STAR

Записка Джозефа

"Дорога Мередіт,
Я б так хотів розповісти тобі все що думаю, але розумію, що часу залишилось зовсім мало. Тільки зараз я зрозумів, скільки не сказаних слів та думок. А пам'ятаєш, як я ревнував тебе до кожного хлопця що подобався тобі?Як цілував тебе?Ти тоді ще з неділю ображалась, але все стало на свої місця...ти завжди мене підтримувала. Давно ще потрібно було зрозуміти, що ти мене не любиш. Пам'ятаєш ті дні коли ми гуляли разом? Так сумно, що більше цього не буде більше. Знаєш, як важко залишити людину, в яку без пам'яті закоханий?

Знаєш, як важко було чути коли ти розповідала про свій перший поцілунок, про хлопця якого любила? Коли ти це казала, я засмучувався, хоча ти і не бачив цього, ти бачила тільки посмішку. Ти не бачила як я люблю тебе. Я буду сумувати за тобою, за твоїм голосом, сміхом, а найбільше..очима. Голубими очима. Мабуть із за них я полюбив тебе..Тільки ти знала як заспокоїти словами або  обіймами..за ними я теж буду сумувати. Згадуючи це все, я все більше не хочу покидати тебе, але вже пізно, я зробив вибір.

Вибач, я вже майже неможу писати, мабуть із за того що мені страшно. Я б дуже хотів зараз бути з тобою та розповісти це все. Але тоді б ти не дозволила б мені покінчити з собою, казала б що все добре, але це не так...Перед очима проходять всі спогади, мабуть це і називається кінець..кінець життя.
Не хвилюйся, я обрав найменш болісний і брудний спосіб - таблетки. Обраної дози було достатньо. Тільки що я проковтнув її, ох, відчуваю себе трохи п'яним.Не вже все так просто? Пам'ятаєш, як ми напились? Це була моя ідея..Дякую тобі за спільне літо, дякую за все, дякую за уроки гітари, ти неймовірно граєш, ти знаєш?
Мені важко..слова розмиваються, я бою.."