Верлібри

Місто, де падають зірки

А пам'ятаєш наше місто?
Місто, де падають зірки
Наші прогулянки, нашу квартиру
Не пам'ятаєш?
Забув,
Так давай я тобі нагадаю
Пам'ятаєш, ту веселу дівчину?
Так от, від неї нічого не залишилося
На її обличчі тепер не побачиш
Посмішки теплої, як літо
Ти думаєш вона все забула?
Ні, вона все пам'ятає
Гарячий шоколад, який ти їй завжди робив кожного ранку
Твої обіцянки, палкі поцілунки
Вечірню прогулянку під зорями
Вона не забула, а ти забув
В тебе тепер є нова сім'я
А вона не змогла нікого полюбити
Згадай, ти колись бачив її сльози?
Не бачив, а знаєш чому?
Вона не дозволяла,
Не хотіла, щоб її жаліли
Не любить вона цього
Пам'ятаєш, її улюблене морозиво?
Ні, а вона все про тебе знає
Що ти любиш, що ти терпіти не можеш
Знаєш, одного дня тобі подзвонять
На твій мобільний телефон і запросять на одну зустріч
Ти запитаєш чому тебе?
Твій номер єдиний був в її контактах
Ти подумаєш, що це жарт,
А потім приїдеш з букетом її улюблених квітів
В місто, де падають зорі
На її могилу,
Прогулюєшся містом
Згадав?
А ти її та ніколи не забував
Ти ж пам'ятаєш, що її улюблені квіти це ромашки
Пам'ятаєш її посмішку, якою ти милувався кожного дня, кожної секунди
Ти спитаєш як ти її забув?
Ти її просто не цінував
Люди скажуть, що вона померла від нещасного випадку
Насправді,
Вона померла від самотності
Не змогла кожного разу повертатися в квартиру, де її ніхто не чекає
Незмогла тебе забути,
Не змогла знайти пове кохання
Вона не тільки не могла, а й нехотіла забувати
Своє перше кохання
Ти здивуєшся, бо ти ніколи цим не цікавився
Подивися на її могилу
Бачиш, що ти зробив з веселою дівчиною
Ти в всьому винен,
Ти її зіпсував,
Ти її знищив,
А могло бути все по-іншому
Можливо, зараз вона б була
Як при першій зустрічі
Напевно, в вас були б спільні діти
Подивися,скільки всього ти загубив і знищив,
Минулого не повернеш,
Можливо, ти колись прочитаєш її листа тобі й побачиш скільки ти втратив

Згадуй, хоч інколи дівчину яка ніколи не плакала і місто, де падають зірки.