Лагідно пише мій портрет митець,
Бо я для нього уроди взірець.
Боготворить моє зображення,
Я почуваюся ображеним.
Через сей гніт я вийшов за межі,
Митець кричить:"де твоя безмежність?!".
Геній, що обманув свої очі
Заради п'янких примар урочих.
Та той все не розумів секрету,
Чого я інакший на портреті.
Чи йому не вистача кебети?
Люттю стер некрасивого мене,
І він знов уявля моє лице,
Що зроду не образить та не вб'є