Про цінності на війні.
Але ти однаково воюєш, бо: ну а куди діватись? В тебе рідні, близькі й ніхто не хоче, аби вони постраждали. Ти знайомишся з цим совдепівським 3,14-здєцом і починаєш розуміти, як ти до того чудово жив.
Немає гарячої води? Пофігу, аби будь-яка була.
Не подобається ремонт в квартирі? Я радів як маленький, коли у нас не надовго, але зʼявився дах, який не протікав.
Ліжко не зручне? Нарешті підлога, бо набридло спати нижче рівня землі!
Відключення світла? Там ти не знаєш, що таке світло. У тебе воно від сонця.
Салат несмачний тобі принесли? Мівіна зі свинною консервою — ось це справді не смачно після третього тижня. А свіжі овочі з майонезом це цілком делікатес.
Взагалі ти прекрасно жив, у тебе було все. Тобі для щастя не так багато і треба, як виявляється.
І ти робиш все що потрібно, аби просто вернутись додому, де твої в безпеці, живі і здорові.
Не спати? Не спиш. Кава з енергетиками прекрасно допомагає.
Обстріли? Терпи і чекай. Думаєш, краще вже по тобі, аби тільки не по твої близьких.
Треба в розвідку — йдеш.
Копати? Риєш до центру землі.
Депресія, хандра і загострене почуття справедливості? Терпи, на ПТСР нема часу.
Ти піхота! Терпи і копай. Копай і терпи.
Кацапів покошмарити з браунінга без усіх запчастин? Та то взагалі з радістю, аби лише не заклинив.
І близькі роблять все, аби в тебе не було незакритих потреб. У них день починається, коли ти виходиш на зв'язок. За умови, що він взагалі є.
Я це до чого веду. В першу чергу завдання окремого солдата — вижити. І не стати тим дурником, через якого всіх твоїх вб'ють.
Завдання сержантів і взводних — зберегти життя своїх людей.
За героїзм у нас медалі дають посмертно. Ти мусиш вижити. А потім вже захист батьківщини, батько наш Бандера і все решта.
Вижити.