На небі сперечається рідня
Про те, хто вестиме подорожніх.
А ми лину́ли келихи вина,
Грудьми розтинаючи дорогу.
Нас оповиває снінь серпанок,
Ми йому пропонуємо втіху.
Та й так від ночі і до світанку
Ми чужини розважали сміхом.
І ми бігали через дні й ночі,
Не знаючи, коли дійдем до скону.
Проте ми радістю час торочим,
Грудьми розтинаючи дорогу.