Ярина та дурні пророки

Вступ

Свіже вранішне повітря, стояло тим ранком у Карпатах. Слабкий вітерець колисав траву  а червоне  світило, ледь освітило горизонт. Глибокі сліди на зеленій траві залишались від важких чоловічих чобіт. Його висока тінь закривала перші сонячні промені, мов пожирало їх, залишивши це прекрасне, цвітуче підгір'я у тіні. Чорний шкіряний плащ з капюшоном, приховував лице незнайомця від гір, немов вони могли його впізнати; погляд його вогняно - червоних очей примушував навіть зелень згинути, його довгі світлі пасма виглянули з під капюшона та розвивались на  вітру. Переходячи через невелику ущелину між горами, незнайомець, немов перемістився у інший світ; та попрямував до темної печери, яка сховалася між скалами зелених гір. Будь яка інша людина, нізащо би не пішла у таке місце. Від печери віяло стоячою водою та чимось темним, небезпечним, смертоносним... Але він знав куди прямує. Прямо до джерела мороку, у темні заглибини печери, де його очікували:

- Нарешті ти прийшов, сину мороку. - Прохрипіла стара жінка, яка очікувала його біля вогнища, над яким кипів казанок з дивною зеленою субстанцією усередині.

Жінка зробила крок, і її балахон, кольору глини, колихнувся, мов був не із тканини. Але її одяг не було найдивнішим у її образі, дивним було те, що у старої очі були закриті а повіки: зшиті між собою чорними нитками.

У самій печері було холодно, навіть морозно, зі запахом старості та смерті.

Неподалік, на світло вийшла і друга стара, одягнута у такий же балахон. Тільки з очима у неї було все добре, вони були розплющені і дивилися на незнайомця оцінюючи його. Але її вуста були зашиті, такими ж нитками як очі її сестри.

- Ми тебе зачекалися... - прошипіла третя стара, зненацька з'явившись позаду гостя. Але той не шолухнувся. Коли вона підійшла до своїх сестер, незнайомець помітив що в неї немає вух, на тому місці, у старої красуются дві зашиті лінії, мов хтось навмисно лишив її слуху.

- Сину мороку... ти прийшов до нас по знання майбутнього, але не вся правда має бути відома тобі, не всі секрети роскриті твоєму взору! Питай, правильно і мудро, бо інколи важлива не відповідь а питання. - було незрозуміло, хто саме із  сестер це сказав, вони здавались одним цілим і іхні голоси лунали звідусіль.

- Вам відомо, що саме я хочу знати. - розмірено, грубуватим бассом відповів незнайомець.