друга стать

part 12

Я швидко забігла в кімнату. Збираючи речі я продумувала свої подальші дії. Гроші у мене закінчились. Звонити Еммі я не хотіла. У неї зараз гостюють батьки, вона спить напевно. Зазвичай лягає вона близько 20:00 - любить поспати. 

 Більше мені нема до кого звонити. Зібравши всю косметику, а вона мені ще довго знадобиться, деякий одяг, Я почала вилазати з вікна. Спустилась вниз. В голову до мене прийшла лише одна ідея. 

 Я попрямувала до заправки. Ідучи вздовж дороги, сльози навертаються на очі. 10 кілометрів мені іти до заправки. Пройшовши кілометрів 5 втома дала про себе знати. Я почала спотикатись, очі злипались. Аж тут я почула позаду себе гудки. Я розвернулась і побачила позаду себе знайому машину. Мені було страшенно холодно, я вся трусилась. Його машина у мене ні з чим хорошим не асоціювалась, тому мені стало лячно і я почала туситись ще більше. 

 Вікно помалу опустилось.

- куди прямуєш?
- до заправки.

- навіщо?
- треба. Що ти хочеш?
- я тебе підвезу, але по дорозі ти мені розкажеш що трапилось.

- окей.

 Я сіла у машину. Мені було дуже холодно, а завтра ще купа справ. 

- так що там?
- я напилась і до того ж мене киданув хлопець. Оскільки більшу частину часу ми жили разом він зібрав всі мої речі і виставив мене за двері.  Мені нема більше куди йти. Іду на заправку.

- чому туди?
- там колись сестра кентувалась, поки її батько шукав.

- окей.

 Він підвіз мене.  

- і ще одне. Абігейл, прошу, не лізь до Сюзі, вона нічого не зробила...

Я засміялась. Це був істеричний сміх.

- який же ти наївний. Бувай... І ось тобі моя порада... Розпитайся як же так швидко проходять болі від побоїв Сюзі, що на фізкультурі вона бігає першою. - я вийшла з машини

"Козел" - це була моя перша думка.

Я своїми ключами відчинила двері. Навпомацки знайшла вмикач. Знайшла у коморці матрац. Так. Пригадую як відчим був надто злий на мене. Побив мене. Я втікла з дому сюди, заночувала тут. Зранку пішла у лікарню а у мене були поломані ребра. Звісно, падінням я відговорилась. Але другого разу не буде. Я накрилась своїми речами і заснула. 

Прокинулась я вдосвіта. Була схожа на наркоманку. Але все ж пішла у туалет. Зафарбувала синці різного походження, одягнулась і пішла в школу. Прийшла я дуже пізно. Вже розпочався урок. 20 кілометрів від заправки до школи... 

Коли я зайшла в школу... Це був жах. На кожному шкафчику висіли мої фото з кафе. Там де Ріс тримає мене за руку, я йому посміхаюсь, ми виходимо з кафе і я сідаю в його машину. І знизу текст

" Поки ця дівчина ходить з хлопцями в кафе, у ресторани, клуби, купує дорогі речі і робить все на перекосяк сестрі, та спить на матраці на підлозі, ходить на дві роботи, ще й вчитися встигає. Абігейл живе у квартирі Сюзі, бере її гроші і марно їх використовує. Ми тебе викрили, дорога Абігейл".

Я була дуже зла. Вриваюсь у клас цього Пея.

- та що ти про себе думаєш? - я кидаю у нього листок - що ти маєш право мене судити? Ти помиляєшся, дорогий! І що б я там не зробила, як би я себе не вела, не тобі мене судити, і не твоїй Сюзі! Ти навіть дрібної капельки мене не знаєш!  Та пішов ти, козел!

Я вийшла з класу, голосно грюкнувши дверима. Вчителька не бачила того, що було написано, тому не могла сказати ні слова. Я вибігла зі школи. Мені вже було всеодно хто що скаже, хто що про мене подумає. Я сіла на лавочку. Зараз у мене дві проблеми. Батько може дізнатись що у мене є дім якщо я туди поїду. В будь який момент він може позвонити Еммі або ще комусь.А жити у мене немає де. Тому єдиний варіант.  Друга - це мій брат, який живе у дит-будинку. І чорт його знає що робити....