх, кожного.Влад розповів історію з кінця,подружка зрозуміла,раділа за щастя Нелі,сказала, що таке затягувати не потрібно,післязавтра ,йдем купляти кільце.Подружка мала пару ідей нащод пропозицій,Влад все вислухав,ресторан вибрав який посовітувала подружка,коробочка до кільця буде класична, матиме червоний колір."Зустрінемося годин у 10,підемо, виберемо все"- цими словами закінчилася ця велика зустріч яка кардинально змінить життя Влада.
В дома вже чекав виговор,де він був,бо йти на роботу так пізно він не міг,та й повернувся швидко.Почав брихати ,прям срочно потрібно було підійти до клієнта,завтра буде справа.Образа вже була, жінкам важко зупинити особисту образу,далі накручують себе як тільки можуть.Неля засмутилася розвернулася, пішла спати,Влад через певний час моститься до Нелі, вона пехається,штурхається ногами, він лізе лізе,поки силою не обійме, вони не заснуть.Ранком вже про це забули,Влад по плану мав іти на роботу, відпрошується в свого начальника.Щоб піти, купити кільце,Неля звичайно думає ,що Влад ітиме на роботу ,приготувала кілька бутербродів, відає їх запакованих в кульку.Цілуються, прощаються,Влад виходить з квартири,набирає номер подружки,та каже:" через 10 хвилин спущуся до тебе".Гроші на карточкі були, по плану мало вистачить,з собою було 9000 гривень,кільце має бути гарне ,гарне,щоб коли будь хто глянув міг сказати:"Я вийду за тебе,заміж".В подруги в голові магазин,вибір великий, по карману буде в самий раз.
Дивляться а очі розбігаються,поки не побачили один єдиний не замінний екземпляр,обручка ідеально підходить до пропозиції,подружкі теж на вдивовижу сподобалося,вирішено беремо,покупка зроблена вдало,аби відсвяткувати і хоч якось подякувати,запрошую у кавярню ,попити каву та обговорити деталі.Сидимо говоримо,розумію ,що в Нелі звісно друзів не багато,але ж які вони вірні,вміють спілкуваться, підтримати тебе у потрібну хвилину,не то ,що в мене є повно,деяких не памятяю як звати,але як у всіх є найкращі друзі.Додому вже придумана відговорка чому так рано прийшов з роботи,тому ,бо суд не відбувся, чекали суддю,він взяв, не явився,ото вже народ їй богу.Кільце вдома потрібно було заховати,а куди?,місце довго придумував поки не придумав,заховаю я в своє місце для майбутньої заначки,у кухні в стіні,просто під час ремонту одну плитку приложив слабо, в середині залишилася дирка.Неля коли прийшов,приймала душ, поклав кільце у схованку, поставив собі чайник води на мівіну,все таки рано прийшов , дівчина не встигла б щось приготувати.
Неля як майбутня дружина буде добра господиня,куховарити вміє,як що, потрібна буде мені допомога допоможе,та вже довго разом,пережили багато браз, ні за що не переживаю.Хіба є одна маленька причина, якщо не справлятимуся зі своїми обовязками?,я ж резетку не поставлю прийдеться,викликати електриків.Та прибирати не дуже люблю,потрібна чоловіча робота,але дружині потрібно допомагати,тому буду рости як то кажуть, виправлятися.Неля виходить за той час ,встигає запаритися мівіна,добре пахне моя мила.Пахне добре бо милася в ванні,з піною, морською сіллю,та вона в мене така, що любить полежати в ванні,просто полежати, попаритися, миюся швидко,тільки раз,раз,30 минут , вільний,а то десь 2-3 часа.Все це дрібниці життя,сідаємо за стіл, починаємо їсти,Неля свариться за мівіну,потрібно почекати щоб вона приготувала щось нормальне,та Влад дуже голодний , тому так зробив,але лайки на цьому не закінчуються.
Захотіли вийти пофотографуватися тільки в двох,та поїсти піцу в піцерії чи взяти з собою на природу.Виходимо вдвох за ручку,Неля плигає на мене щоб я її поніс,а я й несу на руках,вона часто на мене заплигує аби її покатаве сьогодні Влад себе почував погано,здається заболів би,говорю їй:"Не плигай", вона як плигне, там і скручуся падаємо на землю,Неля зла,ти мене всю замазав,от що тепер робити?.Забирає сумку з фотоапаратом , йде додому.Влад йде слідом за нею, бачить не жартує по поводу того щоб зруйнувати їхні плани,засмучений,йде в парк,обертає голову Неля заходить в підїзд,сам тепер теж починає злитися.Неля обхитрила Влада,виходить й іде слідом за ним, Влад матюкається, обриває листки по дорозі,страшно було підходити,піцу яку вони взяли з собою бере, швиряє куди попало,потрапляє на чійсь газон,хай хтось зрадіє такому сюрпризу.Неля цього не помітила, згадала, скоро день народження,Влада мами, краще піде вибирати подарунок, затим, Влад охолоне. їхні дороги розійшлися,починає обертатися чи не йде вона її не має. Ще не встиг дійти до парку,дзвінок на телефон,Неля.Бере слухавку, починається відстоювання хто правий, хто винен, Неля винить Влада за те, що впустив, потім не зупинив її коли та нібито йшла додому, Влад на тому що вона не послухала його, стрибнула на руки коли в казав: " цей раз може не витримати",бо здоровя підведе, винить особливо в тому бо пішла додому навіть не почекавши коханого.Нічого не зясувавши кидають слухавку.Влад доходить до лавочки в парку,сідає,дивиться на небо, Неля бігає з магазину в магазин.
Пройшло приблизно хвилин 20 Влад,Вирішує подзвонити,Нелі,дзвінок іде, починають говорити,Влад питає:"Де ти мила",а вона заді тебе,Влад обертається і бачить як Неля виходить з магазина з подарком для його мамиі.Вирішують спробувати знову піти пофотографуватися,тіки про піцу Влад розповів ,що він її в розпалі люті викинув комусь у двір,думає що можна її дістати але до піци потрібно докупити соус,Неля не проти йдуть в магазин,стоять не можуть вибрати потрібний смак,Неля говорить який хочеш такий бери, він говорить, він платить , купляє його для неї вибирай ти.Не знаю,не знаю єдине що говорить їхній язик.Влад по волі підходить до Нелі ближче, ближче обнімає її,щоб створити звязок знову,тоді наче одним голосом вибирають один соус,йдуть на касу,оплачують,та йдуть у пошуках пічи,якщо не знайдуть то прийдеться купляти нову.Влад впізнає запор за який швирнув коробку з піцею,в дворі наче не було нікого,перелазить поволі забор,бере з трави піцу, наче не потовклася,тут не від куди вибігає собака, біжить на Влада,він чи то в пориві страху,чи при думці ,що піца постраждає,біжить , перестрибує трьох метровий забор.
Фотографуються,по черзі в кожного багато ідей,всі вони будуть на фотографіях,спогади вклеюються в альбом, може колись, їхні діти,якщо дасть доля бути разом побачуть це, побачуть на скільки мама, тато кохають один одного,та де були.Знайшли чудові будинки,на яких нарисували місцеві хулігани якісь написи,намалювали картинки,фото здавалося їм мистецтвом,бачити кадр,правильно звити фокус,зробити все як слід,хоча це і є мистецтво.
Неля любить такі моменти,пози завжди чудові, на фотографіях на думку Влада вона просто чудово виходила,камера її любить."Яке же мені пощастило з Нелею"-думає Влад.Обійняв,накинув на неї кофту,переживав щоб не замерзла,запропонував перервати фото-сесію, піти попити каву.Йдуть до ближнього магазину,чи кафешки де роблять гарячий чай,забули обоє чого сварилися сьогодні,вже все добре,довго тримати образу,коли любиш , дурість,тому любов все забуває, пробачає.
Зелений чай,беруть для себе,бо він з фруктами,а так ніхто із наших героїв не любив його, на смак він солома,от чорний чай - напій із справжньої трави.Пють,докупили до нього пару цукерок,всі люди навколо наче завмерли,є тільки ми, всі інші це галюцинація,яка повинна зникнути.У великих містах,подобається мені, людей багато , ніхто не запамятовує тебе,можеш не соромиться ,робити що захочиш, замість них прийдуть інші.Але душа прагне завжди гармонії,хоче бути на природі,ловити рибу чи збирати ягоди.Та життя не слухає простих смертних ,воно бере і робить.
Після випитого гарячого чаю,йдуть вже додому,сил просто вже не має продовжувати фотографуватися, сонце опустилося,стає холодніше.Обговорюють одеже інших,складають своє передчасне враження,цікаво просто чи співпаде воно.Влад обговорював їх, це був захист від інших,точніше їх обговорень,осудів.Влад знав він добрий,але коли творив гідні справи,ті люди підставляли,для себе розбив висновок добро не існує, не міг зупинитися допомагав, потрошку.Дійшла одна ідея Владу дивлячися на людину яка смажить шашлик у своїй кафешкі."А чи не піти би нам у похід на пару днів разом?"-пропонує Влад.Неля відкриває широко очі,стрибає,цілує,обнімає-"звичайно підем".В дім залітають,Влад поспішає на кухню,щоб зробити бутерброд з соусом папрікою, колбасою,Неля бере листок , олівці якими Влад малює свої малюнки,інколи картини.Сідають у залі за столом,кожен взяв по листочку,почали писати список, потрібно в похід,в кінці кожен мав показати свій листочок,речі співпадали,майже одне й те саме.Палатка у Влада була,якраз двох-спальна,для них підійде,їжа вже таке завтра підуть, куплять все не обхідне.Листок вішають на магнітику на холодильник.
Наступає завтра,десь прокинулися під обід,на роботу нікому не потрібно,беруть один одного за ручку. Ідуть по всіх магазинах вибирати продукти.Влад знає які це будуть муки,поки з дівчиною щось вибереш дак , день пройде,час тоді сповільниться, наче професіональний воїн,різатиме повільно,залишатиме багато ран,щоб жертва померла від втрати крові , не від болю.Коли чоловік іде в магазин,дак він точно знає,що братиме, візьме це.Але нічого для спільної справи можна, походити.В магазині,бігають дурачаться,обходять, передивляться все,те що можна попробувати .Корзинка потроху наповнюється,поки всі речі не були взяті.Йдуть на касу,пробивають:картоплю,кетчуп,мясо,сіль,і так далі.Все є,вдома палатку знаходять,Влад перевіряє інструкцію,думає , зложить її,рюкзак потрошку,металевими тарілками,чашками закидають, палатка буде зверху, їжа це вже зранку.Цілий день думали,про те ,що не встигли,де те місце буде.Влад розповів про одне місце за містом,там є ліс гарний, як трішки пройти дак, озеро найдеться,де можна наловити рибу,та й ще зварити уху.Неля не проти,сама не знає куди іти,та й не принципово
Зранку встають рано ,рано,десь годин около 5,Нелю будить, вона не встає, було передбачувано,збираю всі речі,сам вкидаю мяса, інші потрібні для нас речі,бачу Неля встала йде до мене."Вдягайся все інше зроблю сам,так швидше буде",Неля слухається вдягається,рюкзак закидає на плечі,пакет з їжею яка не помістилася.Місто сонне,наче хтось грає у мафію,де всі засинають.Дорога буде важка, втомлююча, просто не могли уявити як потім ставитимуть палатку.Розмови були суто на одну тему,яка класна ідея,піти у похід,відпочити від сурового світу.
Вхід у ліс перед нами, ми робимо перші кроки,тропинки у лісі перепліталися,але топтали свою ,знайшли місце,наче якась невеличка полянка.Розрахуємо територію,хмиз скидаємо на кучку,на майбутній вогонь хай залишається.Влад стелить кілька покривал на траву,щоб коли ставили палатку ,вона не порвалася,Неля старанно допомагає.Палатка ставиться наче по інструкції, все виходить,залазять на кілька хвилин в середену,щоб провірити яка вона буде там,в середені.Можуть відати належне,палатка та, що треба,комарі в ночі не будуть залітати,бо при вході в палатку,встановлена проти москітною сіткою.Вилазять звідти,потрібно щось поїсти,Неля бігом запалює маленьке вогнища,хоче пожарити кілька сосисок, Влад біжить у ліс,рубати дрова,потім принесе, буде чим розвести велике багаття яке горітиме до ранку.В обнімку сідають,їдять сосиски,тартар уже відкритий,вмокають , їдять,милуються природой,сонце посміхається їм,день чудовий.
Темніє,потрібний плід,його спеціально взяв Влад щоб Неля не мерзла,коли сонце опустить свої очі за горизонт.Влад накриває Нелю,пропонує пройтися, позбирати, ще дров на вогнища, тих не вистачить.Темрява заповнює ліс,комарі по трішку починають надокучати.Палки потрішку збираютться Нелею,Влад рубає дрова,великі які будуть основою вогнища.Складають їх біля багаття,залазять в палатку,рюкзак відсовують в сторону,вкриваються одіялом,знизу під ним тримають один одного за руку.Нібито лягають,спати, очі заплющені, коли на природі не вдома,не спиться чомусь.Влад періодично встає щоб підкинути дрова до багаття, трішки залишається на дворі аби помилуватися зірками,в голову приходить чудова ідея,"Чому б не розділити цей момент з Нелею, багаття не дарма горітиме,й не так холодно буде як в палаткі".Залазить через вхід,відсовуючи сітку від комарів,будить,її легенькими поштовхами в бік.Неля не спала,так як він , думав,почав розповідати яке небо чистеньке, зірки сьогодні по незвичайному світяться.Неля погоджується вийти,якщо Влад розповість про них, покаже сузірря.Вкрита за руку з Владом виходить на вулицю, постелив для неї на землю,одіяло яке під палаткою лежало,аби та не порвалася.
Падають на землю,погляд губиться в зірках,таке відчуття наче падають,кудись у прірву.Влад починає тикати пальцем на сузірря Великої Ведмедиці,малої.Неля уважно слідкує за ним,деякі сузірря, Влад почав придумувати аби просто не лежати,та яка різниця комусь, що відбувається там у небі,якщо почуття є у душах двох смертних.Наче зараз опинилися в раю,тільки у ночі.Вирішують спати біля вогнища,байдуже на комарів,краще візьмемо плід, вкриємося ним.Засинаємо під теплою ковдрою з зірок, наші сни приходитимуть з інших галактик.
Ранок, наступив ранок,встаємо,протираємо очі,вмиваємося водою,з бутилки яку набрали вдома.Втомлені, з настройем,йдемо на рибалку,сьогодні план був такий, якщо щось зловимо то буде уха,шашлик,і смажений зифір з чаєм, якщо рибки взагалі не буде,дак обійдемося без ухи.Озеро знаходимо,зароще було на скільки, закинути вудилище не було як,біля озера була ще одна стежка яка вела далі, в глиб його,або до лісничого,великі , старі дерева оточили озеро, наче говорили листками,яким допомагав вітер.Влад роздягається,Неля спочатку почала говорити , не потрібне,краще почекаємо до весілля, Влад ледве не падуючи,сміючись,говорить мила , піду ламати очерет щоб закинути удочку.Неля вибачається за свою фантазію,обнімає і сміється.Напевно вас цікавить чому в них ще такі тривалі стосунки ,а Неля, не втратила цноту,все тому ,що Влад колись підслухав розмову,Нелі і її мами,"чи в неї вже було?",шокувало те що Нелю в дитинстві сильно турбували болі в куприковій кістці,часто із-за цього вона лежала в лікарні.Влад навіть коли Неля хотіла цього, її відмовляв,хоч сам вже був на грані того щоб це зробити,розумів , в майбутньому через це міг би втратити її назавжди,взагалі яка різниця коли це буде?,все одно це всіх чикатиме,рано чи пізно,не стидно коли ти цнотлива,це гордість тому ,бо бережеш себе для когось.Очерет поволі падає падає,зявляється місце для того щоб закинути.
Неля надягає на крючок кукурузу,Влад одним легеньким махом закидає,поки всі цілуються,не звертаючи увагу на клювок, потім дивуються "коли воно клювало",риба нарешті починає ловитися,спіймавши десь штук вісім,встають,кладуть їх у відеречко.Повертаються до палатки,Нелі в голову приходить дивна думка:"А чи нашу палатку ніхто не вкрав",темп швидкий,майже біжать,прибігаючи бачуть палатку там де вона стояла,кидаються перевіряти чи всі речі на місці лежать,Неля в палаткі, Влад на вулиці,на щастя все на своїх місцях.Виносять казанок,запалюють багаття,вішають казанок.Спеції,воду,рибу,овочі,все опиняється,всередині,вариться,такі запахи виходять звідти,хочеться їсти, просто жах,вже в двох надзорних за юшкою.Час проходить,потрібно вже коштувати,Влад бере ложку,дмухає на неї,сьорбає,"Боже який , бездоганний смак"-говорить думки у голос.Неля приєднується, куштує,перша думка яка іде в голову:"Яка я молодець",вислуховує вихваляння з боку свого хлопця як йому з нею повезло,як я куховарю смачно,і загалом я просто чудо.Насипають у металеві миски,сідають на землю,пара і запах іде в обличчя,казанок із юшкою розійшовся на ура,вже його дно видніло.
Забираємо казанок,кидаємо біля палатки,тепер вихід,Влада,він мав жарити шашлик,дістають з кулька вже мариноване мясо,пів роботи було зроблено вже вдома, купівля свинини, маринування його з вечора до наступного ранку.Нанизуємо в двох на шампури,колись вже смажили, тоді повністю я все робив,тепер потрібно навчити кохану,всяке в житті може бути,вдруг й доведеться самій колись жарити,або не зімною.Встаю залишаючи Нелю з соком,кладу на монгал який , легко зібрав,ще у вечері коли бігав підкидати дрова.Кострища перегоріло,шашлик потрішку робиться, ми пильно дивимося,як мясовий жир капає на розжарений вуголь,та як його частинки темніють.
Пройшло 30 хвилин.Влад встає, бере по два монгала в руку,в цей час Неля підбігає з мискою-допомагає знімати мясо,скоро почекаємо , будемо його їсти,а як же солодкий стіл?.Наші герої подбають,лізуть в палатку беруть в кульочку зифір маленький,нанизують на прості палочки,смажать,Влад взагалі ніколи його не смажив,не було з ким,та не думав, що обгорівший зефір наскільки смачний.Але дівчині потрібно дати шанс.Отже слухаю її поради,як і скільки тримати зефір.Бачу як чудова,біла їжа починає чорніти,як душа людини з віком.Зифір майже чорний,питаюся чи можна витягнути,бо таке відчуття наче згорить,але ні потрібно ще довше тримати,поки воно не стане чорним,чорним і зменшиться в розмірах.Помічаю , нарешті воно таке і дуже хочу спробувати,на цей раз Неля сказала, воно вдале.Дістаю з вогня солодке, тече по палочкі,руки стають липкими, от підношу до рота зефір, він не тільки тане в роті, й палає,смакові рецептори шаленіють.Дякую Неля отримує,за цей день,отже зефір скуштований,шашлик остиває,наливаю сік, робимо пікнік в поході.Стелемо скатертину,Влад наливає сік,шашлик як основну страву ставлю по середині,хліб намазаний майонезом, зефір з краєчку.
Накладаю Нелі,шашличоку,адже чоловік повинен ухажувати за дівчиною,після того як вона вже мала страву,сам куштую шашлик,цей трішки підгорівший шашлик,такий добрий,після цього я ніколи не стану вегітеріанцем. Зі скатертини,"самобранки"все зникло.Мусор увесь у пакети,адже потрібно боротися за чисте суспільствоі за ідей грінпісу.Постає проблема глобального потепління,одже погода міняється,із кожним роком ідемо під загрозу знищення.Не мусорьте!,приберіть після себе,адже потім захочеться повернутися на те місце яке чисте.Ідемо на прогулянку по лісу,дихаємо повітря,бачимо інколи сліди кабанів,які перебігали сімями, в пошуку їжі, житла,шкода на них полюють,ставлять капкани, так само як ми живуть своїм життям,тільки не замислюються про завтрішній день.
Дістає влад ніж, знаходячи підходяще дерево вирізає на ньому ініціали:"В+Н".Колись можливо повернуться,знайдуть дерево,яке на вид буде старше, трішки порадіють згадавши цей момент.Запамятавши де стоїть дерево,ідуть шукати місце де можливо осінню будуть рости гриби щоб потім назбирати багато багато,час грав проти них,темніє потрібно повертатися,в ночі в лісі дуже легко заблукати,а от вийти вже складно.Духи лісові прокидаються в цей час,звірі виходять на полювання,гадюки тихо повзуючи по землі спостерігають за твоїми кроками,дерева міняють своє місце,наче танцюють, хочуть заплутати.Щоб врешті решт ти залишився з їхньою шумною, трішки дивною компанією.Але з іншого світу,одже швидко поспішаємо до палатки,дійшовши стемніло.Іде остання ніч,розмовляємо про все,не хочеться їхати додому,аби цей момент без турбот,сварок триває вічно.
Останній вогонь скоро потухне, зайдемо в палаткуа наступний день як переклинело,буденщина поглинає світ.Нічого проти люди не змінять,долю свою не зміниш,може обмануть давши вибір,де ми важатимемо, самі щось вирішили.Остання палка тріскає пополам,тепло разом з нею йде до зірок,забираю милу, лягаємо в палаткі,заснути не можемо,продовжуємо говорити,хочемо проговорити до самого ранку,через годину рівно,ми спали як свині в сараї.
Промінь пронизав як професійний дуілянт шпагою противника,палатка засіяла,відкривають очі,йдуть на вулицю, потрішку складається в сумки, думки,як завжди,як ми тоді це все спакували?, чому на цей раз сумки такі великі.Забравши все,йдуть додому,по дорозі,фотографуються на телефон.Бачуть смітники,викидаємо в мішках сміття,з полегшенням видихаємо,тепер хоч на руках меньше всього.Рюкзак сповзає,але його поправляємо,після відпочинку повертаємося відпочившими,тільки ранішня втома дає про себе знати, митєвве, скоро зникне.Бачимо квартиру, радіємо,піднімаємся,біжимо по ступеньках,ліфтом не користуємося,ключ підібравши відкриваються двері,квартира наче пустіла без нас всі дні.Розсовуємо занавіски,відкриваємо жалюзі,каву хочемо заварити, цим точно займуся не я,хай Неля робить, мені потрібно почитати діло одного бандита,якого, планую відмазати від суда.Читаю, не розумію,що спонукає людей іти на такі злочини?,яке це життя, так ламає людей?,страшно подумати про це,ніколи б не вбив би людину, не вкрав нічого.Народжуємося всі однакові,але живемо не рівно,хтось це еліта, ті мають гроші або звязки, і інший сорт ті ,що в майбутньому будуть закручувати гайки у наші роботи,та є бунтарі які заради свободи ладні піти на злочин.Задуматися глибше мені не потрібно Неля, її чудова кава.
Поки роботи по дому не знайшлося, ніхто нікуди не поспішав,включаємо телевізор,дивимося мультики,які колись в дитинстві любив .я чи вона,наші смаки дитинства майже збігалися.Влад полюбляв дивитися:"Час пригод",мріяв щоб його собака стала такою як Джейк(один з головних героїв мультфільма),а він буде хоробрим як Фін(Хлопець який має магічну собаку Джейка).Нелі подобався більше мультфільм,старіший які ще в свій час дивилися мої дідусі і бабусі:"Ну постривай",-назва йому,в кожного свій унікальний смак, якщо живеш із кимось,потрібно поважати смаки, погляди сусіда,тимпаче, це твоя любов.Вплинули на виховання, на подальшу поведінку у житті.Дивно намальовані,можна сказати "Квазімоди",але скільки раз настрій вони нам підіймали.Дякую всім тим хто придумує мультфільми,ви справді молодці.Обійняв Нелю,сидим,дивимося і сміємося,наче малі діти,подобається інколи дорослим повернутися у дитинство.
День пролітав як на швидкості машина їде по дорозі,настав час маленьких.Кожин в собі впевнений чоловік,виконає будь яке прохання своєї дівчини.Під час цього відкриваються різноманітні таланти,поета,байкаря,супермена.І от цього вечора Неля просить казочку на ніч,Влад не знає що й сказати,таке неочікуване прохання.Але після 5 минут відмовок,все таки щось вигадує.Змішує буденні їхні ситуації змінюючи імена загально на принц і принцеса,виходить навіть гарно,Неля точно оцінила.Після цього вона тільки згоджується лягти спати, на цьому дякую-думає Влад.Ніч чисто та казка Владова,йде так само,ніхто не розуміє, що там відбувається,якийсь брєд,але всім подобається.
Сон-це чудова річ, показує те, що ти уявляєш у глибині душі,філософи деякі вважають, воно приходить з іншої галактики, з ними згоден, та галактика у нашій голові,в неї теж немає меж.Складається наший кінофільм,таким чином,беруться персонажі які ми бачили,уявляли,поєднується з людьми яких знали.Сни бувають віщі, приходять тоді коли потрібно попередити людину,про небезпеку,чи щось таке.Люди мають навчитися володіти снами,бачити розуміти їх,адже з нами щось балакає таким способом,але що?, ще не розуміємо.Влад вмів дещо у снах,коли наступав якийсь страшний момент,чи майже смерть у вісні,в просто заплющував очі , вони відкривалися у реальності.В житті здається інколи, що ти спиш, головне не зєднати ті два світи між собою,тоді почнуть творитися дуже дивні речі, ніхто не знає ,що тоді буде з душею твоєю.
Сьогоднішній ранок, можна сказати день був розписаний Нелею,день прибирання у квартирі.Набирають води у відра,Неля таскає всі тряпки які висіли на кухні, кидає у відерце.Повдягали старі костюми,віники , швабри всім у руки.Починаємо із підмітання підлоги,замітають в двох,іноді Неля посварюється на Влада, що він там пропустив сміття,взагалі преберання для них це щось таке святе,де все має буди по їхньому. Та й нехай,ми чоловіки не проти цього.Деякі полички поприбивав,витрусив коври,повибивав їх.Неля бризкала на мене водою,показуючи , гратися хоче, відповідав взаємністю ,бризкав, потім кидав на ліжко, лоскотав.Все ж прибирання загально пройшло успішно, втомлиний як собака після прогулянки,лягаю на ліжко, починаю дрімати.Неля після прибирання,набрала морозива з морозилки сіла біля сплячого Влада,гладить йому волосся, дивиться свої серіали.
Хата трішки пахла хлоркою,але все таки блищала,наче скоро відбудеться приїзд презедента.Приємно коли твій дім чистіший,аж на душі спокійніше,наче рай загубився, зявився у тебе вдома.Заснуть звісно Владу було важко,підглядуючи дивився телик теж.Завтра Владу потрібно йти на роботу,тому спать раніше ліг, тоді коли Неля вимкнула телевізор.Неля і Влад ідуть разом чистити зуби,вмиватися.Знаєте Влад відкрив маленьку таємницю Нелі яку йому казала вчителька з біології:"Важливіше чистити зуби вечером,бо коли вранці прокинися можна випити стакан води,там буде дуже мало мікробів, так людина стане здоровішою".Да хто слухає ті норми гігієни,всі їх дотримуються тільки у тому разі,коли не заважають справи.Замученні,знесиленні лягають спати разом,перегукуючись маленьками фразами,відповідь була або слово або "угу".Влад спав ,спав,але прокидався у ночі,думаючи про справу,вона ж може бути програна,чоловіка жалко всі докази проти нього,а на нашій стороні майже нічого не має,дивна річ виходить.Продумує усі ходи,буде дивна партія сьогодні,сидить за книжками,усього юридичного права,вивчив всі закони,ті що і для справи і взагалі навіть лишні.Незчувся,як ранок прийшов, зрозумів не по сонцю, не по будильнику, навіть не по співав птахів,які інколи залітають на балкон,а тому що прийшла Неля заварити собі каву,та й подивитися куди це подівався Влад.Закидаючи всі листки справи собі у портмане,виходить на годину раніше щоб побачити зал,як то кажуть вдихнути його, тоді легше буде на засіданні.Чоловіка якого він захищав теж раніше прийшов,провівши душевну розмову,Влад зрозумів, можна покладатися не тільки на закон а й на слова людей,навчитися їм довіряти.
Після дебатів,допитів свідків,іде нарада де судді допомагають вирішити долю чоловіка,розглядається багато думок. Виходять ті, що вирішують долю інших .Їхня відповідь єдиноголоса,виправдати.Чоловік радий плигає з штанів, Влад посміхається, щасливий ,що в житті в нього був такий великий опит.Хочиться відсвяткувати таке,йде у суші бар щоб замовити страви,замовляє рис,роли, все інше,запаковують йому у коробки,Влад зачекавши 20 хвилин,забирає , йде додому аби розділити їжу, враження про сьогоднішній день з Нельой.Забігає в квартиру,двері відчиняє, зустрічає,сівши за стіл розклавши їжу,розказує як все було.Неля водить очима,по обличчю видно, вона здивована як він міг виграти таку наскільки важку справу,Влад любив хвастатися,але сьогодні він, без прибрішок молодець.Неля старалася ніколи не показувати свій сум Владу,але їй хотілося теж ходити на роботу,бо вдома все одне і те саме,готування їжі, дивитися телевізор,коли пощастить то можна вийти погуляти з подружками.
Влад не дурний, побачив,її сум,запропонував піти прогулятися в парку,бере її за руку, веде.Одяг навіть не скидав,в тому самому одязіі і пішов , Неля навіть вдягнутися не встигла належно.Ідуть по парку,то білочка пробіжить вже радість,Неля думала, Влад її вигулює,бо йому її шкода,але Владу подобається весело проводити з нею час.Зупиняються на вигнутій лавочкі,біля неї з ліва був наче якийсь холодильник,з цікавості наші герої відкрили.Література містилася там,вони аж ахнули,не очікували ,що в їхньому місці може бути і таке,тимпаче, книшки лежать на совість, ніхто не слідкує чи хтось повернить літературу чи ні.Знаючи наш народ, я б над цим задумався.Сидимо обговорюємо життя,в нас все чудово, в майбутньому надіємося, буде ще краще,адже ми зробили великий крок, тепер живемо разом.
На руки потрапляє,книга Єсеніна,його рання поезії,читаючи один одному наче в театрі,то він то вона по черзі,а то й разом.Щасливі були,перехожі очей відірвати не могли,від такої закоханої пари,бачили в тому "холодильнику",комікси,дивилися, не могли зрозуміти,як таке можна давати читати дітям.Герої справді красиві, в цей час діти більш сучасніші, саме такі комікси з вульгарними персонажами їм цікаві,особливо самозакохані головні герої,яким хотіла б стати кожна дитина.У час Влада і Нелі комікси були розвиваючі,де з дитиною вів діалог якийсь ведмедик,зайчик чи інша звірюшка,питав скільки ти бачиш цифер,або допоможи підібрати правильну річ.Навіть той самий комікс,вже застарів,зараз усі розвиваючі передачі ідуть по телевізору.Згадавши про це,заходить розмова про мультики, вже рідко або майже не показують,давно відомий мультфільм:"Ну постривай",або той самий"Кіт Леопольд",він не вчить нас жити дружно.Влад обурено сказав, для своїх дітей він знайде ці мультики,скачає на ноутбук , буде їх показувать коли їм заманеться,Неля обняла Влада ,сама в душі хоче маленького, знає, що зараз рано,бо потрібно остаточно устаткуватися на роботі, вирішити проблеми з квартирою,тоді дитина родиться легко і в житті не буде в неї ніяких фінансових потреб.
Ідучи додому,на одній лавочкі хтось забув сигарети,Неля взагалі ніколи не курила.Тому проситься у Влада спробувати,Влад відговорює,каже, це повна дрянь, Неля бере не замітно, в карман.Дойшли додому Влад заварює чай обидва чаюють, Влад засідає за ноутбук,грає в ігри, точніше в доту,Неля знає ,що Влад відволікатися не буде бере пачку сигарет, спічки які лежали на кухні.Запалює сигарету, починає затягуватися,не докуривши половину заходить Влад,в доту не зайшов бо інтернет лагодять, вирішив допомогти Нелі на балконі,а вона тут курить!.Влад свариться , вибиває сигарету.Сам бере одну , закурює щоб Нелю жувала совість, він травить організм.Неля плаче,викидає пачку з балкона,Влад тушить бичок об руку,щолбаном викидає його, летить донизу у калюжу.
Влад на руки бере свою принцесу,несе до телевізора,в неї трішки розболілася голова,ну це зрозуміло перший раз так затянулася, що й свідомість не втратила,дивимося мультики,якраз згадуємо сьогоднішню розмову на лавочкі,знаходимо в інтернеті "Ну постривай","Кіт Леопольд".На запит знайшли багато серій,дивимося всі підряд,затягнулося до ранку,наший меланхолійний стан,тривав до ранку,тому спали ми до обіду,навіть довше.Зате які спогади згадалися,як з дідусям, бабусями дивилися,розуміли де добро, зло.Враження безмежні, сон брав своє,всі зразу після цього відключилися.
День почався з загубленою,проспаною половиною,збираємося по запчастинах біля стола.На сьогодні Неля приготує мені спагеті,я до цього молодець,сообразив,побіг у магазин який у підїзді купити соус: "паприка".Спагеті тягнуться, допомогаю,осторонь не стою,відкручую соус і давай лити його в тарілку,Неля та я беремо по велкі, давай перемішувать.Намотуємо на вилку,всмоктуємо спагеті,який смак,мої смакові рецептори шаленіють, все напевно через соуса,дивовижно коли жінка готує,від самого цього речення вже, будь яка страва здасться смачною.
Портфелик мій у ліву руку,правою беру Нелю цілую,сьогодні її день теж не пройде нанівець,вона піде погуляти з подружками, трішки пізніше,притиснувши до себе,цілую.Зачиняю двері, біжучи по ступеньках так швидко,навіть не знаю навіщо поспішаю,до роботи ще багато часу. Мене зустрічає метро, купа людей які штовхаються,деякі хочуть вкрасти в тебе твої гроші,поки Влад вовтузиться у приміщенні метро,Неля вибирає наряди,та названює подружкам які хочуть теж посидіть, сходити по магазинах. Одягає білу спідницю,красовки білі,зверху була така джинсова рубашка, заправила в юбку, не знала чому її заправляють,але це було модно,а одже байдуже,зверху накинула щось накшталкт пальто.Гроші потрібні були, на шопінг, на посидіння в кафе з подружками, потрібен Влад,набирає в швидкому наборі номер звонимо,Влад бере вже після того як стояв перед дверима своєї роботи.Неля просить взяти трішки грошей,він звісно дозволяє,просто гроші з двох сторін складалися в одну "казну",тому потрібно поважати половинку ,питатися дозволу щоб взяти.
Владовий суд починає своє засідання, Неля починає свою дорогу.Влад вислухавши свідків,приходить до того ,що він ніколи не робив,розуміє підсудний винен,раніше захищав заради грошей, досвіт давав своє.Здає всі папери, відає докази проти під судимого,і коли хід подій був явний,повертає гроші за свої послуги,після невдалого дня,не отримавши ні цента,іде додому.Нелепий день вдався на ура,магазини потерпіли поразку,призом були речі,з подружками наробили фотографії майже під кожним кущем,давно вони так не гуляли разом.По переду чекало кафе,замовивши деякі страви не дуже дорогі,почали "фієсту",фотографувати їжу, викладати їжу в інстаграм,розмовляють про все на світі,час литів невпинно Неля не засиджувалася до пізна щоб не нервувати Влада,кладе свою частину грошей,які мали оплатити частину рахунку.Звонить Владу щоб він її зустрів,згодився без суперечок,адже переживав, що з Нельой могло щось трапитися. От вони разом, наперед лежить їм шлях до своєї фортеці,оселі.Неля розповіда як провела час,що купила,Влад розповів про свій вчинок,Неля пожаліла,але пишалася тим , що її хлопець зберіг свою честь.
Вдома Неля лягла спати,Влад згадав про обручку за допомогою якої хоче зробити пропозицію,подивився в схованці чи не замітила її Неля, все було добре.Лежала така прекрасна,Влад посміхаючись дивився на неї,потім поклав акуратненько назад,сам побіг до Нелі посмішку важко було сховати,але все одно щасливий лягає до неї ,Неля явно заснула, Влад у цьому переконався, самому не спиться ні краплі,лежить,думає про своє життя.Щоб було якби я її втратив?,жив би десь один на квартирі,чи з батьками.Які моменти могли, не народитися на цей світ, загалом можна сказати щасливий, знайшов свою справжню любов,після поцілунку у лобик,обіймає,засинає.
Неля і Влад на сьогодні мали дуже великий план, мали навістити рідних, тих і інших,батьків Влада було зустріти без проблем, вони жили в одному місці, от до Нелених потрібно було їхати.Зібравшись спочатку ідуть до рідних Влада,там сидять,відають деякі подарунки які купили мамі Влада, всім іншим.За життя важке скаржиться,обговорюють хто, як заробляє,вирішувати скрутне становища потрібно разом,взагалі у їхніх сімях так і робилося.Мама Влада підносить їсти,сидять, наїдаються,потім просять вибачення ,що не можуть затриматися довше,встають, йдуть.По дорозі заходять до супермаркита,набирають зефіра,круасанів,якихось підставочок,сервіса.Виходячи з магазина, грузять по сумках,ідуть на автостанцію,купляють квитки,трішки чикаючи сідають,маршрутка їхала полу пуста, було добре,в дорозі слухаємо музику в наушниках, спостерігаємо за рухом дерев за вікнами,роздивляємся будинки,людей.Нарешті зупиняється це жилізо,люди штовхаючися виходять з маршрутки, всі хто куди розбігаються.Вставши за всі сумки береться Влад, навіть калач Нелі був заважкий, йти прийдеться їм дуже довго,Влад йде, але інколи зупиняються щоб переставити руку під важчу сумку.
Зустрів їх на пів дорозі тесть,на машині просто проїжав,побачив нас, зупинився вирішив допомогти,по дорзі запалює сигарету,курить та й говорить про життя,ми майже слова не вставили,любив коли його слухають, не перебивають,в майбутьному міг би читати монологи,а то так і все життя проїздить по заробітках.Та доля розкидає всіх по своєму.Бачимо ворота,зупиняється машина,глушиться мотор.За сумки береться батько Нелі,хоча допомогти хочу,все таки майбутній чоловік,та хай говорить,в майбутньому натягаюся.Заносим вітаємся з матірю,розкладаємся, достаю свої подарунки, вручаю,Неля бере свою частину подарунків, теж дарує,запрошує мати до столу,вони йдуть.
Сидимо,включаємо телевізор,за цей час на столі зявляються страви,кампот,зустрічати гостів вміли всі.Їмо аж уші ходором ходять,планували загалом сьогодні переночувати , їхати,але не тут так все і просто,Нелі захотілося пройтися завтра по місцях де вона колись ще маленькою бігала,Влад це підтримав,бо справді вони приїхали занадто пізно, мабуть вона сумувала за домівкою,за рідними.Поївши всі разом прибирають зі столу,тільки посуду мили дівчата Влад сидів, дивився телевізор,не чоловіча ця робота,батька Нелі не було,вийшло так ,що він сьогодні виходить на зміну.Поприбиравши дивимся новини,мати я помітив сильно переживає за країну,якихось чужих людей як своїх,навіть інколи плаче, розумію що патріотом потрібно бути, розділяти горе з іншим.Та в мене народжувалося тільки співчуття,співпереживання чомусь не має,просто і своїх проблем вистачає з головою.Діло йде до сна,Неля покидає нашу компанію та йде ставить чайник аби попити чай разом.Зненацька вибиває пробки,Неля знаходить на кухні сірники та свічки, Влад дістає з сумки ліхтарик,ходять світять,поки не знесли три чашки чаю на стіл у залі,та й ще намазали хліб маслом.
Влад полюбляв у дитинстві,коли виключали світло,він ховався де тільки міг,потім коли запалювали свічки стояв та дивився на полумя,аби потім його потушити легеньким дмухом.Тут не так,сидим говоримо,бачимо лише чирти обличчя,чітких рис не бачимо,наче якесь кіно про мафію.Зараз ситуація була така як в дитинстві у мене,колись говорила Владова бабуся, що коли вимикають світло потрібно лягати спати,так само Нелена мама запропонувала,нас лягати, завтра по світлому поснідати та й піти гуляти.Лягатимемо спати у залі, стелю нам ліжко, Неля світить фонариком,поправляючи подушки,нарешті лягаємо,мама йде спати у сусідню кімнату, ми бачимо, що телевізор включається,це означало тільки одне-зявилося світло,тепер можемо подивитися якийсь фільм,так і робимо.Неля через час засинає,Влад відчув ,що її голова стає тяжча, падає на Владове плече,тихесенько встає,виключає телевізор аби не заважати милій спати,вкриває як завжди її,аби не мерзла.В меланхолійному стані,засинає.
Ранок приходить у цей дім,Неля хоч і вдома де жила маленька, встає наче в когось в гостях,не впізнає дім,ліжко наче не достатньо тверде,взагалі не зручно було спати.Заварюють міцну каву,як тільки підвелися, бачуть ,що мати та батько уже з самого ранку все щось носять, носять,працюють не покладаючи рук.Ось таке життя без помочі, нічого життя є життя.Наша пара вирішує приготувати каву , їм бо сильно стомляться, буде якась маленька підтримка,Неля виставляє їм на стіл каву, Влад вибігає на вулицю аби швидше закінчити.Приходять в хату втомлені ,а тут кава,сідають та пють її,Влад і Неля потрішку зникають, починають перевдягатися ,аби піти погуляти,по місту,беруть гроші,щоб сходити в якусь кафешку,чи в всіх олюблений "МакДональс".
Ідуть полем,на якому колись Неля давно гралася у ігри з друзями,але тепер вони виросли і порозбігалися хто куди захотів.Йдуть для Влада то просто поле,а от для нелі безцінні спогади,таким шляхом виходять на трасу,по якій підуть та дійдуть до центра,наче дорога не закінчується,а час летить.Та площа нарешті зявилася,сідають на лавочку,і наблюдають за скупченням людей,перед якоюсь масовкою.
Йдуть солдати по площі,тільки повернулися з армії,їх зустрічають дружини обіймають та цілують,які ж всі милі,для когось щастя , для когось горе.Автобус який привозив з армії,має забрати новеньких,Неля бачить свою подружку дитинства,вона в сльозах проводить свого хлопця,поки що спостерігаємо за цим з далику,щоб не завадити цій до душі .Поцілунок,накидає ще молодий,нічого не знаючий про війну хлопець,рюкзак на своє плече,ступає в кирзаках, автоматичні двері зачинилися.Їдуть у місце де через рік,навчать їх дисципліни,поламають психіку,навчуть захищати країну.Подружка бачимо повільно але відходить в сторону,трішки подивившись за автобусом у даль,іде собі кудись, тут зявляємся ми,Неля заспокоює,говорить, все буде добре,хочемо провести її додому.Влад знайомиться з подругою,Неля дізнається багато нового про її хлопця,наче любов справжня,але вирішить час,подивимося чи дочекається вона на нього після армії.Йдемо у довго запланований "МакДональс",обговорюємо,про горе подруги, вирішуємо наші."МакДональс"відкриває нам свої двері,щоб нагодувати бутербродами, іншою шкідливою їжею яку не можна їсти частіше ніж раз у тиждень,але з ситуацією, з грошима,ми її їмо раз у рік.
Влад знав про шкідливість того всього,взяв скромно один гамбургер, Неля взяла морозиво, колу, гамбургер, картоплю фрі.Хух оце апетит у дівчат,завжди дивувася, потім всі навіть ті, що худі худісінькі скаржуться на фігуру.Та ладно йду до вбиральні,аби помити руку,зустрічаюся з менеджером,який розносить шаріки дітям,говорю, в мене є дитина, згоджується відати мені одну кульку,взявши її,кидаю чергу,біжу до Нелі відаю без ніяких пояснень, біжу до черги.Стою знову,всі такі нервові, ні кроку назад, ні кроку вперед ніхто не робить,вже здають нерви, тут один чоловік починає кричати,пхатися,битися ,аби його пропустили,погрожуючи, він тут касу обісцить якщо його не пропустять,сміху було у всіх, тільки у житті не побачиш,його пропустили кожну людину можна зрозуміти,навіть грубу, не виховану.Черга дійшла до мене,зайшов помив руки з милом,яке було в рідкому виді,потім висушив феном.Повертаюся, на столі вже все пусте,Неля готова іти далі, беру за руку , ми ідемо на зустріч пригодам.
В магазині купляємо круасани, сочок аби не в суху їсти, все додому,не подумайти ми наїлися,такі смішні розділяємо їжу пополам аби отримати чек, чек не простий,на ньому знизу написане побажання,чи віщування сьогоднішнього дня.Владу написано:" сьогодні буде дощ", Нелі:"Довіряй йому",дощ нам сьогодні явно не світив всі зорі були видні, от Нелі потрібно дослухатися до чеку.
І от ми вже дійшли додому,заходимо вже всі спали,так вийшло, сьогодні ми затрималися допізна,наливаємо сок по стаканах,викидаємо упаковку,берем круасани,включаємо фільми жаху,мостимося під одне одіяло,дивимося, боїмося,коли дивися такі фільми, в двох складається зовсім протележне відчуття від того якого чекає режисер, сміємося,притушивши світло,додивляємся,дожовуємо,та лягаємо спати,перед цим наводячи будильник на 6:00 годин ранку.
Будильник не прозвинів на задану годину,але нічого нас розбудили батьки,сумки були складені ще з вечора,дак залишилося тільки ноги в руки, їхати до дому.Сідаємо на доріжку,пємо чай,мати прощається з донькою,дають нам маленький пайок,у якому яблука, тільки забита утка,яку забили вечиром,коли ми гуляли.Спиталися навіщо нам це все,мати, пояснили, що яблука для того щоб запхати в утку, потім її приготувати,вийде дуже добра страва-додає тато,дають нам рецепт написаний на листочку.Загалом грузимо, сумки і так званий пайок у машину,сідаємо на задні місця,відїжджаємо,махаємо мамі, потім на швидкістю доїхали на автостанцію.Батько Нелі просить їх залишити,я згоджуюся, щоб зекономити час біжу купляти квитки,напевно батько дає установи,поради нащод нашого життя,можливо навіть те, що він не задоволений мною.Прибігаю,батько потиснув руку,попрощався сідає за машину рушає в сторону дому.Ми незграбно з сумками залазимо в автобус,займаємо місця сидимо разом,дивимося у вікно,невиспані після гульок, ранього підьому,дістаємо телефон Влада,підключаємо гарнітуру по одному навушнику кожному,вибираємо пісню, спимо, автобус везе нас додому,до буденщини.
Ступаємо на рідну землю,сонце світить тут по іншому,якось приємніше,повітря чисте , хмелюче,дім ,що ж скажеш,відкривається квартира,розводяться штори,місто бачимо через скло,фарби наповнюють усі кімнати,розкладаємо сумки, гостинці по холодильниках, курку кладемо в духовку,сьогодні в нас буде пір,святкуємо наший приїзд.Хто ж міг подумати, що це триватиме всього мить, безтурботну вечерю змінить смс.Влад чує, завібрував телефон у кімнаті на зарядкі, не так що хтось гудка пустив, так як приходить смс.Відкриває з номера Толіка було воно, в ній написано:"Приїжай,для тебе буде робота",Влад роздумував,що трапилось,скільки місяців пройшло, а від нього не звісточки,позвонивши нічого не вияснив, така розмова не по телефону.Влад пробує пояснити цю ситуацію Нелі, вона розгнівана, ображається за зіпсовану вечерю,вдягаюся швидко,цілую Нелю хоч вона опирається,швидко вибігаю,місце зустрічі оселя Толіка і Яни.Вирішив пробігтися, швидше все вирішити,лечу як блискавка,як чиста роду енергія.В домофон роблю звінок,мені відкривають двері.Яна з слізьми проводить до столу,сидить Толік одночасно засмучений чомусь, радий ,що прийшов.Серце відчуває , зараз розповість якусь страшну історію, серце не збрехало.
Толік розповів, сталася така пригода,після роботи,якось вирішив розслабитися,пішов у бар з друзями,та якось цього вечора багато перебрав,з колегами.Вечером по місту вешталися, зло робочих на свого боса було безмежне,діставши по траві,скрутивши косячка,викурили його, підатті та пяні,почали кидати каміння йому у вікна,зрозуміло заробила сигналізація.Чотири його "друзі" зникли наче їх там не було,та ще й траву в пакеті кинули на підлогу,поліція зявилася через дві хвилини.Почалася вся морока,вкинули в машину,забравши пакет трави як доказ,в міліції просидів 3 дні, назначивши час суду відпустили.Друзів він не здав,був дуже принциповий,знав правила вулиці:"Ніколи не видавай друзів,якщо тебе впіймали".Влад загалом у шоці,шанс виграти цю справу десь 20%,всі факти проти нього, для свого друга дитинства потрібно зробити неможливе,виграти справу.Справу ускладнило те,що Толік просто не вибачився, не заплатив штраф,так би шеф не подав заявку.В трьох шукаємо відповіді, пробую юридично оформити звернення до суду,аби його якось помягшити, взагалі відмінити натомість висунути більший штраф,завтра вдвох підемо, перед судом приявимо судді листок з поясненнями.
По дорозі додому мучаюся,за справу, забувши ,що Неля вдома ображена,біжу,ховаючи листок у форматі А-4 у папку.Забігаю в дім,нічого ніде не світилося,це означало тільки одне, вона вже спить,на кухні бачу утку з запискою,на якій написано:"Це тобі",відрізаю кусочок,хрумкої шкоринки їм,запивши соком,який теж стояв на столі іду в кімнату, справді вона спала.Ображену покинув, обійняв заді,вмостився,готувався до сну, Неля взяла мене за руку.Я не дивувався,бо коли людина сонна вона забуває про проблеми,сварки , веде себе по доброму.
Ранком отримав виговор,відрізняється звісно її поводження ранком і вечері, все пояснивши її злість трішки стихнула,запропонувавши піти разом віднести документи , отримую відмову,сьогодні в Нелі великий день вона має можливість влаштуватися працювати на роботу юриста, в цьому місці,для цього їй потрібно пройти медогляд, здати аналіз у лікарні, по всьому іншому вони її приймуть.Шляхи розділилися рівно в 8:00,Влад зустрічається з Толіком біля закусочної,замовляють собі по ходогу,та якийсь непевний молочний коктель,зустріч була призначена ,аби Влад мав пояснити як себе повести сьогодні,Толік все зрозумів,Влад ще вирішив і свою проблему взяв кілька порад як зробити пропозицію,по ідеї це має бути сюрприз,який покорить її душу, тіло назавжди.Наближившись до суду, зачекавши чергу відають листок який має вирішити ситуацію,звільнивши від суду Толіка, суддя був не в настрої не вислухав їх вигнав,призначивши число суду через 4 дні.Розходяться добрі друзі,важаючи, що вони програли бій,та мають виграти війну, одже підготуватися до неї,хто готовий до війни той виграє, хто тримається миру той втратить все.
День Нелі.Сьогодні ранком купивши,голку в лікарні і стаканчик для аналізу.В лікарні черги великі,люди лізуть попереду своєї черги,та і врачів більшої половини немає.Кров здана,все пройдено,тепер потрібно пройти комісію аби взяли на роботу,тоді фінанси її і її хлопця збільшаться в багато разів,і відложать на плазму.Пройшовши всього один квартал від лікарні,заходить на комісію,її там чекали.Поставили кілька серйозних запитань,на які відповіла бездоганно,залишилася тільки справка з лікарні.По дорозі додому,купила тортик до чаю,аби відсвяткувати її прийняття на роботу вона була впевнена що її візьмуть,справка з лікарні це ж така дрібниця,а так вже пообіцяли місце.
Зстрічаються разом у квартирі,дехто з гарними новинами дехто з поганими,та щастя Нелі дало змогу,Влада забути на трішки про друга,тепер святкують з чаєм,Влада в майбутньому напевно чикатиме,не приготована вечеря,втомлена Неля, якщо вона буде рада ходити на роботу ніхто її в клітці тримати не буде,взагалі б на її місці з глузду зїхав,сидівши вдома за єдиним телевізором.Даю настанови по майбутній роботі,пропоную разом розбирати справу Толіка, її зацікавив,виправляє помилки,шукаємо докази які будуть на нашій стороні.Класно коли в майбутьної сімї,в крайньому разі пари,буде однакова робота,можна отримати підказку,чи допомогу в будь який момент,радість приносить те, що ти не один.Справа затягується надовго,загалом ступор майже нічого найти не можемо
Посилаємся на пізній вечір,точніше Влад,дає Нелі відпочити,вважаючи що вечері,та ще й один,знайде як завжди відповіді,далі до вечора дивимося телевізор,тільки там не показують, серіал ішов якийсь витратили багато часу на нього,взагалі телевізор, марнотрацтво часу, для тих людей які дивляться новини,дак не тільки часу ,а здоровя.Влад мовчки встає,Неля починає ображатися, він не приділяє достатьної уваги,але Владу потрібно було рятувати друга,зайнявся його справою.Іде діло глатко,достойних доказів які могли зняти обвинувачення,чи помягшити вирок,покладаємося як завжди на просту логіку,братиму суд простими основами юрисдикції
Ніч безсонна , з кофе,залишилися з ним одні, кухня вся в нашому розпорядженні,так листок за листком прочитувався,мозок напружувався.Заплутано все,слова переплітаються,виручає від сну тільки кофе, та вже чашка майже випита.Залишившись на одинці з самим собой,бій із сном вже програна,лягаю спати кладучи всі листочки на підлогу біля ліжка.Сон сниться дивний,якісь голуби, цигани,розповідають мені таємниці,дають поради.Чомусь від сну прокинувся зляканий, сказавши дано відомі з дитинства слова,як мали розвіяти всі страхи:"Куди ніч туди і сон".Неля прокидається покидає мене їй потрібно забрати аналізи,радісна цілує мене,але якби вона знала, що станеться цього дня,її життя піде в гіршу сторону.Поснідавши,виходить за рамки квартири,почувши лише в слід лише одне слово від Влада:"Удачі".По дорозі потрібно зайти на аналіз до врачів,ті відають карточку, радять пройти один тест,повторно здати кров тепер трішки іншу форму.Аналіз обробляється Неля чекає результату,виходить лікар з сумним обличчям,він багато раз таке казав,але завжди стояв сумний.В Нелі знайшли ниркову недостатність,потрібно буде ходити кілька раз на місяць на те щоб переганяли кров, захворювання складне, потребує пересадження нирків, грошей зрозуміло не вистачить,можлива навіть смерть.Вся в сльозах,звонить роботодавцю, говорить вона вже найшла іншу посаду,не знає як сказати Владу,повільно йде додому,через парк пішла,можна сказати коло намотає.
Перед тим як зайти в двері,нічого не скаже Владу, буде її велика таємниця.Влад побачив сльози, повірив на слово їй,що просто не взяли,Неля плаче, Влад заспокоює кажучи , все буде добре,але він не знає правду.Влад залишає ,каже зараз він дещо придумав, прибіжить,"горе твоє має пройти" -відказав Влад.Неля незнає куди діватися,що це робити?,життя поломане,жила, жила, тут скоро із світа піду,квартира стає меншою,вона як звір у клітці рветься на волю, не може.А шкода Влада він не знатиме моєї таємниці,я з ним довго бути не зможу,рано чи пізно доведеться його покинути,аби він знайшов собі інше щастя.Влад прибігає,купив шоколадне морозиво у відеречку.Їмо,наче сум Нелі проходить,нахилила голову на плече рідної людини,морозиво беремо ложками,скоро відерце опустилося,Неля сама себе переконала , це був хибний аналіз,завтра сходить до лікаря, пройде більш детальний, дорогий аналіз,який точно покажить.Сміємося промінь життя ловимо як можемо,Влад вирішує зайнятися тим, що робив останній раз десь два роки назад, намалювати картину.Знайшов гарну картинку в інтернеті,зрисовує її, це було десь годину,в голову залізла одна маленька ідея,намалювати Нелю і себе разом,знайшов на своєму телефоні фотографію,скидає через юезбі на ноутбук,збільшує на весь екран, виводить усі риси,малюнок малюється шість годин.Потім вручає Нелі,доводить до сліз,тепер від радості,справляє враження,чудового хлопця.
Малюнок вішає над ліжком,буде новий оберіг сімї,завтра має відбутися зустріч Влада з Толіком адже через два дні буде суд,і зустрітися з Нелиною подружкою,аби обговорити останні деталі для пропозиції руки і серця.Неля заснути не може,Влад теж ,лежать балакають,згадують хто ,що любить попоїсти,які дівчата(хлопці)були до них,які в кого недоліки все розбирають.Неля скаржиться,на те що в її житті все не так як треба,наче якийсь закон підлості переслідує її весь час,про свою роботу Влад розповідав,із меншим захопленням,аби не вважала себе дурною,чи не такою якою треба бути.Загалом Влад заздрив Нелі,це класно сидіти вдома нічого не робити,тільки зварити їжу.Але не знає того як це важко кожен день робити одне, те саме,навіть після довгого відпочинку,хочеться попрацювати.Любов говорять затухає з часом, сказав би ні,вона набуває іншої форми,людина з чужої стає рідною, при рідних поводимо себе більш розкуто.Прежили разом багато років,декілька разів ледве не кинули один одного,сварки вже мабуть,перейшли позначку мільон.
З цими розмовами,сон кладе нас у човен,який попливе на зустріч уяви,деяким людям у сні приходили геніальні речі,деякі бачили те, що трапиться в майбутньому.Поважаю тих людей які можуть читати сни, ціла мова,мистецтво,хто володіє снами,той зможе оволодіти собою.Світло вимкнув,Влад швиденько, під ліжко залажу до Нелі обнімаю, засинаю,та я ж не бачив, по Нелиній щоці пробігла сльоза.
Ранок майбутнього дня почався важко,обидва проспали.Неля не ївши,нічого не робивши,з цікавісю йде до лікаря,Владу довелося собі самому зробити сніданок,зжарив яйця бо це робиться швидко.Пересоливши як завжди,довелося їсти страву з незадоволеним лицем,чай звісно зробив добре,бутерброд у мене вийшов смачний,та щось перехвалюю себе,всі можуть вкинути пакетик чаю у кипяток,нарізати колбасу,та покласти її на тонку скибку хліба.Беру гроші, папку з документами,йду з думками до тієї самої забігайлівки,де останнього разу їли хот-доги з Толіком.Набравши його по мобільному телефоні,поторопивши,йду на давно заплановане місце.Толік замовляє собі бокал пива, я обійшовся пітою,розповідаю про поведінку у суді,як триматися гордо,з дитинства коли ми разом за щось бралися все в нас виходило,грати в карти на пару,ми просто непереможні,грати в доту чи контра страйк,завжди у топах, цю так звану гру ми виграємо,тіки ставки тут не віртуальні,а на життя.
Неля в лікарні пройшла електронний аналіз,він показав той самий що тоді,залишилося тільки одне їй,пройти очищення крові,аби наступні три тижні відпочивати.Подала заявку в лікарні на отримання органів від донора,якщо зявиться він звичайно,але черги на частину тіла завжди великі,і рідко хтось дочикається його.Слухає поради лікаря,той в свою чергу виписує те що модна їсти і те від чого потрібно відмовитися,загалом шанси померти дуже мізерні,і в це не хоче вона навіть вірити,Бог милостивий до всіх людей,а особливо до їхніх молитв.
Влад закінчивши розмову з Толіком прощається,і в цій же забігайлівки призначає зустріч радниці яка допоможе організувати пропозицію,а чому у цьому кафе?-це для того щоб далеко не ходити.Подружка запізнюється і набагато,щоб хоч якось вбити час звоню Нелі,що змінилося для Влада і досі було таємницею,та можливо йому це все і показалося,розмовляют разом,Неля заспокоїлася,можливо змирилася просто,але розмова іде гладенько як і завжди.Неля після лікаря,зробила висновок,що на операцію чи краще лікування потрібно їхати закордон,щось Неля придумає,і якось поїде,щоб вилікуватися.Влад бачить подружку,прощається з коханою,бачить як наближається дівчина,заходить і вітається.Переходимо зразу до суті,бо потрібно готуватися до завтрішнього суду,квіти напередодні купить вона,а з мене буде лише коробочка з кільцем,і гарний костюм,можливо кульки ще купимо для ефекту.Тепер все добре,Влад виходить з кафе,трішки провівши свою радницю,вертає додому.
За папери хапається тільки прийшов додому,а Неля сидить дивиться телевізор,але насправді включила би Влад не побачив те що вона думає над своєю проблемою,сльози не пускає тримається молодцем.Влад набирає Толіка,розбираються з справою,час суду вже визначений,залишилося прийти туди і виграти справу.Перед важливим ділом,потрібно завжди лягти раніше спати аби ранком на свіжу голову усе зробити.Після розмови Влад пропонує Нелі,запросити подружок аби ті вдома посиділи разом,доїли морозиво яке колись давно купили,порозмовляли про своє,про жіноче.Неля звісно зраділа б цій ідеї,але зараз не до гульок,Влад переконав її .Ніч підкралася непомітно,Толік прощається бо завтра відбудиться бій,між фактами двох сторін,Влад незабарюється,стелить собі кровать,вкривається з головою,укутався так що і дихнути не можна.Неля побачивши що він вже надумав спати,вимикає все світло у квартирі,лягає поруч,готова до сну,будильник теж завила Неля по проханню Влада.
Сніданок суровий як в німця був,гречана кашка,настрій рвати і митати,одже цілі я добюся,Неля написала смс усім своїм подружкам,аби приходили,ранком їм звонить не було сенса всі в такий час сплять,а будить це не полюдські.Канапки,сік,морозиво-наробить Неля,Влад просить аби і йому ще щось залишила,коли він прийде після виграної справи.Толіку позвонив,Богу вранці помолився.Поки є ще кілька хвилин,допомагаю Нелі дещо приготувати,викладаю розморожуватися фарш,Сік збігав навіть у магазин купив.
Влад вдягає свій найкращий костюм,папери вкида в рюкзак і мовчки виходить з квартири,по дорозі до метро зустрічає Толіка,тепер у двох у костюмах сідають у метро,наче якісь бідні актори їдемо на навчання.Двері суду які ж ви великі,одних вони милують,інших повезе конвой.Заходимо,сідаємо на стульці перед залом,збираються поняті які будуть виирішувати вирок,люди які якимось боком та й причетні до цього діла.Заходить якийсь повний чоловік,вдягає темний плащ,заходить і двері за собою закриває в зал,через декілька хвилин виходить худий хлопець порівняно з ним,і запрошує на засідання.Влад і Толік займають місце за правої сторони від руки судді,,а з лівої розмістився обвиновачувач,люди прості займають місця,ми спостерігаємо над цим,і всі хвилюємся,всі по черзі сідають,поволі.Гра от от почнеться,Влад рзуміє що має виграти,застосувати всі свої знання і здібності,але справедливість має відіграти своє.
Свідків мало, це погано, всі майже як один свідчать проти нас,мої пропозиції відхиляють, пропозиції звинувача вислуховують.Без перерви,працюємо,йде третій час,всі виснажені.Шанси з хвилинами зменшуються, міг би витягнути хоч би на умовний срок,та Толік починає від несправедливості вести себе агресивно,суд ледве стримується аби його не вигнати.Після такого наші пріорітети змінюються не на виграш справи,а на помягшення вироку.Загалом такого наговорили,що справа буде програна, надіємося люди подумають, зроблять правильний вибір.
Поки йтиме так звана рада, сварюся на нього за таку поведінку,кажу напевно він зіпсував собі життя повністю.Та вуха його не слухали, налаштувалися на вирок.І от суддя заходить,всі хто є в залі встає, а потім сідаємо,суддя безжальний говорить свою річ, в кінці слова:"Сідає на срок 2 роки,помягшеного режиму",Толік з криками,ледве не перевертає столи,його вяжуть ,вдягають наручники, кидають на підлогу,аби замовк доводиться викорисати електрошокер.В вкінці говорю про апеляцію,про повторний суд у якийсь наступний день тижня, нас ніхто не чув.Влад лиш міг спостерігати як його друга забирають у тюрму,бідна Яна- думає Влад,та що він зможе зробити?,самі до цього дійшли,поклик про апіляцію,відкидають.Владу стало соромно йти додому, дивитися в очі Яні на вулиці,адже її чоловік сів через нього .Виходячи зустрів Яну,вона кричала на мене майже з кулаками накидалася,я й не чинив супротив,знав, що винен,або можливо всадив у себе цю думку.Дощ пішов,якби в знав,як вчасно, під який настрій він пішов,я тихо зникаю за горизонтом погляду заплаканих очей Яни.
Наче тікаю з місця поразки,не хочу чути,голоса тих хто сподівався.Влад йде додому,його друг вже за гратами, він не знає чи побачить його,Толік був другом з дитинства,разом з народження,тепер по різні сторони світа.Владу лізуть у голову ідеї піти,залити горе,полікувати себе,але він зупиняє цю думку.Життя почало давати свої тріщини,це була лиш перша,все інше буде в майбутньому,стидно іти додому до Нелі, розповідати,але потрібно бути чоловіком ,і я йду.Бачу в небі залітали чорні ворони,сумно стало,здається поганий знак,не забобонний йду далі навіть не перехрестившись.
Дім зараз відкриє "свої ворота", зайду,перед цим продумавши все, викинувши Толіка з голови хоч трохи,заходжу.Зустрічає Неля яка вже почула від Яни за ситуацію,наговорила Яна багато лишнього,тепер наші "сімї" стали ворогами ,одна неприємність перекреслила всі інші.Влад склавши список який потрібен для пропозиції ,готовий його виконати,завтра вранці все куплю.Влад приходить на кухню,де Неля прибирає посуду за подружками,пропонує якби сходити в ресторан ,щоб весело провести час,бо дуже довго нікуди не вибиралися.Ресторан вибрав пристойний,дорогий звичайний, для такого випадку,можна потратиться для справлення враження.Час можливо пізній,та так і задумано.Говоримо з Нелею поки не заснем,посмішка у мене з обличчя не зійде скільки не чикай,та водночас хвилююся,важкий вибір,жити без обовязків,чи з ними.
Ранок, часу мало,встав рано рано, без ніяких слів пішов купляти те що мені потрібно.Квіти куплю в бабусь під двором,багато просто гарних завжди з ранку продають, за тим і магазин відкриється торгівельний,де продадуть мені коробочку для кільця не звичайну.Метро моя блискавка,а я просто дощ,воно митєво приведе до цілі,перша зупинка біля магазинів де торгують старі,та просять милостиню немічні,беру майже всі червоненькі рози.Квіти спочатку завожу для подружки Нелі,бо додому ні в якому разі вести не можна,Неля дізнається про сюрприз.Двері подружка відкрила, все відав,вона теж молодець вкладає свою частину роботи,та й ще встала рано так само як і я.Попрощавшись,знову стрибаю у метро,там їду до торгівельного магазину.Виходжу бачу людей багато ходять,сьогодні всі вони мені приємні,навіть ті бомжі які пяні валяються на вулицях.Торгівельний центер був великий,пройшовши продуктовий бачу де продаються:гитари,каблучки,заколки, врешті решт те що мені потрібно коробочки для обручального кільця.
Серед інших коробочок,знаходжу таку яку я хотів,наче верхівка розочки,беру її не задумуючись, вже раніше запланував те, що куплю.Тепер набираю подружку Нелі,питаю за кульки чи та надула, вона тільки пішла у магазин,говорю, приїду і допоможу надувати гелієм.Вибігаю з магазина,тепер потрібно все робити швидко, скоро почнеться обідній час.Добравшися до її дому,захожу,відкриваю упаковку,потім поки розкладає за кольорами, приношу гелієвий балон,який колись установили в квартирі,але чому?,й досі залишається загадкою.Кулька за кулькою надувається, надуваю їх,а от завязую вже не я,просто не вмію це робити,кульки прилипають до потолка,поки остання не підлитіла,тепер все зроблено,чекаю там вечір,позвонив Нелі сказав ,що на роботі аби та не хвилювалася,і не дай Бог щось запідозрила.
Пю каву,морально налаштовуюся,на вечір,подружка дає поради,каже як я це повинен зробити,стати на коліна, та все таке, слухаю звичайно,але все сам знаю.Дивлячися на годинник,дочекався поки час дійшов до потрібної мені години,взяв кульки, рози,йду до ресторану аби зробити пропозицію,Неля позвонила, говорить, що вже прийшла,із-за кутка виходжу,вона з слізьми обнімає мене бо я її здивував чи просто з горя,відаю кульки,квітки,залишаючи в руці одну штучну розу,яка складається з пласмасової основи, на кінці квіткою,яка насправді коробочка з кільцем.Почекавши поки заспокоїться, тоді стаю на одне коліно,простягаю її, кажу ті слова які мав сказати давно:"Ти вийдеш за мене заміж?",Неля в сльозах,хоче сказати: "так",але згадує хворобу,яка потребуватиме гемодіаліз,тому сльози щастя переростають у сльози печалі.Піднімає Влада з колін,обійнявши на вухо каже:" ні", без ніяких пояснень іде додому.Влад псіхує,коробку з обручкою ховає у карман, сам іде у парк на лавочку сісти,купляє по дорозі 2.5 літра пива,сідає ,пє його,думає чому ні?,адже вони так довго разом,винить себе може щось не так зробив,вимикає телефон.Сидить,пускає сльозу,таке трапилося,що не можливо пояснити.
Довго спокійно сидіть не довилося,проходили якісь теж пяні три хлопця,чи вже чоловіки, хотіли почеплятися до когось,почали лізти до Влада,в результаті від одного удару Влад падає з лавочки, лежить,як риба після того як її витягнули з води,встає підводиться обтрушується,йде до річки,там довго дивиться на ту сторону,кидає камінці у неї,з усієї сили бє дерево,це я вважаю правильно адже потрібно вивільнити злість хоч на чомусь, буде добре якщо це не людина,тим паче близька.Лягає прямо на пісок спати, засинає.Неля в цей час прийшла додому, плаче в подушку,хоче дозвонитися до Влада, телефон вимкнений,ще більше починає плакати,сльози ті не зупинити,сама від болю серця якось та й засинає.
Влад тіки прокинувшись,мокрий,грязний іде додому аби зібрати сумку,та поїхати до матері додому відпочити,відволіктися від того всього.Неля з дому нікуди не іде,наче приросла,дивиться на двері, чекає коли в них зявиться Влад, він і зявляється.Війшовши як блискавка мовчки починає збирати сумку,Неля пробує виправдати себе,каже ,що потрібно більше дізнатися один про одного,але Влад і вухом не змигне,інколи матюхаючися,просто складає,зібравши без пояснення кидає телефон Нелі на ліжко, йде.Та навіть до 1 поверху добігла аби його зупинити. Чкурнув хлопець як най далі,пішки йде до материного дому,де сина приймуть завжди,щоб не трапилося,хоч ворог народу.Засумнівався Влад у своїх силах,кров кипить в крові,думає страшні речі які самого лякають,як далі жити?,"я вже звик до її рук,обличчя,звик що завжди поруч,хочу померти",-думає Влад.Думка про смерть перший раз зявилася,можливо є інші варіанти,але Влад вибере саме цей шлях, зараз помирати рано,потрібно побачити маму.
Йду,бачу знайомі пороги,він останній раз був з Нелею тут,прегнічила картина.Стукає в двері,чує у відповідь:"Хто там?",мама не впізнала,але син сказав ,що це він,її Владик.Мати зустрічає обнімає,наче з сином все добре,такий високий став,та взагалі красень.Запитує , чому Неля не зі мною?,Влад на це відповідає не змогла приїхати, якщо й приїде то через кілька днів.В середині відчував, Неля його шукатиме, знайде саме тут, серце не збрихало.Неля обзванює друзів,всі як один не знають де Влад,або взагалі байдуже.Неля думає, Влад подався до матері,тому завтра з ранку поїде до неї,жаліє, що сказала в той вечір "ні".
Влад їсть усе, що мама дає,не хоче образити,а настрою на їжу взагалі не має,жує і давиться.Разом як в старі добрі часи,дивимося телевізор,новини.Згадую як був маленьким хлопчиком,бігав між ногами,грався солдатиками, не думав про любов,знав що люблю маму.Вечір не за горами,стемніло швидко, аж не змигнув оком.Маму вкладаю спати,сам розклав софу у залі,стелюся,беручи більо у шафі.Лягаю на ніжну постіль,сплю крутячись,звикаючи до ліжка.Сниться Владу сон як його за ногу хтось тримає, в ліжку,друга людина простягає руку робить так аби тіло заклякло, навіть ніхто зкрикнути не зможе,підходить Неля,після чого вона каже"Помри нарещі,і всі будуть щасливі",дістає пістолет,стреляє мені у голову.В поті прокидаюся,можливо в ночі кричав,думаю про цей сон,засинаю.Другий сон сниться мені,там в лісі тікаю від привидів,бачу гнома який говорить, що врятує мене,дає пораду як побачитися всіх мук у житті,"Коли питань буде багато,а відповіді не знайдеш,піди пройдися у парку,там побачиш одну річ,вона тобі дасть шлях істинний".Прокидаюся,ранок,навіщо час втрачати,все одно з такими снами не висплюся,наляканий вирішую нарубати дрів мамі,щоб руки не напружувала.За хату заходжу,тіки звук луна, дрова розколоті падають.
Мама Влада спить,але не довго довелося їй спати,Неля звонить питає чи Влад у неї,мама говорить що ,так,але підозріло їй:"А може Влад не казав їй що поїхав до мене?", Неля говорить ,що переживала як він доїхав, сама зявиться через пару годин.Встає нова морока зявилася,за духовку пристала,запікає мясо,готовить борщ,варить картошку.Скрипнула фіртка,мама зустрічає невістку,сумки заносить в хату,Неля допитується де Влад,їй говорять, за хатою дрова рубає,являється вона там,Влад кидає сокиру,кричить,іде в хату.Зайшовши в неї,швидко міняє свій настрій,Неля підхоплює його думку.За столом по різні сторони, мати по середині,їдять все ,що залишилося в холодильнику,кидаючи поодинокі злі невдоволені погляди.Коли мама пішла все прибирати,Неля говорить, жаліє про це,що не сказала "так",не дослухавши,Влад витирається салфеткою,йде кудись на вулицю,захопивши рюкзак,хотіла Неля сказати саме головне, вона захворіла,знає він це зрозумів би,але ситуація іде своїм руслом.
Влад йде гуляти в парк як у сні було сказано.Неля сидить не знає що думати,та догнати хлопця який побіг,не можливо.Сидить,коли ніхто не бачить пускає сльозу,залишається чекати вісточку від Влада,тьощі сказала, син пішов у магазин,аби купити щось на вечерю,випустить пару і повернеться,можливо навіть вийде на роботу сьогодні.Неля прибирається,хазяйнує, ситуацію,ніяке пребирання не рятує,щоб розвіятися вирішує піти провідати Яну яка без Толіка не знає як дати собі раду.Прийшовши бачить,злість в очах,з першого разу ніхто двері не відкрив їй, все таки потрапляє у квартиру,там пють чай.Мир довгочеканий прийшов,жаль, що ні Толік ні Влад цього не побачили.
Влад не думаючи про матір,Нелю,йде по парку гуляти,байдуже скільки він буде там, чи взагалі повернеться.Стало йому байдуже на все,Неля для нього вже як порожне місце,в одну мить,з одного слова,від рідної людини стала чужою та огидною.Зайшов по сигарети,купив пиво,йду пю,коли дійшов до входу у парк,сідаю на лавочку, ще довго думаю про свій сон, чи потрібно мені іти у парк.Тяну першу сигарету,вдихаючи поганий дим,який призводить до смерті.Іду в середену парку,ходжу по колу,від лавочки до лавочки,пляшку з під пива вже викинув у смітєвий бак, сигаретка за сигареткою зникає.Під кінець залишилося десь 7 штучок,квіти мозолять очі,згадую як дарив їх Нелі,рвав із того самого парку,або купляв кращі, трішки дорожчі.Життя могло б піти іншим шляхом,не зустрів би її,залишився в школі,потім працював юристом але в інший час,з іншими людьми.Аби вона мені не сподобалася,відкинув симпатії зразу,гуляв з друзями,забив би клин на всі проблеми,кожен день пянка , гулянка,не протверезяв.
Небо якесь дивне,хмарки інші схожі на химерні образи з біблії,знову Неля в голову лізе,дивилися на небо разом, бачили там тваринок,чи цукерки.Не памятаю своє життя без неї,не памятаю чим займався до того як її зустрів.Як дихав,як грав у футбол,самому жити теж добре ,але не так.Згадав як ми боролися за любов до останього,коли вона підтримає,коли сам руку не відпущу.Любов така штука наче потрібна,та що там доброго?,зявляються обовязки,знущаєтеся один і з одного,марячи, що половинка думає лише про себе.
Надоїло сидіти на лавочкі,тіло клякне,голова від пива болить,встає, йду у ліс,який наснився мені у сні.Бачу вхід у нього,до того в якому зустрів маленького лішого.Йду , страшно,та гадцтво потемніло,трішки пройшовши в глиб,голова заболіла сильніше,зжимає мозок, що ж цікаво маю побачити зі сну?.Ну ходив придивлявся,коли стало сумно,шукав грибні місця.Коли на землі побачив,гарний осінній листок напевно із Клену,підвожуся з ним у руках, щось торкнулося мене за шию,аж мурашки пробігли,дивлюся скоса у гору,з кленової гілки,звісає вірьовка на кінці якої петля.Мене аж кинуло в піт,відповзаю до ближнього дерева, дивлюся на ную зі страхом,невже про це йшлося у моєму сні?
Пяний,переконую себе ,що пяний,але торкаюся ,а та петля справжня,відходжу думаю,що ж це таке,вирішую тікать,але доля грає на моєму алкогольному стані зявляється лісничий(це витвір пяної уяви Влада,а петля з вірьовки це простий ремінь з штанів,який хтось вдало повісив на міцній гілкі).Заговорив до мене він, кинувся на нього,бю його ,а він від мене відповзає сплюючи кров,або зникає і зявляється.Говорить яке життя погане, все зіпсувалося в мене,я заспокоївся сів,сперся до дерева з петльою,сидимо куримо мої сигарети.Як він лепече, що вговорює мене полізти туди, відати Богу душу.А що втрачати,душу свою втратив,вона на небі,залишилося лише тіло повернути їй.Лісовий приносить мені стульчик,стаю на нього ногами,петлю надягаю на шию,трішки поговоривши,одним легким ударом,збиваю стулець із під ніг,повис,зник він із очей моїх,алкоголь вийшов з голови я зрозумів, що натворив,все життя пролетіло за мить,хапаюся руками за шию,пробуючи зняти петлю,але сили покидають,останнім подихом видихаю душу із міксом диму та перегару.
Неля й мати хвилюються,де дівся син,йдуть в поліцію,аби почали пошуки , ті говорять , потрібно зачекати десь як мінімум 3 дні,потім шукатимуть.Дві жінки ходять шукають,любимого чоловіка, його ніде немає,плачуть, не здаються,дочекавшись 3 дня,подають заяву в поліцію,знаходять Влада миттю,не знімаючи з петлі,приглашають Нелю і Матір до нього,аби ті подивилися ,що він зробив.Мама втрачає свідомість,Неля плаче кидається до звисаючого тіла Влад,винить у цьому себе,і нікого крім себе.Поліція оформляє,тримаюьб худеньку дівчину,яка втратила кохання всього життя, знімають хлопця з петлі(Вони не знаходять стільця,чи ще чогось на що Влад міг стати перед суєцидом,а де ділася табуретка милі мої?,як ви думаєте?).
Пройшло кілька років:
Після такого,доля всіх змінилася, шляхи розійшлися.Мати Влада після похоронів,живе кілька років,сумуючи за сином,сама однісінька інколи навідується Яна, Толік,приносять їжу,але їй ніщо радості не принесе,сумно живе до кінця своїх днів.
Неля,повісивши темну стрічку,так йде по життю,виїжджає з країни за кордон,у Польщу,там проходить,операція після якої вона позбувається від складної хвороби,після сварок, криків матері Влада,і зі сторони своєї мами,залишається жити за кордоном,знаходить собі нового чоловіка,одружується має двох дітей(скільки вони і хотіли мати з Владом),назвала їх Вова і Надія.Вова в честь Влада,його імя теж начинається на букву"В",а Надія тому що була загроза під час народження другої дитини,раз у кілька років приїжає на могилу Влада,але з часом діти підросли,вона більше ніколи не зявлялася у рідній батьківщині.Її ніхто так не любив як Влад,навіть чоловік себе вів,як егоїст,не носив на руках як, це робив Влад.Старість доживає з не коханою людиною,діти свої,рідні,байдуже від кого вони,чи від любові,чи від обставин.В дітей народжуються внуки,через час,один з них мав талант до складання віршів і малювання,Неля згадує на кінці своїх літ Влада,дістає єдине що від нього залишилося, обшарпана стара в пилюці папка з малюнками,відає онуку,той добавивши свої рисунки до них,стає відомий художник у Польщі,хоч хтось здійснив мрію невідомого художника,сам про це не знаючи.Але один Неля малюнок не відає,на ньому зображена вона сама ще молода,яку Влад особисто для неї намалював.
Яна дочекалася звільнення дострокового Толіка,разом ідуть на могилу до Влада покласти квіти,Живуть знову разом,не зявляються ті ідеї знайти когось іншого,погуляти,як вони робили раніше.Сімя стає міцною,дітки підросли, пішли у школу,обидва відмінники,Толік в суспільстві,займає гарне місце,працює,згодом стає мером свого міста.
Повернемося до самих похоронів,коли везли Влада,Неля і мати говорили весь час. Не знаю ,що трапилося,але ті слова відчув Влад.Щоб дати знак що чує,розуміє який біль приніс.З його сіро-зелених очей пішла сльоза.