Шість

Розділ 1. Капітан Джон Елліс. 1

1

Кожного разу, коли Дейзі заходить до таверни, вона наштовхується на глузливі погляди, а часом навіть співчуваючі. Її знають як доньку каліки, що заливає свою ваду елем, та кухарки з місцевого трактиру, яка, з пліток, віддається заможним чоловікам за гроші. Дейзі не знає, чи правда це, але відносини з матір'ю такі холодні, що вона не впевнена, чи цікавить взагалі правда.

Над її батьком сміються, матір намагаються не чіпати, бо характер паскудний, а все, що отримує Дейзі від батьків, – це сором за свою сім'ю та жалість від сусідів. Це зачіпає її гордість. Вона навіть не розуміє, хто дратує її сильніше: люди, що сміються або жаліють її сім'ю, хоча в самих, напевно, вдома не краще; на батька, який не може дати відсіч, чи на матір, яка могла б вести себе пристойніше.

Мати часто влаштовує сварки вдома, але це нічого не змінює, лише порушує душевний спокій всіх членів родини. Дейзі вже звикла до цього, ніби без чергової сварки батьків день не буде вдалим, але її молодший брат точно не заслуговував жити у такій жахливій атмосфері. Хоча, чому саме Дейзі повинна про це думати – вона, в решті решт, не його мати.

Все, що міг робити батько, - це виправдовуватися, а матір – дорікати йому знову і знову. Дейзі навіть стає шкода його на якусь мить, але потім вона ловить себе на цій думці, фиркає і злиться вже на обох батьків, бажаючи скоріше втекти з дому, щоб не бачити їх та не чути.

Так і цього разу. Вдихнувши наостанок свіже морське повітря, Дейзі штовхає двері до таверни, у якій працювала. Підібравши поділ сукні, яку вже сотні разів штопали, вона заходить до задушливого, п'яного приміщення, наповненого сміхом та піснями. Оглядається навколо, помічаючи звичну компанію завсідників за столами біля входу, і новоприбулих – моряків, що розпивали ель на другому кінці залу і горланили так, що вікна здригалися. Їхнє портове місто було справжнім раєм для моряків, рибалок, піратів та всіх інших, хто колись хоча б думав покорити морські хвилі.

Дейзі кривиться від різкого запаху алкоголю і поту; з ледве помітною зневагою роздивляється непривабливих, грубих чоловіків.

Вона завжди вважала, що в житті їй не пощастило. Народися вона, наприклад, у заможній сім'ї, будь принцесою чи хоча б леді далеких, забутих островів, де тільки невеликий клаптик землі в оточенні води та немає злочинності, Дейзі б стала трохи щасливіше. Але в реальності вона лише дочка каліки-п'яниці та шльондри, а тому повинна працювати, як і всі бідняки у місті.