Князівство Романа

Частина 1 Новгород

1

То була доба справжніх лицарів. Вони носили обладунки та їздили на конях, боронили свій уділ і не рідко його позбавлялись. Лицарі хизувались перед дамами своїми подвигами, реальними, та вигаданими.... Але ті часи характеризувались ще й загостреним егоїзмом. Ви не подумайте нічого лихого. Якби наші предки не хапались зубами за власний добробут та власне життя, нас би з вами не було. Вони робили чимало огидних та осоружних вчинків. Але для того часу, це було нормою.

Лицарська доба, яку тоді переживала вся Європа мала свої відтінки на сході і на заході. Так на заході католицька церква переживає вершину свого піднесення. Папа вирішує кому з королів правити, а кому ні. Цей релігійний абсолютизм матиме свої наслідки, який через віки обернеться створенням англіканської церкви, протестантизму, та цілковитою дискредитацією папства. Але зараз саме Ватикан диктує всій Європі порядок денний.

Ще в 1095 році у французькому місті Клермон, папа Урбан ІІ закликав звільнити Святу Землю та Гроб Господній від «невірних». Відбулось бродіння народних мас. В хрестовому поході приймали участь, як титуловані лицарі, так і біднота. Але шлях до Єрусалима був довгим. Вже від першого Христового походу постраждав Константинополь. На той час його ще не було захоплено, але християнство не гарантувало, що під його стіни не прийдуть хрестоносці. По-перше, Константинополь був православним і не корився Папі. По-друге, Константинополь продовжував багатіти від торгівлі з Єгиптом, Близьким Сходом і всім мусульманським світом. Знаменита дамаська сталь спершу потрапляла до рук константинопольських купців, перш ніж потрапити до Європи. Папа і генуезькі торговці не були від того в захваті. Константинополь заважав всім, а одже мав бути стертим з лиця землі.

Французькі лицарі наробили жаху під стінами Єрусалима. Від нападу хрестоносців захищались мусульмани та іудеї. Але вони не змогли захистити своє місто. 1099 року було захоплено Єрусалим. Місцеве населення пережило чимало звірств від лицарів, що давали християнську обітницю перед довгим походом.

В другому хрестовому поході 1147 -1149 рр. приймали участь руські та польські дружини. Польський князь Генріх сандомирський воював в Палестині разом з французьким королем Людовіком VII та германським імператором Конрадом ІІІ. Але другий хрестовий похід не відзначився перемогами. Християннішим монархам еміром Імад ад-Дін Зенгі було оголошено джихад, і його свято дотримувались діти та онуки еміра. Віднині ставище хрестоносців на Близькому Сході значно похитнулось. І Салах ад-Дін вже зовсім скоро стане еміром...