Коли все пішло не так?

Розділ 3 : Привид минулого

Знову тиждень наближається до вихідних. І Хіна, і Хаккаі вільні кілька наступних днів. Шіба хотів використати цю можливість і приділити час дівчині. Він бачив, що в неї поганий настрій останнім часом і забронював місця в готелі біля моря, щоб вона відволіклась та розслабилася.

В квартирі їх було лише двоє. Хаккаі лежав на дивані, а Хіна в цей час сиділа за своїм столом та над чимось мовчки працювала. Хлопець гортав щось у смартфоні, час від часу заглядаючи в її сторону. Тоді підвівся разом з приладом у руках та наблизився до неї.

— Хіна, дивись, — показав він фото з пляжем та номером, в цей час дивлячись на дівчину з приємною усмішкою, — гарно, правда?

Вона лише на мить кинула погляд на екран.

— Угу, — кивнула та.

— Поїдемо туди на вихідних? Що скажеш?

— Цих вихідних?

Хінаморі повернулася до нього. Хлопець ствердно похитав головою.

— Блін, не вийде, — засмутилася Хіна. — Я обіцяла допомогти мамі на цих вихідних. Може якось іншим разом?

Вона договорила та швидко повернулася до своєї роботи. Хлопець, все ще посміхаючись, продовжив говорити до дівчини:

— З чим? Я б міг допомогти. Удвох ми швидко все зробимо і залишиться час на відпочинок.

— Не треба, — вона запнулася, вимовиши ці слова, та замислилася перед наступними. — Це дрібниця. Я маю деякі документи підготувати. Я вже пообіцяла — не можу в останній момент відмінити все. Давай просто ввечері посидимо, щось подивимося разом. Що скажеш?

Хаккаі, насупившись як дитина, подивився вниз.

— Може тебе треба буде підвести? — говорив далі він.

— Ні, ні. Це за Токіо. Я поїздом швидко доїду.

— Ну–у, добре, — трохи занепав настроєм хлопець. Він глянув на телефон та якусь мить мовчав. Зрештою розміреними кроками повернувся на диван. — Шкода, що не вийде поїхати... Але, тоді не смій затримуватися. У сьомій я вже чекатиму з вечерею!

Дівчина співчутливо посміхнулася.

— Добре, — лише вимовила вона.

***

Наступний день. Субота. Ранок.

Хінаморі готувалася до поїздки. В квартирі зараз було досить тихо. Хаккаі все ще спав. Принаймні дівчині так здалося й вона не стала його ворушити. Вона не поспішала нікуди. Поволі набирала щось собі в сумку. Одягалася вона теж розмірено та в комфортні речі. Час від часу тільки заглядала чи не прокинувся Шіба. Хлопець таки міцно спав. Вона ще кілька разів глянула на годинник і нарешті вирішила відправитися в обіцяну дорогу.