Кім Техьон, детектив із розслідування особливо тяжких злочинів, тримався на останній нервовій клітині, впертості, каві та енергетиках. Для розуміння: у звичайному режимі роботи детективу Кімові вистачало впертості та кави, але звичайний режим закінчився місяці чотири тому. Чотири місяці тому життя детектива було наповнене простими детективськими радощами типу пересічних вбивств, викрадень, крадіжок та милих серцю нападів з обтяжуючими, але все зіпсувало Гидке Каченя.
Проте не будемо бігти поперед батька в пекло, встигнемо.
Кім Техьон, як ми вже знаємо, детектив із розслідування особливо тяжких злочинів.
Козеріг, двадцять сім років; зріст 1,79; розумніший за багатьох; красивий (як бог); чарівний (зрідка); забезпечений; без шкідливих звичок (бреше); 19,5 см (не бреше); любить довгі прогулянки (знову бреше). «Не пиши мені, якщо ти старше тридцяти двох років, живеш з мамою, не маєш постійної роботи, бі, маєш татуювання, менше сімнадцяти сантиметрів», – так описав себе Техьон в анкеті на сайті знайомств, коли намагався налагодити особисте життя, але йому так ніхто й не написав у відповідь (цікаво, чому?).
Взагалі, з особистим життям у Техьона все стабільно – міцний та продовжуваний зв'язок з правою і лівою руками. Коли ти живеш (а точніше – виживаєш) на роботі, то просто немає часу, можливості та бажання допустити в це саме особисте життя когось стороннього, хто не частина твого тіла (і не вібрує на батарейках). Техьон навіть думав дати імена своїм рукам, щоб хоч якось урізноманітнити процес самодрочки, але в голові ця ідея виглядала відверто дивно:
– Пробач, Генрі Кавілл, але сьогодні я з Томом Харді.
– Томе, Генрі, влаштуємо трійничок з місс Дупцею?
Ще було б так само дивно дрочити Генрі Кавіллом на Генрі Кавілла, розумієте, так? Від імен довелося відмовитись та дрочити по-старому. Але Техьон ще той витівник і придумав лайфхак: якщо сісти на руку (привіт, Томе), почекати, поки вона заніміє, і подрочити із заплющеними очима, то здається, що це робить хтось інший, і це приносить деяке різноманіття в сексуальне життя. Тому ось так, в особистому житті у детектива Кіма все стабільно та весело – вечірка на одного, такі справи (справи не дуже, але ми вже зрозуміли, Те).
Справа Гидкого Каченяти майже позбавила Техьона навіть таких звичних радощів. Хотілось би сказати, що Каченя своїми витівками поставив на вуха весь Сеул та кращі люди поліцейського управління бились над цим розслідуванням. Величезний бюджет був виділений блискавично, мер взяв розслідування під свій контроль, ЗМІ сходили з розуму, з кожного чайника гуділо: «Знайдено нове тіло! Гидке Каченя стає найбільш розшукуваним серійником! Збочена фантазія злочинця переходить усі межі здорового глузду! Доки?!»
Але реальність така, що всім начхати, – так, тіла знаходять вже чотири місяці, і всього їх було чотири, і на перший погляд нічого дивного. Просто п'яниця в достатньо оригінальному одязі, наркоман у квітчатих ліанах в позі Майкла Джексона, повія з букетом троянд та старий в позі лотоса серед лотосів. Причини смерті найрізноманітніші – від передозу та інфаркту до інтоксикації алкоголем з летальним кінцем. Об'єднувало всі справи лише одне – і це, завершальним мазком абсурду, гумова качечка для ванни в руках.
Голова відділу із розслідування тяжких злочинів, старший детектив Кім Намджун, отримав перший труп просто в подарунок від колег. Тіло знайшли на кордоні між районами у відомстві сьомої та восьмої дільниць, і так як зацікавлення воно особливого не викликало – справу скинули сьомій. Тіло п'яниці було знайдено сидячим у парку з качечкою в руці. На трупові була різнокольорова кофтина з аплікацією квітів та бантиків, шапка з помпоном і такий самий безглуздий шарф із квітами.
Заключення судової медичної експертизи було простим: алкогольна інтоксикація, що призвела до летального кінця.
Занадто неприродно ця картина виглядала, качечка ще ця (качечка особливо дратувала). Занадто незрозуміла причина смерті: чи сам допився? Хтось допоміг? Може, самогубство? Ці та інші запитання нікого не цікавили. Вмер та й вмер, хрін би з ним, але статистику дільниці зіпсував, козел у квіточках.
Документів у тіла не знайшлось, і старший детектив Кім доручив детективу Кіму опізнати та повернути покійника родині, якщо вона є. Детектив Кім (який Техьон) вирішив, що наказ детектива Кіма (який Намджун) тупий та не за адресою, робити мені нема чого і пішов ти лісом, детективе Кім-мудак-Намджун. На що детектив Кім (який мудак) пообіцяв детективу Кіму (який хамло) відправити його виписувати штрафи за паркування. У детектива Кіма (який хамло) особистого життя немає (ха!), і він зобов'язаний виконувати накази. А в детектива Кіма (який мудак) також немає особистого життя (ха-ха), але так і бути, цією справою Техьон займеться винятково з жалю до родини покійника (а не тому, що він не хоче виписувати штрафи). Ох, ці Кіми...
Не дарма, ой не дарма пані Вонг застерегла, що Венера в другому домі віщує неприємності, самотність, зустріч із проблемами та злими людьми. Детектив Кім так і сказав детективу Кіму:
– Хьоне, ти такий мудак, від тебе лише неприємності.
На що детектив Кім відповів:
– Ти мені не вийобуйся, малий. На роботі я керівництво, і керівництво тобі залетить у пику, якщо слухатись не будеш.
На тому й порішали: Техьон не виписує штрафи, а Намджун поки не виписує Техьону звиздюлів.
Детектив Кім Намджун взагалі не зі своєї вередливості відправив детектива Кім Техьона робити непрофільну роботу. Справа в тому, що в сьомій дільниці не просто кадровий голод, а кадрове виснаження, і Техьон це розуміє. Окрім двох пар патрульних, у дільниці працювали судмедексперт Чон Хосок та його помічник Пак Чимін. Відділ з розслідування тяжких злочинів складався з двох детективів Кімів та стажера Йонджуна, який боявся крові, трупів, наркоманів, п'яниць, собак, бандитів та детектива Намджуна (більше за всіх! Страшна людина!).
Район, у якому працювала сьома дільниця, був тихим та спокійним, тут жили переважно пенсіонери та сім'ї з дітьми. Сьомий називали Дірою Забуття, і в нього переводили штрафників. Кім Намджун потрапив сюди після арешту п'яного сина мера; Кім Техьон – за невиконання наказів керівництва (сюрприз!); Пак Чимін – за бійку зі старшим судмедекспертом (і патрульним, і буфетницею); Чон Хосока ніхто не відправляв, він прийшов сам і залишився, тому що дільниця поруч з будинком, а водити він не вміє. Йонджуна перевели як безнадійного, але милого – нехай каву варить, знімає стареньких з дерев і переводить котиків через дорогу. Старенькі та котики щасливі, Йонджун при справі, детективи Кіми накачані кавою, і життя прекрасне.
Техьон, до речі, із завданням впорався (викуси, Намджуне) і труп опізнав, повернув родині і справу закрив, чим трохи покращив статистику розкриття. Колеги традиційно скидали сьомій усі безнадійні справи, і Кіми завжди зашивались. Нестача людей, нестача коштів, та просто зла на них, колег цих, не вистачає (пум, каламбур).
В один чудовий день все змінилося: детективи Кім насолоджувались обідньою перервою, і тут до кабінету влетів Йонджун у стані передінфарктного хом'яка:
– Шефе! Качечка!
Детективи перекинулись поглядами, синхронізувались та вигукнули, перебиваючи один одного:
– Пахва!
– Трансформатор!
Кіми дивились на Йонджуна, Йонджун дивився на Кімів. Першим не витримав Йонджун:
– Що? Пахва... Що?
Намджун хмикнув і зробив ковток охололої кави.
– Хіба ми не граємо в рандомні слова?
Стажер зрозумів, що почав не з того, і поспішив реабілітуватися:
– Я бачився з другом із восьмої дільниці, і він розповів мені, що знайшли тіло, повністю оповите ліанами і в позі Майкла Джексона!
Техьон завжди швидко фільтрував балаканину стажера, але не можна фільтрувати Майкла Джексона, він же король.
– Красиво, напевне... У капелюсі?
– Так... Тобто ні, ну, це ж труп! Нежива людина!
Йонджун стрімко бліднішав, і старший детектив зашипів на молодшого, щоб не відволікав і не бентежив стажера.
– І що з ним? Труп як труп, якщо по місту пройтись, то можна їх з десяток назбирати тільки за сьогодні, свіженьких.
– Шефе! У Джексона, тобто в трупа, у руці була качечка! Пам'ятаєте, десь місяць тому був п'яниця в квіточку?! Ось така сама качечка! У них однакові качечки! Це не схоже на випадковість, ну правда?
І витріщається на детективів, як щеня, яке вперше в житті подзюрило на вулиці, а не вдома – з гордістю та неприхованим собачим захопленням.
Детективи одразу втратили легковажний настрій і підібрались, як гончі, що зачули дичину (Намджун – як гончий, а Техьон – як кіт, який побачив сосиску).
– Детективе Кім, а чи не дізнаєтеся Ви у наших друзів з восьмої дільниці, чи не хочуть вони нам віддати Майкла?
– Звісно, старший детективе Кім, я зроблю все можливе, аби добути нам тіло.
– Дякую, детективе Кім.
– Не варто, детективе Кім, це моя робота.
– Так, рухай булками, детективе Кім.
– Йди лісом, хьоне, дай поїсти.
– Дві хвилини – і займись.
– Угу.
Йонджун заспокоювався: ось такі детективи діяли на нього заспокійливо, як рибки в акваріумі (не кажіть Кімам!), і як шкода, що такими вони були рідко.
Поки Техьон заштовхував у себе залишки обіду у вигляді охололого чаджанмена, Намджун, кривлячись, як від зубного болю, розглядав молодшого.
– Давай ти сьогодні не будеш ганьбити мене й дільницю в очах колег, га, детективе Кім? Для різноманіття, просто як виняток?
Молодший аж поперхнувся і без якогось розуміння зиркнув з-під кудлатого чуба.
– Не зрозумів.
– Ну, звісно, ти не зрозумів... Ти сьогодні причісувався? Добре, я ж реаліст... Та хоча б у цьому місяці гребінець до рук брав?
Дратівливий педант, легко йому казати – завжди виглядає бездоганно, ніби його феї Гучі на роботу збирають. Але Техьон не такий! Техьон волелюбна особистість, що не визнає умовності!
Намджун різко нахилився до Техьона та втягнув повітря, Те похитнувся.
– Так, ти хоча б у чистому одязі, дякую за ці маленькі радощі життя. Але що ти робив з ним? Ти що, спиш на кучі випраної білизни, а потім підкидаєш монетку та надягаєш найбільш пом'яте? Тебе ніби пожували, виплюнули, а потім ще й потоптались.
Техьон, випнувши нижню губу, намагався розгладити долонями піджак. Піджак не здавався й морщився, Техьон також (морщився. Здався безладності він вже давно).
Намджун, склавши руки на грудях, продовжував:
– І заховай свої цяцьки в рукави, якщо у восьмий поїдеш, ти ж не дівчинка-підліток. Або... ні, бляха, не кажи мені цього...
Молодший підвівся і підняв руку з десятком браслетів, обвішаних різноманітними висульками. Там були місяць, серце, ключик (без замочка), якісь вузлики, зірочки, кісточка (серйозно, кісточка?) й око (фіолетове).
– Це не цяцьки, це талісмани!
Техьон майже завищав, але відкашлявся і потрусив рукою з половиною скриньки барахольника на зап'ясті перед обличчям Намджуна:
– Це на удачу, а цей для здоров'я, а цей для хорошого сну, ось рибка для натхнення, а кісточка проганяє злих духів (ну звісно ж, як ще боротися зі злими духами, все логічно)! Око від вроків, а сердечко для привернення кохання! Пані Вонг сказала не знімати!
Намджун з кам'яним виразом обличчя не кліпаючи дивився на молодшого детектива Кіма. Техьон відсунувся подалі й про всяк випадок потер око (яке від вроків).
– Йонджуне, вуха.
Цю команду стажер чудово знав і виконував миттєво. Швидко закрив вуха руками, втиснувся в стіну кабінета, але йти не наважився (ну цікаво ж!).
– Йобаний ти баобаб, Те! Тобі точно не вистачає талісмана для мізків, бовдуре! Мені насрати, чим ти захоплюєшся у вільний від роботи час. Ти можеш навіть бігати оголеним по місту, але не розмахуй поліцейським значком на цій пробіжці, добренько? Ти можеш збирати плюшеві члени і навіть давати їм імена.
Техьон зніяковів (чому? Ти щось хочеш нам сказати, Те?).
– Все, чого я прошу, – не висовуй свою їбанутість на роботі при чужих. Малий, тут всім насрати на твою шаманську поїботу, але приведи себе в порядок, ти їдеш на чужу територію випрошувати чужий труп. І, до речі, запитай свою подружку пані Вонг, чи не передбачує вона у своєму найближчому майбутньому арешт за шахрайство. Хоча не питай, я сам до неї заїду. Також око собі придбаю. Від вроку.
Все-таки хороший у Техьона хьон (але він у цьому ніколи не зізнається вголос).
– Все-таки хороший ти у мене хьон, хьоне, – ну, Те! – Хто б ще про мене так піклувався?
Молодший встав, підійшов до Намджуна і тицьнувся лобом в плече (просто раптовий порив ніжності, нічого такого). Старший детектив потріпав і без того скуйовджене волосся молодшого, тяжко зітхнув і зробив висновок:
– Давай, красунчику, приведи себе до ладу та дістань нам тіло. Мені здається, це буде цікаво. І вимийся спочатку, ти їси як тварина.
Техьон рявкнув «Так, сер!» та поспішив до моргу. У морзі перебували Пак Чимін і Чон Хосок, і ось останнього Техьон планував роздягнути. Хьони мали чудовий смак і одягались ніби моделі (або просто дорослі люди, а не нехлюї). І якщо з Чиміном за одяг довелося б битись, то Хобі завжди радий допомогти молодшому не зганьбитись перед іншими. Не подумайте, Техьон гарно виглядає (пам'ятаєте? За його словами, «як бог»), але просто він трохи неакуратний і не лахмітник, просто надає перевагу зручності.
Хобі, хай благословлять його боги, був на місці та одразу ж вирішив проблему. Відібрав пом'ятий та потертий піджак, побиту життям краватку і одягнув молодшого в сіру джинсовку з невеличким коміром-стійкою. Молодший стиль оцінив, пообіцяв відплатити пивом і відправився на справу за тілом.
Як тільки двері зачинились, Хосок у той же час закинув піджак і ганчірку (яка є краваткою) в пічку й спалив. Техьон давно помітив, що старший ніколи не повертає йому речі, коли допомагає виглядати краще, як-от сьогодні. Каже, що до хімчистки віддав, а вони загубили (чотири рази), або що кудись поклав і не може знайти (шість разів). У кожного була своя боротьба, і Хосок поклав на себе місію з покращення гардеробу молодшого на радість усім. Так і живуть: Намджун примушує гарно виглядати, Хосок приносить у жертву вогню шмаття Техьона, замінюючи його нормальним одягом, і всі задоволені.
Чи варто казати, що справу сьомій дільниці віддали з радістю як безперспективну, бо, ну, кому потрібен нарік і мінус до статистики розкриття? А Техьон вирішив, що це через його чарівність та дар переконання (ні).
Невелика, але охайна прозекторська – похмурий Намджун, гордий Техьон, захоплений Хосок, задовбаний життям Чимін та ригаючий в куточку Йонджун (у нього тут навіть своє відерце є). Всі (окрім Йонджуна, він все ще ригає) задумливо дивляться на тіло, а тіло якимось чином стоїть: ноги розставлені, голова повернута, одна рука притиснута до грудей, а друга піднята догори і вбік. Труп повністю оповитий якоюсь рослинністю, ще й так щільно, що не видно, чи є взагалі одяг під цим листям. «Лярво, ще й на ботаніка витрачатись...» – подумки простогнав Намджун.
Картина була б вражаючою (як він стоїть? Серйозно!), якби не гордо сидяча в піднятій руці трупа веселенька жовта качечка. Довбана жовта іграшка все зіпсувала, типу: «Кря-кря, мазафаки, гра почалась».