Ось воно,кохання

Перший день в Італії.

На наступний день я зразу ж пішла до Дарії щоб порадитися.
-Розумієш,мені потрібно поїхати в Італію і допомогти татові з роботою...-не хотіла казати все як є,тому що точно мене не відпустять.
-Але тобі треба готуватися до фотосесії.-заперечила Дарія.
-Я буду працювати в Італії,приїду вже з всім готовим,зроблю лише саму фотосесію.
-Я зв'яжуся з директором і тобі все скажу.
-Добре,попроси за мене...Це важливо.-я вийшла і пішла в свій кабінет надіючись на те,що мене відпустять.
Трішки прошло часу я далі почала працювати,забувши про Італію.
Через годину-півтора до мене прийшла Дарія.
-Я поговорила з директором. Він звісно ж був не задоволений,але дозволив тобі поїхати. Але якщо тебе через тиждень не буде ти будеш звільнена.
-Дуже дякую тобі. Тоді я завтра ще забіжу сюди і заберу деякі документи і тоді поїду в аеропорт.
-Добре.-дівчина вийшла,а я зразу ж позвонила до Дейва і сказала йому хорошу новину.
Вже вдома склала деякі речі,взяла ноутбук і пішла вечеряти. Мама приготувала спагетті з м'ясом. Ми всі поїли і ще  попивали чай.
-Діти,надіюся ви зможете договориться з інвестором.-сказав батько.
-Ми зробимо все для цього можливе.-відповів Дейв,а я лише кивнула.
-Дейв,ти забронював номери в готелі?-запитала я.
-Ми будемо жити в домі інвестора,Дарека.-відповів Дейв.

Наступний день {ранок}
Ми з Дейвом поставили свої чемодани в машину і поїхали ще на фірму,щоб я забрала документи. Виходячи вже назад я зустріла Дарію, яка йшла на роботу.
-Добрий ранок,це на тебе Дейв чекає?-запитала Дарія.
-Так,тато поїхав вже в аеропорт,а мене підвезе Дейв.-збрихала я,попрощалась з Дарією і пішла в машину.

Вже в Італії в аеропорту нас зустрів водій Дарека і відвіз нас до будинку. Там нас чекав сам господар дому і його дружина. Нас провели за стіл,ми познайомилися  з ними і почали їсти. Як виявилося,Дарек був добрим,а його дружина,Лауретта,взагалі як ангел.
-Як долетіли? -запитав  Дарек.
-Добре,ви знаєте німецьку мову? -здивовано запитав Дейв.
-Так,я зі своєю дружиною деякий час жив в Німеччині.-усміхнувся Дарек.
-Лілі,ми підготували вам одну кімнату,тому що не знали як вам буде зручніше.-продовжила розмову Лауретта.
-Дякуємо.
-Ви напевно стомилися з дороги,давайте я вас проведу до кімнати.-вже після вечері сказав Дарек,ми з Дейвом переглянулись і пішли за чоловіком.-Надобраніч,якщо щось буде потрібно,звертайтесь.
-Дякуємо.-відповів Дейв і закрив двері.
-Що тепер буде?-сівши на ліжко запитала я.
-А що не так?-здивовано запитав хлопець.
-Як ми будемо разом спати?
-Зробимо,як в дитинстві кордон подушками і так будемо спати.-усміхнувся Дейв,а я лише на нього подивилася.-Ну якби тут був диван я б спав на ньому,а так тут тільки крісла.
-І це тільки початок...-я встала з ліжка і пішла розкладати речі в шкаф.