— Назвіть ваше повне ім'я.
— Корнійчук Сергій Миколайович.
— Сергію може ви хочете кави або чаю.
— Так я б хотів чаю якщо можна…
Поліцейський з приязним виразом обличчя викликав секретаршу.
— Принеси, будь ласка, чаю і декілька цукерок, дякую.
Поки вам принесуть чай можете розказати що з вами сталося.
— Я почну спочатку якщо ви не проти.
— Так звичайно.
Кожну осінь ми з моїм найкращим другом збираємо гриби, можна сказати це наше гобі. В п'ятницю… так це була п'ятниця 5 вересня я зустрівся з ним біля лісу. Ми розділились, щоб знайти більше грибів та домовились зустрітись там звідки ми почали. Спочатку все йшло добре ми розмовляли телефоном і хвалилися своєю здобиччю один одному. Та потім він затих… Я подумав що він так жартує та після десяти хвилин мовчання я запанікував, почавши дивитись навколо себе мені здалося що хтось стежить за мною.
— Дуже смішно Іване ха! Іван? Я знаю що ти просто хотів мене налякати, напевно твій телефон розрядився, а потім ти подумав чому не піти в мій бік і не налякати мене.
Але з кущів так ніхто і не вийшов. Мене охопив жах який я не відчував ніколи у своєму житті. Я з усіх ніг побіг в бік вигоду з лісу. Коли я майже вийшов з лісу я побачив "Рено" Івана значить він ще там.
Я сів в машину і дивився на ліс.
— Що я роблю. Я ж доросла людина, а побіг з лісу як мала налякана дитина.
Я вийшов з машини та повернувся до лісу.
Напевно треба піти в бік Вані, може його телефон просто сів. — Утішав я себе.
Бог зна скільки я вже ішов. Годину може дві, проте мій телефон вже сідав, а я так і не додзвонився до мого друга.
Пролунав крик. — ПОМОЖІТЬ!!! БОЖЕ ПОМОЖІТЬ!!!
Без жодних роздумів я побіг в бік цього крику. Весь брудний і опрівший я дійшов до озера, його я ніколи тут не бачив як не бачив хто кричав. Хто то був. Чорт. Як раптом я побачив у воді тіло...
Воно плавало і здається в мій бік. Та я навіть зрадів оскільки я подумав що то Іван.
— Ей. Боже не жартуй так більше. — Я думав що стобою щось сталося, а ти тут плаваєш. — Еее...Тобі не холодно? — Зараз все-таки осінь.
Коли він вже почав виходити з води я помітив що щось не так. На його обличчі був дивний... я навіть не знаю як це описати... наріст.
—Пр.и.ві...т. Хрипло сказав він. — Ти виглядаєш смачно...
— Що? Вибач що ти сказав. Я відійшов від нього назад.
Ми виріши..ллль...и що хо-хочем зі..в..сти тебе-ее.
Я почав сміятись думаючи що він жартує поки не сталась та сцена. Воно впало на коліна і почало жахливо кричати, а з його спини тріскаючим звуком почали вириватись щюпальца десь по два метри кожна. А на обличчі в нього почали "прорублюватись" очі, дуже багато очей. Побачивши це мені стало зле і почала боліти голова я побіг з усіх ніг від цього створіння.
Здається я впав, а потім... я опинився тут. Чекайте що я... тут, але як я сюди потрапив поліція, я... друг гриби я... пропав Іван озеро тіло куші монстер шупальця він вже МИ!
