Сімп Сукуна

Частина 1

– Жодної хвилини спокою, то змагайся, то борися з прокляттями, і вічно всі мною незадоволені! – обурюється Юдзі, неохоче слідуючи за вічно мовчазним Мегумі в глибину лісу. – Хоча б разок почути: «Юдзі, ти молодець. Браво, Юдзі, без тебе ми б не впоралися», а ні, не дочекаюсь, – ніяк не може заспокоїтися хлопець.

– Тихо, – раптово завмирає на середині невеликої галявинки Мегумі та прислуховується.

– Нічого не чую, – оглядається Юдзі, а коли знову розвертається до Мегумі, то бачить, як той махає руками та відбивається від птиці, що пристає і судячи з усього, намагається виклювати йому очі. З-за дерев позаду Мегумі в небо здіймається ціла зграя птиць, що закривають собою небо. Мегумі насилу відганяє пернату, підводить очі до неба, з жахом слідкує за тим, як усі птахи, що піднялися, мертвими падають на землю.

– Прокляття, – шепоче приголомшений Мегумі.

– Я король проклять, але для тебе можна просто прокляття, моє благословення.

Мегумі відскакує в сторору і, розвернувшись туди, де до цього знаходився Юдзі, дивиться на Сукуну, що стоїть на його місці.

– Дволикий, за що птахів вбив? – гнівається Мегумі, стискаючи у руці підібрану з землі палицю.

– Вони посягали на моє благословення, я не міг цього допустити, – величавою ходою з руками в кишенях йде до нього Сукуна.

– Ти маніяк, мало людей перебив, тепер ще на крилатих перейшов! Поверни Юдзі та припини з'являтися, коли надумається! – гарчить Мегумі, якому все ще жаль пташок.

– Цей хлопчисько мені більше не указ, хочу з'являтися, і буду з'являтися! – задирає підборіддя Дволикий.

– Щоб від птахів мене рятувати? – вигинає брову Мегумі, уважно дивлячись йому в очі.

– Звісно, – регоче Сукуна. – Не забувай, що ти мені потрібен для мого великого плану та всього того, що ви, маги й учні, вирішили за мене. Гаразд, малюк розбурхався, йду, а ти будь обережний.

– Сука, знов мою футболку розірвав! – плюється Юдзі, який повернув собі тіло.

– Висунь йому рахунок. Нехай пальцями розплачується, – сміється Мегумі.

***

– Їсти хочу, Інумакі семпай, через тебе апетит розігрався, – чухає голову Нобара та потягується на стільці. – Де Мегумі та Юдзі? Нам час на тренування.