Сонечко жучок і кришталевий метелик

Сонце і Кришталь

Кая лежав у траві під величним деревом Ванесси. Оком він собі спостерігав за тим, як махають крилами кристалічні метелики. Якимось дивним чином це його відносило у таку приємну оману. Ніби Кая ще мала дитина, яка тільки пізнає цей жорстокий і несправедливий світ. Здається, батько розповідав про це. Та то було так давно, важко згадати щось конкретне. Чи то колись така забава була чи ці метелики співали йому колискову. Не відомо. Не пригадується.

Раптом відчувся приємний аромат. Такий солодкий і знайомий. Немов свіжий виноград з винокурні. «Та ні, що він тут забув?» — промайнуло у Каї в думках. Так повелося, що кожен раз коли вони зустрічаються — є сварка. Сьогодні не було бажання робити конфлікт. Але, здається, все було надто чудово.

— Лицар Ордо Фавоніус... ха... що ти тут робиш? — почувся голос Ділюка.

— У мене вихідний. Радуйся що я його провожу не в твоєму шинку, — Кая обернувся до свого співрозмовника.

Яке ж було здивування Каї, коли він побачив лице Ділюка. Здається...розхвилювався? Ділюк? Той що завжди з кам'яним лицем? Навіть важко вірилось.

— Що з лицем? — Кая підвівся з мягкої травички.

— Нічого... а що має бути? — Ділюк присів навпроти Каї на траву.

Кая приглядувався. Невже щось трапилось. Вони то після одного дня вже у важких відносинах. Це ж яка муха мала Ділюка вкусити? Кая очікував якихось придирок, але не цього разу. Звісно це дуже цікавий випадок.

— Не важливо... забудь. Ти хотів мені щось сказати? — Кая ніби намагався дізнатися — витягнути інформацію. Правда не усміхався, як зазвичай, а навіть дуже серьозно роздивлявся обличчя Ділюка.

— Ні, просто вирішив поцікавитися де пропав мій брат, — Ділюк сказав це і відвів очі, він явно не хотів це говорити на пряму.

Кая здивувався. По-перше, Ділюк його дуже давно називав братом, років три або ж п'ять тому. По-друге, вау, Ділюк вміє не тільки гніватися. У Каї відібрало мову, він відчував ніби його облили холодною водою без попередження, правда, оскільки день жаркий, йому це навіть сподобалось. Кая приємно і тепло усміхнувся.

— Хах, давно не чув від тебе цього. Це ж скільки років я мав чекати? — Кая все ще відчував дивне почуття комфорту, — А ти чому не на роботі? Хіба зараз не здійснюють поставки вина чи не потрібен бармен в «Долі ангелів»?