Ти є. Я тішусь думкою цією.
Нехай далеко, та такий же мій.
А знаєш, нам, мабуть, дорога до Бродвею:
Кохати у байдужості німій,
Прощатись, сміючись крізь сльози,
І знати наперед – не назавжди,
Й панікувати, й сипати погрози
Не дочекатися закінчення сльоти.
Ми так натхненно, так самозабутньо граєм,
Що ледве не повірили самі,
Що одне одного ми зовсім не кохаєм –
Це лиш прив'язаності підступи смішні.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Роздуми на тему кохання
PoetryЩо для вас є кохання? Чи кохали ви настільки, що були готові перечекати розлуку? Чи розлучалися коли-небудь? Що відчували при цьому? Що дарувало вам відчуття щастя тоді? Як часто не вдавалося порозумітися з коханою людиною? Чому? Запитань багато. Ч...
