На вулиці

Це всім відомий район червоних ліхтарів, що є цілком законним.

Голова паморочиться. Я випив занадто багато, щоб супроводжувати клієнта. Хоча мене й вирвало, я все ще відчуваю дискомфорт.

На щастя, він знайшов дівчину заздалегідь, інакше б не зміг спокійно провести ніч.

Примруживши очі, я спробував розрізнити, що знаходиться переді мною, щоб не налетіти на когось.

Я відчув специфічно-м'який аромат. Жінки чухали потилиці й жестами кликали потенційних клієнтів.

На вулиці стояло багато чоловіків, їхні обличчя не виражали взагалі ніяких емоцій. Ніби, народились і все життя прожили серед цих червоногарячих ліхтарів.

Я побачив чоловіка, який прихилився до стіни, занурившись у свою чорну норкову шубу, з якої виднілася лише гостра та витончена, як бритва, щелепа. З кишень виглядали руки, вдягнені в білі рукавички, що на фалангах пальців були замазані цигаркою.

Нібито помітивши мій пильний погляд, чоловік обернувся, його обличчя виглядало байдужим. Але невдовзі чоловік випрямився і кинув цигарку на землю.

Стічні води швидко потушили недотлівший тютюн.

Він посміхнувся, виглядаючи трохи скуто й улесливо, і сказав мені: «За ніч, тисяча». Мене це не цікавило, але дивлячись на вираз обличчя чоловіка, я не міг і думати про відмову.

Я міг лише тихо спитати: «Куди йти?»

Здається, йому сподобалось моє питання.

Через те, що я був п'яним, він допоміг мені забратися по сходах у трохи занедбаний готель. На стійці стояла пані в віці, вона просто підвела очі й дала йому ключ.

Номер був неприбраним, а в кутках було розкидане щось чорне, схоже на пакети.

Я сів на край ліжка й спостерігав, як чоловік знімає свою шубу, відкриваючи чорну шовкову сорочку всередині.

Він поставив одне коліно, між моїми ногами, а друге за ними, та обережно штовхнув мене.

Я повністю підкорився йому, й тихенько спитав: "Чи можу я дізнатися твоє ім'я?" чоловік відповів: «Я Зешу».

Має бути, це несправжнє його ім'я.

Він, майже лежав на мені, блимаюче світло від старої лампи, падало з-за його спини, тому через тіні, мало, що видно. Було важко розгледіти його обличчя, але я все ж сказав йому своє справжнє ім'я: «Я Дзянь Ран». На мить, чоловік застиг, він кліпнув очима, усміхнувся й нахилився поцілувати мене. Я підняв руку, щоб затулити його рот і запитав: «Це ти так заманюєш чоловіків?»