Кім Техьон. 24 роки. Бариста в невеликій кав'ярні біля Сеульського університету. Це не зовсім робота моєї мрії, але вона зберігає мир у моїй душі. Я також є власником кав'ярні. Тому я змушений відвідувати бізнес-курси в вищезгаданому університеті. Я люблю танцювати і грати на гітарі. Та зі своїм партнером Мін Юнгі ми разом вже чотири роки.
Ми зустрілися в кав'ярні на моїй робочій зміні. Я ніколи не бачив його раніше, тому що, як я дізнався пізніше, він взяв академку в тому році, коли я відкрив Кав'ярню.
Я пам'ятаю його зле обличчя, замерзлого в очікуванні друга, який не прийшов. А оскільки відвідувачів не було, я завів розмову з цим похмурим хлопцем.
Ми обмінялися номерами.
Юнгі приходив кожен день ми говорили про все в світі. Музика, танці, пісні.
Мені подобалося бачити щастя на його обличчі, відображене через посмішку. Я знав, що закохався і нічого не міг з цим зробити.
Одного разу, коли він грав на гітарі, співаючи одну з його пісень, я почав танцювати. Я танцював і не помітив, як Шуга перестав грати. Він дивився мені в очі, своїм полум'яним поглядом. Піддавшись імпульсу, я завершив танцювальне па, приземлившись йому на коліна. Ось тоді й стався наш перший поцілунок, наш перший секс, і наші відносини, як пари.
Тепер я можу спостерігати за цим кошеням, що муркотить, кожен день.
Я люблю в ньому не тільки його творчу жилку, але і його ставлення до тварин, тому що він ветеринар. Щодня він лікує багатьох кішок собак та інших тварин. Деякі з них живуть у нас на перетримці. Одного разу я запитав його, чому він відмовився від кар'єри айдола? Він сказав: "Щоб любити тебе відкрито. Не ховаючись!"
Можливо, наша історія почалася банально, але наше життя наповнене тихим затишком, і наша пристрасть не вщухає досі. Ми все ще граємо один одному на гітарі. Я все ще люблю слухати його голос, і він любить мої танці.
Мій Мін Юнгі, мій Шуга, моє кошеня. Кошеня, що муркотить тільки для мене.