Нікому не можна вірити

1

Селище, у яке випадково забрів хлопець, славилось легендами про вампірів, що жили і правили на цій землі, допоки їх не повбивали люди. Але дехто каже, що деякі ще залишились у лісі і чекають моменту для нападу. Інакше чому усі люди тут обвішані часником і носять з собою осиковий кіл?

"Вампірів не існує, це усе казочки для туристів, а через ліс йти коротше, ми завжди там ходимо, там навіть звірів нема" - так сказали місцеві жителі селища заблукавшому Джисону. Сказали, що якщо пройти через ліс, то далі буде дорога, машини там часто їздять, хтось погодиться підкинути. І Хан повірив їм, бо вампіри це ж справді безглуздо. Старий чоловік зі сльозами на очах дивився йому услід, бо це був обман, бо з цього лісу ніхто не виходив живим.
~~~
Джисон вирушив у дорогу ще вдень, а вже починало сутеніти. Невже він заблукав у лісі? І навіть не додумався попросити когось провести його. Але дивно було, що люди неймовірно добрі, але ніхто й не запропонував допомогти, хоча по їх словах, вони часто ходять цією стежкою.

Тепер Хан не знає ні як пройти вперед, ні як повернутися назад. Здається, куди б він не пішов, кожне місце він вже точно бачив. А стає усе темніше. Джисон, звичайно, багато де бував і у різні ситуації потрапляв, але ночувати у незнайомому лісі майже без нічого йому ще не доводилося. Ну що ж, усе буває вперше. Втома почала брати верх, ноги боліли, живіт скручувало від голоду. Хан сідає біля найближчого дерева, з'їдає один зі злакових батончиків, що він мав, і вже не може підвестись.

– Добре, нічого ж не станеться, якщо я трошки тут посплю, тим паче звірів наче справді нема. А завтра, можливо, мені пощастить більше – розмовляє Джисон сам з собою і прикриває очі

Сон неспокійний, спати на холодній траві, звичайно, не дуже зручно, але прокидається він від чийогось пильного погляду.

– Привіт – каже незнайомець і Хан підстрибує зі свого місця – Я тебе налякав? Ну що ж, бійся

– Ти хто?

– О, ну якщо тобі хочеться знати, то я - Мінхо, а ти - моя сьогоднішня здобич

– Що?

У відповідь Лі показує свої гострі ікла.

– Але ж вампірів...

– Не існує, ага. Вітаю, тебе обдурили. Ти не перший і не останній

Страх повільно підкрадається, серце б'ється частіше.