Крок за кроком Мінхо тягнув його за собою, все ще розглядаючи його риси обличчя, і вимагаючи погляду у відповідь просто очима. Що за чортівня відбувається?
- Тобі хіба не треба працювати? - спитав Джисон, не уявляючи чому.
- Не проблема, сумісний.
- Що?
Мінхо засміявся, відлипаючи нарешті від Джисона і затягуючи його до спальні, де єдиним освітленням був нічник. На щастя, не неоновий, а звичайнісінький, з теплим жовтуватим світлом.
- Я пропустив купу дзвінків, поки розбирався з тобою. Десятком більше, десятком менше вже неважливо.
- Усього десять?
- Не бери на себе більше, ніж зможеш потягнути, білченя, - засміявся Мінхо. Долоні лягли на талію, і Мінхо впав на ліжко, тягнучи Джисона за собою. Він ледве встиг виставити руки, щоб не стукнутись лобами. Долоня знову у волоссі, і знову поцілунок, інша рука натиснула на талію, опускаючи стегна нижче, щоб відчувати одне одного. І, чорт забирай, стегна відгукнулися на цю дію мимоволі.
- Блять... - видихнув Джисон, щурячи очі.
- Т-ш-ш, - Мінхо м'яко посміхнувся, запускаючи долоню у білизну Джисона. - Все гаразд, кінчай, якщо хочеш.
- Я начебто... - Джисон уткнувся обличчям у ключиці Мінхо, кусаючи губи, намагаючись упіймати ритм дихання. Чужа долоня на члені - це зовсім інша історія. І йому начебто дрочила колишня, але член створений, щоб бути в руках чоловіка. Рука ласкаво загладила загривок.
- Давай, білченя.
Стегна тремтять, запах Мінхо всюди, і пахне він приголомшливо, серйозно, а його голос - це щось абсолютно незаконне. Стогін зірвався з губ, і Джисон виструнчився сильніше, рухаючи стегнами назустріч руці, хапаючи ротом повітря. У планах не було ось так просто кінчити над ним, задихаючись у своїх утримуваних в горлі стогонах. У планах було потрахатись, але, блять, Джисон ще не усвідомив реальність, щоб розуміти, що сталося, йому надто добре. Наступного моменту лопатки потонули у м'якому покривалі ліжка, розслаблені губи зловили вологий поцілунок, а футболка так легко зісковзнула з тіла. Пальці Мінхо пройшлися по животу, що втягнувся в ту ж секунду, і вниз до джинсів, розстібаючи їх якимось дуже красивим, але порнографічним чином. А далі вздовж ніг, оголюючи їх. Джисон відходив надто повільно, щоб збагнути, що саме час зніяковіти.
- Якби... Якби я сказав, що хочу зверху, то...
- Хочеш помінятись? - Мінхо впустив голову набік. Джисон похитав головою, не помічаючи, як тягнеться по обличчю посмішка. Мінхо нахилився ближче. - Я не проти, білченя. Але тобі варто знати, що робити зі мною. Що, крім пахв, є купа інших частин тіла, куди чутливіших...
- Ти взагалі ніколи не заткнешся про це, так? - посміхнувся Джисон.
- Ніколи, - Мінхо відштовхнувся від ліжка, піднімаючись на ноги. Джисон підвівся на ліктях, спостерігаючи, як той тягнеться за рюкзаком.
- Що ти робиш?
- Шукаю свої сітчасті колготки, - посміхнувся Мінхо, діставаючи, очевидно, мастило та гумки. Джисон закусив губу, пильно дивлячись на руки Мінхо. Він не боятиметься. Зрештою, він міг не опинитись у цьому становищі ніколи, і не побачити Мінхо ніколи, і продовжувати ходити і ламати голову, чи треба йому взагалі вішати ярлик на свою орієнтацію. А так зібрав усі призи разом.
- Що, хочеш у режим колоди?
- Намагаюся не виглядати жалюгідним незайманим. Але не знаю, як бути тим, ким не є, тож... Це в будь-якому випадку обіцяло бути неповноцінним.
Мінхо назад опустився на ліжко, поміж його ніг.
- Розтягнути тебе чи спробуєш сам?
Жарт про два стільці, слово честі, чорт знає, що з цього гірше.
- Я сам.
- Неправильна відповідь, - посміхнувся Мінхо. - Сам ти цим займешся у ванній, коли зрозумієш, що тобі подобається відчувати в собі член, а буде страшенно самотньо. Але краще зараз бути уважним та запам'ятовувати, як це працює... Добре?
Мінхо розкотив презерватив по двох пальцях, видавлюючи на нього гелеподібне мастило, що переливається у світлі нічника.
- Пиздець... - Джисон прикрив очі згином ліктя. Це просто потрібно пережити.
- Так не піде, - Мінхо за зап'ястя відвів руку Джисона. - Якщо тобі просто треба було щось у собі, простіше було б замовити дилдо. Дивись мені в очі. Отак...
- Блять, це занадто.
- Чому?
Джисон закусив губу, повільно видихаючи через ніс, відчуваючи, як слизькі пальці просто гладять його, але, блять, не те щоб це хоч трохи знайоме почуття. Натискають, зовсім небагато, все ще не проникають, але блять, блять, блять...
- Ти знущаєшся...
- Ні.
Мінхо нахилився ближче, м'яко торкаючись губ Джисона, залучаючи до поцілунку в момент проникнення пальців усередину.
- Т-ш-ш, не напружуйся, не треба. Дихай, Джисон-і, ось так.
- Це дуже дивно... Я не... Я не знаю, це...
- Боляче?
- Ні, - похитав головою Джисон, все ще кусаючи вологі від поцілунків губи. - Але... Стій. Стривай... Я не... Блять. Блять-блять-блять.
Поцілунки пішли на шию, а руки Джисона в пошуках підтримки обійняли Мінхо за плечі, наче ховаючись від відчуттів. Пальці вже все всередині, і їхні рухи, очевидно, не хаотичні, але завдання бути уважним і запам'ятовувати провалено з тріском.
- Ти молодець, - поцілунок у скроню. - І заслужив знати, чому це класно. Чи чув про масаж простати?
- З ідіотських реклам та анекдотів.
Мінхо засміявся, і пальці пройшлися в точності анатомічним розташуванням органу, змушуючи Джисона вигнутися і подавитися власним стогом-схлипом.
- Як тобі анекдот?
- Пизде... Ще раз, будь ласка...
Мінхо засміявся, виконуючи примху, захоплюючись тим, як згинається тіло в його руках. Трохи боляче від того, як пальці впиваються в плечі, але поки що терпимо, видовище коштує більшого. Пальці вислизнули із тіла.
- Стій, ще...
- Ні, білченя. Це дуже корисно для здоров'я, але не дуже корисно для сексу. Загубишся у чутливості. А воно нам хіба потрібне? - вивернутий презерватив відлетів кудись убік.
- Я не знаю, що мені потрібно, але щось потрібно... - промимрив Джисон, спостерігаючи за тим, як Мінхо роздягається. Якщо прислухатися, можна почути дзвін трьох чи навіть чотирьох телефонів і те, як відчайдушно серце Хана намагається вирватися.
- Порнографічних поз не буде? - нервово посміхнувся Джисон, заспокоюючи паніку від того, що він знову наближається. Слово честі, схоже на якусь тварину, гнучку і небезпечну.
- По-перше, ти погано фізично підготовлений. По-друге, нам потрібно, щоб ти кінчив. Побажання фіксуй у голові, реалізуємо якось потім, - короткий поцілунок у губи, Джисон не дивився в очі, він залипав на член. Нічого дивного.
- Мені пиздець як страшно, хьон.
- А я пиздець як втомився терпіти, так що заткнися, ради Бога, - Мінхо підтягнув коліно Джисона до себе, укладаючи на плече. Так буде легше і трохи менш болісно для попереку. Хан встиг тільки відкрити рота, але його тут же заткнули поцілунком, щоб уникнути зайвих звуків, які не мають сенсу. Джисон тихо простогнав у поцілунок, чіпляючись нігтями за плечі, роблячи вже насправді боляче. Мінхо відволікся від губ, прихоплюючи шкіру шиї зубами, відволікаючи від неприємних відчуттів іншим болем, куди гострішим, але абсолютно необхідним. Пара фіолетових плям як подарунок на згадку. Пальці стиснули стегна, які намагаються втекти від відчуттів, спрямовуючи їхній рух у потрібне русло. Плавно, але стабільно глибоко. Він досить вологий усередині, досить слизький, щоб звикнути до цього відчуття швидко. Джисон просто вмирав. Що, блять, відбувається з його тілом? Йому хотілося втекти від цього відчуття наповненості та розтягування, і разом з тим хотілося ще, тому що, блять, він відчував, як член ковзає там, де приємно. А ще дихати ніяк знову не виходило, і кусається Мінхо боляче, але цілується дуже приємно. Як можна чергувати такі контрастні відчуття.
- Блять..
- Вітаю, ти більше не незайманий, - посміхнувся Мінхо, ловлячи зоровий контакт з відривом нещасних сантиметрів десяти.
- Відкрию шампанське... блять... Чорт, постривай, - зараз би супроводжувати прохання зупинитися настільки солодкими стогонами. Щось, а відрізняти біль від реакції на стимуляцію простати до двадцяти трьох років Мінхо навчився.
- Терпи.
- Блять, ні... Чорт, Мінхо, блять... - скиглі це зовсім вже смачно. - Господи... Чудово... Це почуття повільне, але постійне, що давить зсередини, але цілком ідентифікується організмом як приємне. А ось рука на члені - це гостро, сильно і в компіляції є більш ніж поважною причиною, щоб видавати будь-які звуки взагалі. Щоб дихати вголос, кожен видих зриваючись на стогін. І губи, що цілують, цілують, цілують, часом обпалюючи нестримними видихами, так само з звуком, що проривається. Стогне Мінхо ще красивіше, ніж сміється.
- Хьон... Хьон, будь ласка..
І на мить вони замовкають у поцілунку під телефони, що розриваються на тлі,які взагалі не відволікали, не дратували, ніби й зовсім не існували.
- Кінчай, білченя.
Джисон просто мовчав, розбираючи в голові мотлох по поличках. Він лежав у ліжку абсолютно без одягу, обіймаючи Мінхо, що мирно дрімав головою на його грудній клітці. Жодної ідеї, що він робитиме з цим далі, чому це все сталося і сталося саме так. Але, страшно зізнатися собі в цьому, він був до щемливого почуття щасливим. Мінхо поруч. Справжній, блять, тихенько сопе, переглядаючи сни, і він ніби щось говорив про наступні рази. Це той самий шанс, і хрін Джисон його проґавить. Вчепиться зубами, а в білок вони міцні.
-----------------------------------------------------------
Ось в підійшов кінець цієї історії. Дякую всім хто читав і вибачаюсь за можливі помилки. Всіх цілую і зустрінемося уже в новій роботі)