Угу, минулої ночі я не спала.
Приймаю душ, одягаюся і спускаюся снідати.
- Симпатично виглядаєш, - каже до мене мама, обводячи поглядом джинси і шифоновий білосніжний топ, який вона купила мені, коли минулого тижня їздила по магазинах у центр. - Сідай, я приготувала вам з татом сніданок.
Тато матеріалізується на кухні. Волосся практично закриває йому очі, але він не звертає на це уваги - втупився у свої робочі журнали.
- Я бачила як ти вчора допізна сиділа над підручниками. Це погано для твого організму. - Мама з турботою глянула на мене. Вона в хорошому настрої.
- Знаю, - відповіла я і вислизнула у вітальню. Не можу дивитися на маму. Якщо вона помітить мішки під моїми очима, то відразу запідозрить щось недобре, а мені зараз найменше потрібні розпитування.
- Доброго ранку, сонечко. - Я здригнулася від татового голосу і постаралася негайно взяти під контроль вираз свого обличчя, щоб виглядати нормально. Ну, як завжди виглядають люди, яким не пропонували 10000 доларів. Тато підійшов до мене і поцілував у щоку.
- Все гаразд? У тебе втомлений вигляд. - Здається, треба ще попрацювати над нормальним виразом обличчя.
- Так, мені потрібен кофеїн, - пробурмотіла я і вислизнула від нього до столу. Він налив кави, поставив переді мною кухоль і погладив мене по голові. Мама тим часом підійшла до мене і поставила переді мною мій сніданок.
Тато кладе журнал на стіл перед собою. Мама ставить перед ним тарілку і кладе на неї шматок яєчні і тости. Потім наливає йому в склянку апельсиновий сік. Від посмішки у нього з'явилися зморшки в кутиках рота.
- Дуже смачно, - мама вдячно погладила його по руці.
- Зробити тобі кави на роботу? Мені сьогодні на 12 треба до офісу, поїдеш без мене.
- Ні, дякую, - він, не відриваючись від статті про якусь комп'ютерну графіку неуважно відповідає. Я знаю про це тільки тому, що розгледіла заголовок: «Dezine is Different For All - приголомшлива графіка!»
- Я сьогодні вечеряю з клієнтами, так що не чекайте мене. Буду прикрашати їх будинок суцільним антикваріатом, - захоплено розповідає мама.
- Ну, бажаю гарно провести час, - говорю я, знаючи, що так і буде. Моя мама дизайнер інтер'єрів, і вона обожнює перетворювати нудний простір у «тематичні приміщення», які сама називає «еклектичними сенсаціями». У нашому будинку кожна кімната являє собою таку «еклектичну сенсацію», діватися вже від еклектики нікуди. І в цих ось «тематичних приміщеннях» проходить моє життя.
Я заштовхала в рот повну ложку пластівців і запила великим ковтком кави.
- Я теж сьогодні прийду трохи пізніше.
- Що, у школі багато справ? - поспівчував тато. Ех, знав би ти...
Краще б я розповіла батькам про те, що сталося. Мені б точно стало легше. Але я не могла. Мої проблеми - мої проблеми. Для чого вплутувати батьків?
- Та, назбирались справи. Треба провести збори організаторської комісії і познайомитись з новим ректором Заставним.
- Заставний? А хіба не Заболотний у вас? - мама з подивом поглянула на мене.
- Заболотного звільнили два тижні тому. Незнаю чому.
- Здається, я десь чув, що йому запропонували посаду керівника в якійсь закритій приватній школі за містом, от він і пішов від вас.
- Досить, не наша справа, - мама подала мені рюкзак. - Правда в тому, що зараз тобі краще вгамуватися і з'їсти сніданок, поки все не охололо.
У той момент, коли я кладу в рот останній шматочок яєчці, вона каже:
- Аня уже 5 хвилин сигналить.
Я підходжу до вікна і сама переконуюсь у її словах.
- Скажи їй, що якщо не перестане кожен ранок...
- Все-все! Я побігла, бувай, - перебиваю її, і швидко виходжу з дому.
І так знаю, що вона хотіла сказати.