За обрій кличе серце.
Успіх же кличе в ями.
А обрій не дається,
Все далі із кроками.
Хтось дивиться на нього
І бачить перешкоди,
Хмари - величезні човни
Несуть звідти негоди.
Тоді і крайність серця
Бере своє, та згодом,
Стіна глуха, дверцята -
Все у світі перешкоди.
А обрій... Є собою...
Він лише людська межа.
Не дотягне до дара
Бездарних кроків вежа.
За обрій кличе серце.
Успіх кличе у ями.
Душі своєї натхнення
Загартуй небесами...
Не межою для втіхи,
Не тремтінням за успіхи,
Не розпачом з рукою чужою,
А небом. Щиро. З душою.
17.01.2024