Sign up to join the largest storytelling community

У неї було все, вона була всім... Загадковий лідер таємної організації, висококваліфікована в медицині та отрутах, яка вчиняє приховані вбивства. Загинула внаслідок нещасного випадку, і переродилася в тілі знівеченої молодої дівчини. Обличчя спотворена, особистість вкрадена? Особистість - не повернути, сім'я - швидше за все зникла, але щодо тих, хто завдав весь цей біль попередньої володарці тіла, якщо вона принаймні не змусить їх кричати в небувалій агонії і страждання, як вона зможе виправдатися.

Замальовка, натхненна віршем Юлії Баткіліної Стара Фатіма збирається помирати. І тьмяна її душа, і непевні кроки. Шиплять і згасають зорі в воді Євфрату, в імлі ворохоблять боги і їх пророки, герої, що їх забули міста і люди, бо світ - він такий невдячний, такий великий, що час - борода, спадає йому на груди, що зоряні ріки йому обвивають литки. І все-таки світ збирається помирати. Оновлюється, скидає луску іржаву. Тасує вітри і війни, тасує втрати, пророцтва, міцні і ледве живі держави... Старій Фатімі так млосно в тіні платанів, їй тихо шепоче вітер «енума еліш»*. Якщо я піду з водою, то ким я стану? Яку ти мені дорогу тепер постелиш? А хтось безтурботний в небі монетку котить. Євфрат по землі тече і впадає в космос.