Герой. Здавалося б, така легка та прибуткова професія. Так ще й привертаєш увагу багатьох дітей і підлітків, стаючи для деяких кумиром, а може навіть прикладом для наслідування. Але як би не так. Насправді, герой - це, здебільшого, рутинні патрулювання, ловля дрібних правопорушників, написання звітів та болючі вилиці від постійної посмішки на публіку. Однак є й інший бік, темніший - у дійсності складні вороги, на рівні з тобою або ще сильніше. Для перемоги доведеться повністю знесилити своє тіло та отримати чималу кількість травм.
Ось що насправді значить слово "герой".
І сьогоднішній день для героя номер один було відкладено до переповненої скарбнички під назвою "рутина". Нічого цікавого. Пара злодіїв, що бігали по підворіттях, і перестрілка під мостом під час патрулювання. А далі нудна паперова тяганина. Але Мідорія ніколи не скаржився. Він завжди з великим ентузіазмом брався за будь-яку роботу, як би сильно вона не перевищувала його особисту шкалу нудьги. Проте весь час над головою наче літала прозора грозова хмара, яка була напоготові ось-ось пустити шалений потік дощових крапель, змиваючи впевненість у своїх здібностях.
Вечір, будинок, контрастний душ, розігріта вечеря із доставки та, нарешті, м'яке ліжко. Ізуку ніколи не визнавав той факт, що сильно нудьгує за ним протягом усього робочого дня, який, до речі, триває довше звичайного, оскільки Символ Світу не може занадто довго прохолоджуватися в затишному ліжку, поки десь у місті ймовірно готується черговий злочин.
***
Знову програш. Стрімке падіння в прірву. І безпросвітна темрява.
- Чортов Деку, та що з тобою не так?!
- Каччане, вибач. Наступного разу..
- Не буде ніякого наступного разу! Поки не проспишся як слід - хрін тобі, а не тренування.
Бакуґо чіплявся руками за край ліжка, намагаючись зберігати самовладання, що, власне, зовсім не виходило. Волосся-колючки, здавалося, стали ще небезпечнішими, готові проткнути чоло Мідорії аби той більше не тупив. Однак це навіть приваблювало, аніж наводило страху.
- Але ж я...
- Заткнися, тупий задрот! - Долоні вже заіскрилися, залишивши на ковдрі коричневу скоринку, що змусило прибрати від неї руки, бо отримати наганяй від Зцілювальної Дівчинки, а потім і Айзави, не дуже хотілося, - Ти будеш спати доки ці огидні кола під очима не зникнуть. - вимовив уже спокійніше, здається, справді стривожений тим, що зіпсував лікарняну постільну білизну.
