Ось воно,кохання

Найгірший день

Ми вже десь 15 хвилин чекали поки ліфт знову запрацює.
-Ну що?-почав говорити Марк.-Тепер ми можемо спокійно поговорити і ти нікуди не дінешся.
-Ну що ж... Я тебе уважно слухаю.
-Я знаю,що тобі набридло вже стільки разів чути це,але я скажу ще раз.-він повернувся лицем до мене.-Я тебе кохаю і я не хотів тобі зраджувати.-я лише стояла і мовчала.-Чому нічого не відповідаєш?
-А смисл? Ти все одно потім ще це скажеш багато разів.-мені накипіло.-Ти хочеш щоб я тебе ось так зразу пробачила. Ти хоч розумієш як мені було боляче? Ти так мене кохав,що після того як не хотіла тебе вислухати ти все одно переспав з цією...Сарою.
-Лілі...-я не хотіла його більше слухати.
-Хватить! Мені хватить цього всього. Коли ми вийдемо з цього клятого ліфта,я зразу ж покинув своє робоче місце. І я надіюся,що ми ніколи більше не побачимось. Я звільняюсь!-я ледь не кричала,але коли Марк мене вислухав він вирішив промовчати. Ми ще десь 20 хвилин стояли в ліфті і сил вже не було. Було жарко.
-Я кохаю тебе. Кохаю до нестями.-неочіковано сказав хлопець.
-Ти ще не зрозумів? В мене є наречений,який не зрадить мене.
Марк різко підійшов до мене від чого в мене почало швидше битись серце. Я старалась відійти,але ліфт був не великим. Він стиснув руками моє лице і почав цілувати. Я виривалась,била його,пробувала навіть кричати. Але він був сильнішим від мене. Він продовжував цілувати,мені було настільки бридко,що я почала плакати. Коли Марк побачив мої сльози,зупинився.
-Вибач.-сказав він опустивши голову.
-Я тебе ненавиджу.-крізь сльози сказала я.
Ще десь 5 хвилин я стояла і пробувала заспокоїтись,а він стояв по заду мене. Тоді нарешті ліфт відкрився і я вийшла з нього,прийшлося ще один поверх пройти сходами. В цей час до мене позвонив Дейв.
-Привіт сонце.-лагідно сказав він.
-Привіт.-я старалась стримуватись,щоб він не почув як в мене тремтить голос.
-В тебе все добре?
-Так,я зараз буду писати заяву про звільнення.
-Він щось тобі зробив?-наче відчував запитав Дейв.
-Ні,вже ввечері поговоримо,мені треба йти.
-Ну добре,я по тебе заїду.
-Добре.

Я дійшла до потрібного поверху і зразу ж пішла в свій кабінет. Через декілька хвилин до мене зайшла Дарія.
-Лілі...-вона наче боялась щось сказати.-З тобою все добре? В тебе очі заплакані.
-Так,все добре. Просто...просто посварилась знову з вашим директором.
-Все настільки погано?
-Ну як сказати.-я старалась сміятись.-Я зараз дам заяву,занесеш її директору?-я не хотіла більше його бачити.
-Ти звільняєшся?-Дарія була хорошою дівчиною,вона дуже добра.
Нашу спокійну розмову перервав Марк. Він просто влетів в мій кабінет.
-Дарія вийди!-крикнув він.
-Чому ти на неї кричиш?-захистилася я за дівчину.
-Все добре,я піду.-сказала Дарія і вийшла,закривши за собою двері.
-Лілі,вибач. Дай мені ще один шанс.-він говорив це спокійно,я готова була вже кричати,але до мене хтось позвонив. Це був Дейв.
-Я сьогодні швидко з роботи. Тебе забрати?
-Так,я зараз виходжу.-я поклала телефон на стіл і повернулася до Марка.
-Я напишу зараз заяву і Дарія вам її передасть.
-Ти не можеш. Лілі,не залишай мене.
-Можу,щей як можу.-в Марка на лиці було видно який він розгніваний і злий. Він вийшов з кабінету так само швидко як і зайшов і хлопнув дверима.
Я написала заяву,зібрала деякі речі і вийшла з компанії. На мене вже чекав Дейв. Коли я підійшла до нього,зразу ж відчула це тепло і на душі стало так спокійно... Він ніжно поцілував мене в щічку і відкрив двері машини.
-Що сталось?-зразу почав розпитувати Дейв.
-Ойй,цей Марк точно з глузду з'їхав.
-А в мене для тебе хороша новина.-мило промовив хлопець.
-Яка?
-Ми і Дарек з Лауреттою завтра летемо і Болгарію. Відпочинемо від роботи.
-Серйозно?-я дуже зраділа.-Мені це зараз не завадить.-я поцілувала Дейва в щічку.

Сьогодні в мене вже закінчуються канікули. Завтра до школи😢 В якому ви класі?👇 я в 9.
Тепер я не зможу кожного дня викладати для вас частину,але буду писати як зможу.❤❤