Чонгук сидить у своїй робочій кімнаті, спершись на стінку крісла, і дивиться у вікно, за яким видно будинки, вкриті снігом. Сніг і далі падає, на вулиці темно, а через туман майже нічого не видно. Світло від екрану та настільна лампа тьмяно освітлюють кімнату. Робота не робиться. Думки відносять за межі квартири.
Вони з Техьоном сходили на багато побачень за цей місяць. Навіть альфа почав називати ці зустрічі побаченням. Звісно, він тепер відкрито говорить, не грає в мовчанку, показує емоції, не відштовхує Техьона... здебільшого. Техьон справді радий, що Чонгук перестав його "посилати". А Чонгук радий, що Техьон і далі його не кидає. Альфа боїться марно надіятися, але важко чинити опір думці "а може в нас справді щось вийде?". Техьон хороший і як людина, і як друг, і як омега, якщо бути відвертим. Але оце от вже п'яту годину його ігнорує. А Чонгук, між іншим, перший написав! І навіть запросив на ковзанку. Техьон мав би там від радості пищати. Але досі не переглянув, що надзвичайно дивно, адже за своїми спостереженнями альфа може впевнено сказати, що Техьон завжди швидко відповідає, зазвичай до пів години, максимум дві. Виняток лише вночі, коли він спить. Але ж не може омега весь день проспати! Зрештою, Чонгук вирішує ще почекати, сподіваючись, що з Техьоном все гаразд.
<^>
Техьон дає про себе знати різко та неочікувано – дзвонить із чужого номеру, щось нерозбірливо бельмоче; на фоні, хоча здається, що безпосередньо в динамік, волає музика. Через кілька секунд, після невдалих з обох сторін спроб створити діалог, де було б чути щось крім самого себе і гучних басів, виклик скидається.
— От і поговорили, — бурмоче Чонгук.
Де знаходиться Техьон тепер зрозуміло – у якомусь клубі. З ким він там, чому до першої ночі ігнорував альфу(цілу добу, по суті), який кілька годин тому навіть набирав його, чому тепер подзвонив і чи все з ним добре – досі невідомо. Чонгук на пару хвилин зависає, роздумуючи. Несподівано в телеграмі приходить повідомлення від того самого незнайомого абонента, підписаного як "SexyBoy🥵". Чонгук спершу відкриває аватарку – якийсь молодий хлопець, десь Техьонового віку. Альфа це чи омега поки що сказати важко, тому гортає фотки: ось він з котом, ось кіт без нього, ось якась квіточка, ось він з Техьоном влітку біля озера... такс, це не просто якийсь лівий хлопець, якого Техьон зустрів сьогодні у клубі, вже краще. Чи може це бути Чимін? Про нього вампір розказував найбільше. Чонгук схильний думати, що це таки він. Заходить у чат. Просто адреса. Альфа гуглить – клуб у центрі. О'кеей. І так нічого робити не вдавалося, а Техьона може й забрати треба... бухий там напевно.
<^>
Техьон не так уже й багато пив, схоже. Але і тверезим його теж не назвеш. Чиміна поруч не видно. Інші альфи, на щастя, теж не труться. Техьона Чонгук спершу не помітив, але той знайшов його сам. Навішався з-заду, обвив руками, почав обмацувати. А коли Чонгук розвернувся, трохи офігівший, той поліз цілуватися. Альфа, звісно, не проти, але дана ситуація йому не подобається. Він хоче відійти в тихе місце та поговорити. Омега тягне його в натовп.
— Техьон, давай відійдемо, — йому на вухо каже Чонгук.
Техьон усміхається і хитає головою, радісно дивлячись альфі у вічі. Тоді так само відповідає:
— Давай потанцюємо.
Тепер Чонгук хитає головою, дивлячись серйозно. Ще танців йому не вистачало. Оце вже точно ні.
Техьон показово дує губки, смикаючи Чонгука за руки. Останній не зміщується ні на сантиметр. Він омегу не потягне звідси силою, залишити тут не хоче, як і в принципі робити щось. Зрештою, його руки розслаблено звисають уздовж тіла. Техьон якийсь час намагається розрухати його, пробудити дух трясіння тілом у натовпі, так би мовити, але це нічого не дає і в кінці кінців омега починає самовіддано танцювати навколо Чонгука, іноді якось задіюючи цей живий елемент "беземоційний стовп" у своїх рухах. У якийсь момент хапає того знову за руки та починає крутитися з ним. Чонгук піддається, навіть легенько усміхається. Тоді Техьон повертається до свого танцю бабуїнів навколо жертви. А потім якось плавно переходить до того, що вже треться об тіло Чонгука своїм. Особливо, ну, ви розумієте, якою частиною. На обличчі альфи з'являється його базова емоція піднятої брови. Всередині трошки кров бурлити починає.
— Техьон, що ти робиш? — Чонгукові руки на талії омеги, і поки незрозуміло, чи це щоб збільшити відстань між ними, чи щоб притиснути ще ближче. Подих альфи обпалює чутливе вухо Техьона, незвично низький голос ще більше збуджує.
Омега розвертається і опускається по нозі Чонгука власною мокрою п'ятою точкою, бере чужі руки в свої та веде ними вниз. Вульгарно треться, стискає напружені м'язи, голова йде обертом. Чонгук і сам п'яніє від такого омеги, але не втрачає почуття пристойності, тому зрештою таки розвертає Техьона, на секунду стиснувши манливі сідниці й, одразу ж отримавши задоволений стогін-ниття, піднімає того. Омега обхоплює корпус альфи і руками обнімає плечі-шию. Він явно думає не про те, для чого насправді його підняв Чонгук.
— Пішли звідси, — ні то питає, ні то стверджує уточнювально Чонгук. Техьон тягуче мугукає, більше зосереджний на своїх спробах продовжити "тертя". Щоб зупинити дане збочення, Чонгук змушений притиснути того сильніше, і нарешті вони виходять. Альфа ставить омегу на ноги біля свого авто, щоби відчинити двері, але той зависає, як панда.
— Техьон, злазь, — дещо роздратовано каже, що змушує омегу неохоче, з ниттям, хниканнями та бурмотінням, але таки злізти. Він як дитина, яку насварили, стоїть перед Чонгуком, хотячи назад на ручки і всім своїм видом це показує. Альфа беземоційно показує рукою щойно відчинені ним двері. Техьон знову дує губи і, здається, щоки теж, як хом'ячок, проте сідає. Чонгук ледь помітно усміхається, хитаючи головою, доки йде до водійського. "Ну він і милий, коли п'яний... хоть би не наблював" – думає.
— Відвезти тебе додому? — заводячи автомобіль, питає альфа. Не те, щоб він мав інші варіанти, але якось розмовляти ж треба.
Техьон мовчить, неоднозначно мугикнувши. Дивиться у вікно. Чонгук чекає, дивиться на закушену червону губу. Раптом омега починає шукати щось по своїх кишенях. Не знаходить.
— Ключів нема, — так сумно-розгублено каже, що Чонгуку хочеться його затискати в обіймах. А це дуже незвичне бажання для нього, треба зауважити.
— А Чимін?
Техьон розгублено дивиться на альфу, схоже, вже й забувши про існування свого друга. Раптом Чонгук згадує, а що, як це взагалі не Чимін, і трошки панікує, але хвилювання швидко розвіюється.
— Я не знаю, де він, — нарешті відповідає омега та дивиться на вхід у клуб, що трохи далі від них. — Він зник одразу після того, як я написав тобі, — Техьон задумується, напевно про те, чи не треба піти його забрати. — Поїхали до тебе? — Чимін сам розбереться, зрештою робить висновок омега.
— Ключі шукати не треба? — Чонгук не хоче, щоб потім у Техьона проблеми через це були. — І де твій телефон?
— Не треба, я віддав ключі Чиміну, — так само, як і альфа, Техьон ігнорує половину питань.
Чонгук нічого не відповідає і рушає.
<^>
Після пробудження перше, що згадує Техьон – це як він вчора не хотів вилазити з авто, як Чонгук його ніс, як він вперше в житті потрапив у Чонгукову квартиру, як увесь час терся своїми інтимними частинами тіла об Чонгука і зрештою вирубився на шляху до спальні, здається, таки кінчивши. Йомайо, як же соромно!
Омега ховається під ковдрою з головою і раптом розуміє, що голий. Оце так поворот. Виглядує назад з-під ковдри. Зараз він лежить у великому ліжку, в кімнаті незвично темно. За відчуттями, Техьон проспав годин з 12, тому це або такі щільні штори в альфи в кімнаті, або він аж до наступної ночі проспав. Чонгука в кімнаті нема, зате на тумбочці біля ліжка складений Техьоновий одяг. Омега прислухається, а коли не чує жодних ознак ще чиєїсь присутності десь за дверима, вилазить зі свого сховку, збираючись у першу чергу розсунути штори. І яке ж його здивування, коли спустивши ноги з ліжка, замість холодної підлоги, він відчуває щось м'яке та шерстяне! Техьон завмирає, залишивши реакцію матюкнутися та відскочити на середину ліжка у своїх думках. Велика, тобто ВЕЛИКА вовча голову повільно піднімається з підлоги і на омегу звертається пара чорних блискучих очей.
— Ой, — тихо виривається з Техьонових уст. Він не знає, що йому робити. Це цілом очікувано – він ж уперше бачить перевертня у вовчому образі. І омега реально в шоці з того, який же той величезний, хоча з опису Чонгука десь таким він і мав бути. Техьону хочеться прикритися, але спершу він акуратно затягує свої босі ніжки назад на ліжко. Ну не гарно ж якось топтатись по Чонгуковій грудній клітці. Шерсть у того, до речі, абсолютно чорна та приємна на дотик, не така загрубіла чи жорстка, як цього можна було очікувати.
Вовк піднімається, його голова опиняється на рівні Техьонової. Останній думає про те, яким ж сліпим треба бути, щоб не помітити його, сплячого біля ліжка. З іншого боку, в нього є виправдання – тут реально темно, а сам він лежав аж на середині ліжка, яке, між іншим, досить таки високе. Коротше, його підступно ввели в оману, змусивши думати, що нікого тут нема!
Техьон пропускає той момент, коли міг залізти назад на ковдру, і розуміє це тоді, коли чужа паща опиняється біля обличчя. Перевертень його нюхає. Тикається холодним і мокрим немаленьким носом у щоку, потім в шию, тоді в живіт... По Техьоновій шкірі біжать мурашки, а тоді по ній проходиться чужий язик і омега смикається. Чонгук завмирає. Техьон теж. Але вже через мить вовк щось вуркоче і береться завзято лизати Техьона всюди, де дістає. Омега прикривається, де може, і альфа, на щастя, не намагається цьому протистояти.
Техьон не впевнений, що саме облизування означає для перевертнів, але підозрює, що це не для того, щоб він краще травився в Чонгуковому шлунку. Вірить у це, принаймні. Хлопець занурює руку в шерсть на загривку і здійснює легеньке прогладжування. Йому це подобається, тому повторює. Десь у квартирі дзвонить телефон, і вовк припиняє свою лизальну діяльність, від якої в Техьона вже вуха горять через зніяковіння. Перевертень іде з кімнати.
Техьон хапається за щоки, які мокрі від слюни. Ну, може, трошки гидко. Так, чуть-чуть. Але до цього напевно можна звикнути. Він приглушено чує Чоргуковий голос і радіє, що надалі взаємодіятиме з людиною. Йому все ще цікаво, чому він голий...
<^>
Коли Техьон заходить у вітальню, посередині якої спиною до входу стоїть голий Чонгук і щось пише в телефоні, то одразу розвертається, щоби вийти. Але в перевертнів однозначно занадто хороший слух.
— Доброго ранку, — обертається на Техьона Чонгук. — Йди на кухню, я зараз.
Не дивлячись на чужу голу задницю ще раз, Техьон швиденько іде, куди йому сказали. Сам він у Чонгуковому одязі, який знайшов у кімнаті-гардеробі. По-перше, вільна футболка та шорти точно зручніші за тісні штани та сорочку, а по-друге, ну він так захотів.
Кухня, як і вся квартира, ахуєнна. Але що робить її ще кращою, так це холодильник, наповнений їжею. Ооо, їсти Техьон любить.
Тому коли через кілька хвилин, коли заходить альфа, одягнений у те саме, що й Техьон, тільки чорного кольору, а не білий верх і сірий низ, то бачить омегу, який вже доїдає знайдений йогурт.
— Смачного, — Чонгук проходить до холодильника і витягує звідти стейк. Зісмажений вже, вчорашній.
Техьон не любить тягнути кота за хвіст, тому:
— Ти мене роздягнув? — звучить з претензією, тож альфа відповідає очікувано саркастично:
— Ні, коли ти почав стягувати з себе намочені тобою ж труси і плакати, бо тобі не вдавалося навіть штани зняти, я, як справжній доблесний лицар, вгамовуючи тебе щирими словами підтримки та зберігаючи дистанцію, подзвонив Чиміну та чекав, доки він приїде та допоможе.
Техьон змірює його якимось дивним поглядом. Так, ніби Чонгук дебіл. Але останній занадто зайнятий підігрівом свого стейка, щоб помітити це. Через хвилину мовчання, коли омега вже доїв і заворожено втикає на стіл, а Чонгук тільки починає їсти, Техьон невпевнено питає:
— Я реально плакав?
— Та, — коротко і ясно відповідає альфа.
"Ну піздець," — думає омега і спішить змінити тему:
— А чому ти перетворився? І... спав біля ліжка? Міг і на ньому ж напевно, — останнє звучить невпевнено, адже Техьон мимоволі уявляє, якби прокинувся голим у ліжку з вовком.
Чонгук дожовує, перш ніж сказати:
— Знову ж таки, ти вчепився до мене як вош кожуха і запевняв, що вночі до тебе вилізе слендермен з-під ліжка і вб'є, якщо я покину тебе самого в кімнаті. Від тебе штиняє алкоголем на всю квартиру, а в мене занадто чутливий ніс, щоб витерпіти твою близьку присутність всю ніч, тому я спав біля ліжка. Ну і в тілі вовка це зручніше.
"Ого, і все це заради мене," — думає Техьон.
Помовчавши кілька секунд альфа додає без натяку на засудження:
— Ти реально якийсь занадто активний, коли п'яний.
— Ха, — дещо істерично хіхікає Техьон, — активний... якби ж тільки це, — додає шепотом.
Чонгук не коментує і спокійно їсть. У той час омега клянеться собі більше ніколи не пити, бо в стані сп'яніння з ним відверто якась нездорова хуйня відбувається.
— А де твій телефон, до речі? — питає Чонгук згодом, коли вже миє посуд за обома, а Техьон і далі сидить і стражденно підпирає свою голову руками. У перевертня вдома майже ніяких медикаментів немає, а єдине знеболююче, яке є, таке сильне, що допоможе вампіру хіба тим, що той вже ніколи не буде відчувати болю, як і нічого в принципі. Тому після того, як Техьон прийме душ, вони поїдуть у аптеку. А тоді, як Чонгук вчора і хотів, на ковзанку.
— Таа, — невизначено тягне омега і винувато зиркає на альфу, — я заснув із ним і випадково роздушив уночі. А ти писав?
— Звісно, писав. Коли ти купиш новий?
— Нескоро, — на запитальний погляд Чонгука відповідає: — У мене в даний період трошки туго з фінансами. Але ми можемо й надалі зустрічатися, просто домовлятися через телефон Чиміна!
Чонгук киває і вже знає, що буде робити. Головне, якось це нормально подати. Альфа сподівається, Техьон нормально подарунки приймає, бо якого хріна відмовлятися, коли дають?
<^>
Вони піднімають на ескалаторі на останній поверх ТРЦ, де розташована ковзанка. Техьон має досвід катання на ковзанах. Один і невдалий, тому трохи сцикує. Повзти весь час приліпленим до поручнів, на думку омеги, буде ганебним і прорве будь-який ліміт сорому перед Чонгуком. Але Техьон сліпо надіється, що сьогодні станеться чудо і він полетить по кризі, як фігурист з тридцятирічним досвідом.
Ось він взуває ковзани – невдало, варто зауважити, тому зрештою їх йому одягає Чонгук.
Ось Техьон незграбно йде на ковзанах за Чонгуком по спеціальному гумованому проходу.
Ось Чонгук уміло стає на лід і чекає, доки це зробить Техьон.
Ось Техьон правою рукою береться за поручні, ставить одну ногу. А тоді події відбуваються зі швидкістю світла: як тільки друга нога втрачає стійку опору, Техьон починає падати назад, не усвідомлюючи цього, хапає лівою рукою Чонгука і тягне того за собою. Чонгук не очікував такого, тому не може встояти, але автоматично намагається втримати Техьона від падіння, тягнучи до себе, і в результаті обоє падають.
Техьон в шоці, бо думав, що таке стається тільки в дорамах, але ось він сам, власною персоною, лежить на альфі. Його губи в сантиметрах від Чонгукових і здається, що навколо в повітрі з'являються рожеві сердечка та починає грати романтична музика. До реальності повертає розуміння, що альфа під ним завмер із заплющеними очима та не подає ознак життя.
— Е-ей, — Техьоновий голос смикається, — ти в порядку?
Чонгук повільно напіврозплющує очі, а тоді тихо видає:
— Ні. Ти коліном впав на мій член, — і заплющує знову.
"Добре, хоч коліном, а не дечим іншим, як то деколи кажуть," – виникає думка в омеги.
Техьон акуратно злазить і стає на колінах біля Чонгука. Ну і що робити? Не так ж там – мимоволі кидає погляд на постраждале місце – вже все погано. Напевно.
— Вибач, — тихо каже Техьон. Чонгук угукає. — Я не хотів, — продовжує омега. — Ну, хочеш, я-
Чонгук піднімає руку з піднятим угору вказівним пальцем, завбачливо затикаючи цим жестом омегу. Він навіть знати не хоче, що там пропонує Техьон.
Чонгук все-таки встає, похмуро дивлячись на кривдника, який і далі на колінах. Альфа здогадується, що ковзанка все ж була поганим варіантом. Він простягує руки до омеги та допомагає тому піднятися. Техьон знову чіпляється руками за Чонгукові, які зараз є єдиною нормальною опорою для нього.
— Давай до бортика, — каже Техьон, який зараз виглядає(і почувається) як риба на суші. Чонгук не мучає нещасного омегу, але дає взятися за поручні лише однією рукою, іншу не відпускаючи.
— Хочеш кататися навчитись? — ясно, що Техьон хоче, про що й повідомляє. — Тоді тобі треба буде відлипнути від бортика. Спершу так спробуємо. Постав стопи рівно, коліна трохи зігни. Я буду тебе тягнути... Ні, відпусти бортик, просто тримай руку над ним і в будь-який момент зможеш за нього вхопитися. Давай, Те, не бійся. Найгірше, що може статися це хіба те, що ти знову на мене впадеш. А так то я тебе втримаю в разі чого.
Ні, ну ще одного падіння Чонгуковий член може не пережити, але Техьону хочеться довіритися йому(Чонгуку), тож чому б і ні? Головне, що альфа дозволяє міцно тримати себе за руку. І продовжує підтримувати та хвалити, яким би малим досягнення омеги не було.
У них таки виходить їхати нормально, не як черепахи і далі від краю, щоправда, без Чонгукової руки Техьон проїжджає лише кілька секунд, доки не доїжджає до поручнів – і то верещить на весь поверх, бо альфа не попередивши відпустив, втомлений відмовами омеги спробувати самому. Техьон обіцяє покусати Чонгука, якщо той зробить так ще раз, тому до кінця купленого часу альфа ні на крок не відходить від цього боягузливого, трошки недолугого, голосного, прилипливого, але милого створіння.
<^>
Техьон очікує, що вони зараз підуть їсти у якесь кафе чи ресторан – куди там заведе його Чонгук, який сьогодні щось розщедрився. Коли альфа звертає у Фокстрот, Техьон думає, що той щось хоче собі придбати чи подивитися. Ну, знаєте там, може холодильник більший треба? Або дизайн мікрохвильовки набрид? Омега не надто проінформований, які ж там хотілки в багатіїв. Чонгук іде у відділ телефонів, і Техьон вирішує заодно й собі подивитися, помріяти так би мовити про якийсь крутезний айфончик. Або й самсунг, о, оцей, що складається. Нев'єбічно дорогий. В принципі, може айфон таки кращий? Техьон повертається до них. Дивиться на останню модель і намагається зрозуміти, чим же ті айфони такі афігезні, чому їх всі хочуть. Бере в руку, крутить, роздивляється. Ну та, прикольний. Він вже хоче поставити його назад і піти подивитися на якісь "його рівня" телефони, щоб зорієнтуватися, скільки часу треба буде голодувати на якийсь із них, але раптом за Техьоновою спиною з'являється Чонгук:
— Подобається?
— Емм, ну, та та, — Техьон трошки губиться, кому взагалі така дорога побрякушка не сподобається? — Нормальний телефон... он. А що?
— Ні, нічого.
Техьону не подобається ця хитра усмішка, яку альфа старанно намагається приховати. У Техьона виникають підозри. Вони зростають, коли Чонгук іде до консультанта та щось тому каже.
"А може, це собі Чонгук телефон новий хоче? Не треба втрачати зв'язок з реальністю, Техьоне," — в омеги серце вистрибує, коли консультант запаковує телефон, потім вони йдуть на касу. Чонгук продовжує задоволено дивитися на омегу.
— Це ти собі? — питає Техьон.
— А ти як думаєш?
— Ну не знааю, — Техьон закусує губу, щоб не почати шкіритися раніше, ніж треба – раптом він таки неправильно трактує ситуацію. Але очі видають Техьонові думки та бажання. Чонгук віддзеркалює Техьонові сяючі в передчутті очі, а двоє консультантів, що стоять трохи збоку, шепочуться про те, яка ж ця парочка мила.
<^>
Техьон сидить у себе вдома на дивані та налаштовує новий телефон, першим контактом у якому був "Мій вовчара💕".
— Чекай, я правильно зрозумів, — подає голос Чимін, якому Техьон щойно переповів все(окрім деяких моментів, про які й сам краще б забув), що відбулося після того, як він "безсердечно покинув свого друга самого-самісінького в клубі, де з ним могло трапитися багато біди". — Ти кінчив, він тебе роздягнув, зранку вилизав тебе в образі вовка, а тоді, ніби нічого не сталося, ви пішли кататися на ковзанах, на що мені багато років не вдавалося тебе вмовити. Ба більше, тобі сподобалося кататися з ним, а потім він купив тобі оцей дорогезний телефон, після чого ви пішли в якийсь такий самий дорогезний ресторан з гарним видом із вікна, де ти замовляв усе, що хотів?
Техьон безтурботно угукає. Та, хай Чимін заздрить, такий альфа один на мільйон, і він Техьоновий.
— Ні, ну я тебе вітаю, — продовжує все ще здивований друг, — але тобі не здається це дивним? Таке враження, що він хоче тебе підкупити. Він ж однозначно скоро скаже: "У мене завтра гон, приходь, треба потрахатися, і відмова не приймається, бо хіба ти забув, скільки я в тебе вклав?".
Техьон давить слиною десь приблизно на слові "потрахатися", бо від Чонгука він такого точно уявити не може. Чонгук ніжний, ввічливий, романтичний, та й взагалі, в кінці кінців, Техьон і не буде проти провести з ним гон. Вони ж обоє розуміють, чим закінчаться ці їхні побачення. Це не підліткові хіхоньки-хахоньки на місяць-два. У Чонгука мітка.
— А, і друге питання, — веде своє далі Чимін, — що з тим вилизуванням? Це ж, просто, — друг намагається передати на обличчі мільйон своїх емоцій, від нерозуміння, до захоплення та відрази. Власне, останнє він і озвучує: — Бууее? Що це таке було? Як він прокоментував?
Техьон закотив би очі на такого серйозного та неромантичного Чиміна, якби не літав у хмарах від сьогоднішнього Чонгука. Ну а "вилизування" на "облизування" він вже втомився виправляти.
— Чонгук сказав, якщо мені так цікаво, загуглити. О, до речі, саме це зараз і зробимо!
Чимін підсідає ближче і зацікавлено вдивляється в новенький екран. Ну та, телефон бомба, взагалі не висне... А ось інфа про облизування в перевертнів змушує підвиснути двох омег.
— Ого, — каже Чимін. Техьон не здатний зараз щось сказати.
Можна було здогадатися, що таким чином вовк показував свою симпатію до Техьона. Або, ну, те, що Техьон його. Усі ці причини облизування зрозумілі. Але є ще одна можлива: тижні зо два перед гоном альфа-перевертень починає шукати пару, з якою його й проведе, якщо з цим обраним омегою хочеться зв'язатися мітками на все життя, а не лише провести один гон, то він дає знати про це, облизуючи і тим самим залишаючи свій запах на омезі, щоб ніякий інший альфа не поклав на нього око, доки не буде поставлена мітка.
— А я казав! — вигукує Чимін. А тоді помічає задуманого Техьона, який звично закусив нижню губу, — Техьооон, тільки не кажи, що...
— Ага.
— Що, реально?
— Ну, він мені подобається.
— Просто подобається? — скептично питає Чимін.
Техьон зітхає.
— Я закоханий.
Чимін ніби радіє, але щось не врубається:
— А чого ти такий в'ялий тоді? Ти його любиш, він – тебе. Все прекрасно! Коли весілля?
— Та Чимін, — Техьон стає кислий, як лимон, — він просто мічений. Його вовк може й вибрав мене, та. Ми обоє хочемо один одного, але в нього немає почуттів, розумієш? Тобто, я не знаю, чи вони в нього є.
— Так спитай, — не бачить проблеми Чимін.
— Сам спитай, — імпульсивно відповідає Техьон, для якого не все так просто. Але тоді бачить, як Чимін тягнеться за своїм телефоном і спішить його зупинити: — Я пожартував! Та спитаю я... якось.
— На наступному побаченні. Я не хочу бачити ніякої драми в житті мого найкращого друга, — тільки піднятого вверх вказівного пальця не вистачає. У Техьона немає іншої опції, окрім погодитися.
<^>
Техьон лежить і дивиться у вікно. Йому в лице світить сонце. На небі ні хмаринки. Сніг розтопився. Техьон думає про те, чи не проспав він раптом кілька місяців, але ні, це все ще грудень. Омега думає знову і знову про ту розмову з Чиміном. Вони з Чонгуком вже сходили на кілька побачень після того, але Техьон так і не наважився на розмову. Проте це питання однозначно треба вирішити до того, як у Чонгука почнеться гон. Омега підозрює, що альфа не наважиться взагалі щось йому сказати про це і... ну невідомо, що він там робитиме. Твердо налаштований, що поговорити треба сьогодні, омега бере телефон до рук і бачить непрочитане від Чонгука:
Доброго ранку! Пішли на пікнік? Можу заїхати за тобою о другій, купимо піцу в Сільпо і ще що захочеш, тоді в парк ***, там якраз є столи з лавочками.
Доброго!😊💛 Так, звучить чудово) Побачимось🍕!
<^>
Під час їди вони розмовляють про все на світі, аж ось настає пауза й омега розуміє – ось це той момент.
— Ми ж типу зустрічаємось... Я можу казати, що ти мій альфа? — питання неоднозначне й Техьон очікує, що Чонгук зараз почне уточнювати або ухилятися від прямої відповіді, але той каже таке просте та впевнене:
— Так.
Техьон іде далі:
— І ти своїм друзям там можеш казати, що я твій омега, — сам не знає, чи питає, чи повідомляє.
— О'кей.
— То ми офіційно зустрічаємося, так? — не вгамовується омега.
— Угу, — Чонгук розслаблено дивиться на Техьона, не показуючи ні переживань, ні шаленої радості, які зараз киплять у омезі.
— І можемо за ручки триматися?
— Ми вже трималися.
— Ну а тепер можемо так, бо просто хочеться.
Чонгук киває. Техьон мовчить, неусвідомлено натякаючи, щоб і Чонгук щось сказав.
— Чому ти підняв цю тему?
Техьон почувається зловленим на гарячому та трошки губиться, хоча він і справді досі не сказав те, що планував.
— Що ти відчуваєш до мене?
Чонгук дещо примружує очі, відповідає не одразу:
— Що ти хочеш почути?
Техьона ця відповідь змушує нервувати.
— Правду.
— У мене твоя мітка, я відчуваю прив'язаність до тебе.
— І все?
Чонгук напружується. Він боїться перший сказати про свої почуття. А що, як це вдасться недоречним, якщо в Техьона виключно дружнє ставлення до нього? Раптом згадується та ніч у клубі й думки про дружнє ставлення розвіюються. Може, просто симпатія? Але чому він би тоді про це все говорив узагалі? Та й альфа точно відчув Техьонову сильну радість, коли підтвердив, що вони парочка, зустрічаються і все таке. Зрештою, чому б просто не довіритися своєму вовчому чуттю та сказати це? Якщо їхні стосунки розірвуться через це(що звучить узагалі нелогічно), то хай це буде чимскоріше.
— Я кохаю тебе, Техьоне. Крім того, що мій вовк обрав тебе, як пару, ти сподобався мені, як людині.
"Я не зможу бути ні з ким, окрім тебе" залишається неозвученим, бо Чонгуку здається, що це все таки занадто. Минає якась секунду чи дві полегшення для Техьона та тривоги для альфи, перш ніж він чує:
— Я тебе теж, — Техьон щиро й широко усміхається, заражаючи цим і Чонгука.
Пара ще довго гуляє по парку, тримаючись за ручки й час від часу цілуючись, говорячи відвертіше, адже якась невидима до того стіна була ними повалена й відкритий світ, де вони можуть називати один одного рідними.