"Ти мотив для моєї мелодії кохання"

День самоуправління

28 грудня 1999 рік

Був холодний зимовий ранок, та гробова тиша але цей баланс був зруйнований криком, який належав Рональду Уізлі.

–Герміоно терміново прокидайся!
–Що, що сталось?

Сонним голосом промовила дівчина перевертаючись на другий бік ліжка

–Ти що забула про транцфігурацію?!
– О ні ну за що, дякую Роне я дійсно забула
–Що мені це мабуть сниться,
сама Герміона Ґреінджер забула про урок
–Ну досить тобі.

Вона прокинулася, зібралася та по дорозі до кабінету зустріла професорку  та  було дивно шо
залишилась одна хвилина до уроку а вона  так далеко від кабінету.
Вона увійшла, та побачила що на дошці написано: "День само управління" та на столі був папірець з написом: "Вчителем на сьогодні буде Драко Люціус Малфой"

У цей момент зайшов саме він, увесь класс сів, та Драко підійшов до столу професора який сьогодні належить тільки йому, було видно що він був у   напрузі. Та ви що така честь припала саме на долю Драко, він ніби сверлив поглядом Герміону, наче намагаючись сказати про щось.

-Ґреінджер будь ласка, пройдіть зі мною

Наказуючи вигукнув блондин, та усі почали перешоптуватися.
Дівчина із привеликим не задоволенням підійшла до дверей та вони разом вийшли.

-Що тобі від мене треба Малфой?
-Нічого особливого, я хочу щоб ти була моєю помічницею на сьогоднішньому уроці.

-А що сталось, чому сам не можеш чи ти й справді купив місце в Хогвартсі?

-Я тільки про допомогу прошу, та ще я хотів вибачитися за ті образи у дитинстві.

Блондин дістав з кишені коробочку у якій були дуже красиві срібні сережки з зеленим коштовним камінням але ця краса була не зовсім на думку дівчни щирою, але Герміону в цей час це не дуже хвилювало.

-Малфой ти що, з глузду зїхав?
-Ні, а що?
- Я просто не розумію, що сталось?
-Ні чого, просто я зрозумів що ми всі маги та нема різниці між бруднокровка ти чи ні.
-Слава Мереліну, ти це зрозумів не на прикінці свого життя.
-Яка ти все таки заноза Ґреінджер, але все одно, ти допоможеш?
- Що с тобою поробиш Малфой

Вони зайшли та Драко представив однокласниками помічницю. Почався урок, взагалі то більше здавалося що все навпаки усе розповідала Герміона а Драко виконував усі її вказівки але в одну хвилину з Геміоною почались творитися дивні речі: в очах темнішало та ноги підкосилися й дівчина майже не впала якби не Драко, який закінчував робити одну з її вказівок не спіймав її. В цей момент підбідігли Уізлі та Поттер вони
були не дуже задоволені тим що до їхньої подруги клеїться якийсь чистокровний критин, але особисто Рон хотів розірвати його на шматки м'яса та скормити звірям Хаґріда, але на його думку таке погане м'ясо яке схоже на лайно не буди їсти жодна поважаюча себе тварина.Самим спокійним з усіх був Поттер, він підійшов повільною ходою до Малфоя який тримав на руках бідолашну Гермі, він хотів забрати Гермі у Драко з рук але Малфой, настояв на своєму.

-Непереймайтесь, я усе зроблю для того щоб із нею усе було добре

Чітко промовив Драко.

-З якиг пір ти так заступаєшся за неї?
Стурбовано запитав Рон майже накидуючись

-Роне заспокойся негайно! Я можу сказати тільки одне, що він має на це право, бо Гермі його вибачила...

Вигукнула Джінні наказуючи брату замовкнути

- З відки ти це знаєш?

-Я підслухала іх діалог,  та мені трохи соромно, але я про це не шкодую.

-Так треба тебе до міністерства, як тобі вакансія головного розвідника? Га?

Сказав Малфой легко посміхнувшись

- Ха ха "дуже смішно" професоре.

-Так добре Уізлі, Поттер ви вільні усі інші теж, а Герміону я зараз віднесу до кімнати або вже навіть до мадам Промфі. Жартую.

Сказав наказуючим тоном хлопець.
Він йшов доволі впевнено й чітко але його хода не була а ні на метр спрямована до Гріфіндорського гуртожитку. Драко шов не наче у його голові грала його улюблена мелодія, та хочу зауважити що йому доволі рідко бодобаються деякі мелодії та пісні, до його смаку припадає лише мінор але усім на мою думку відомо що після сумного мінору буває доволі цікавий та інтригуючий мажор...