Її звали... хоча... для нашої історії це зовсім не важливо. Довгі ноги, худорлява повнота котра в купі з комплекцією візуально збільшувала її зріст, гострі, але більш зрілі ніж суворі риси обличчя й чорне волосся, котре тягнулось на незрозумілу довжину. Вона явно не вписувалась у стандарт "девʼяносто-шістдесят-девʼяносто", як такої "талії" вона не мала, груди були чи то ледь менше, чи то трошки більше другого розміру, англійською такі називаються "east-west", та соски не дивились порізнобіч, але угору, чи то просто прямо. Сідниці теж вписувались в загальну естетику, легка обвислість, легкий целюліт, невеликий розмір, теж, напевно, другий. Нічого виразного, відразливого чи порнографічного, вона була звичайною й звичною, одним словом – нормальною. Іноді, близько двох-трьох разів на тиждень, не дивлячись на вік, а він, до речі, вперто підходив до позначки "36", та стереотипи що подібний контент дивляться тільки ті що молодші за тридцять три вона дивилась порнографію, їй подобались образи накачаних та не занадто молодиків, але ще більше – образи струнких дівчат з великими цицьками й дупами, вони її збуджували, але натяків на бісексуалізм чи щось схоже в цьому не було, принаймні вона так думала, точніше не думала, її відчуття до подібних жінок не здавались їй чимось дивним, тож над цим і не слід було замислюватись, тим паче вони завжди були в компанії вищезгаданих молодиків.
Вона часто фантазувала на рахунок цього, відтворювала в уяві ті ж сцени з гарячими молодиками, тільки замість тих дівок була сама, з більшими й більш привабливими сідницями, більшим розміром грудей та ліпшою формою, а також тоншою талією, ліпшою шкірою, з гладенько – так як ніколи не вдасться в реальному житті – поголеним тілом й купою інших подібних моментів. Не можна сказати не збрехавши, що вона прямо таки ненавиділа своє тіло, і не захоплювалась теж, балансувала десь між цих двох понять, просто визнала факт своєї неідеальності, чи то пак негарності, і жила з ним далі, намагаючись – та не поза все прагнучи це змінити. Зі свого досвіду скажу, що люди, котрим лишається дещо змінити щоб бути гарними – більші губи, менший ніс, довші ноги, тощо, ніколи такими не будуть, вони просто не заслуговують на красу, і розбираючись з одним питанням завжди лишається ще два.
А як щодо мене, чи вважаю я її гарною? Ні, вона не гарна, вона неймовірна, божественна, я ніколи не був знайомий з жінкою прекраснішою за неї, я ніколи не бачив жінку привабливішу і красивішу за неї, я навіть описати словами, намалювати пензлем чи просто уявити істоту дивовижнішу за неї й близько не здатен, для мене її тіло є подобою ідеальної жінки, і в кожному акне на її обличчі, в кожній нерівності целюліту на її стегнах, в кожній її ваді прояв її ідеальности. одномоментні бажання й фетиші можуть приходити й так само одномоментно йти, та ідеал зваби лишається, і коли ти вперше бачиш ту, котра йому відповідає – у животі відчуття наче тебе тільки що продірявили зі стаміліметрової гармати, захоплення й щастя золотошукача настільки сильні – що тобі аж фізично болить.
