Гра на публіку

347 25 3
                                    

-Тебе провести?
-Якщо хочеш.
Ми спокійно йшли по вулиці, яку освітлювали нічні ліхтарі червоним світлом але так як головна тут я, я взяла його за руку, яка була більше моєї, й іноді там виступали вени.
-Фліртуєш?
-Хочу додати хоч трішки романтики в наші брудні відносини.
-Та-ак. - Джексон зупинився. І чому ж вони брудні?
-Ну, наприклад тому, що це буде не насправді.
-Помиляєшся. Ми закохані один в одного, і всі наші почуття, дії... - Джексон провів мені рукою по лиці. Ти відчуватимеш насправді. Хоч для нас вони будуть фальшивкою але інші будуть бачити нас ідеальною парою.
-Гарненька дівчина і брутальний хлопчисько?
Джексон прикусив мою мочку вуха, і прошепотів.
-З цього може щось вийти.
-Тим паче... Мене тягне до тебе Джексоне!
Я обійняла його і трішки поцарапала в районі шиї, після чого, поцілувавши в щічку, пішла з фразою:
-Дякую, що провів. Коханий!
Я швидко зачинила двері, щоб не чути його відповідь й пішла в душ й почала думати про Джексона.
Мені здається, що він хоче зустрічатися зі мною через почуття вини, за моє зіпсоване життя. Ну і добре! Хай закохається в мене, а потім ми пограємось...
Зранку я вирішила, що сьогодні я повинна бути на висоті, попри біль в спині я зібралась, нафарбувалась і вийшовши в короткій спідниці побачила Джексона.
-Привіт, красунчик!
-Ну привіт.
Я потягнулась за поцілунком, і отримала його але щоб було цікавіше, взявши його руку, я поклала на свою сідницю.
-Хей, нам ще в школу іти.
-Так, я знаю...
-Не спокушай мене.
Він взяв мій портфель, а потім і мою руку.
Тільки-но зайшовши в школу, ми роз'єднались один від одного, було не комфортно, ми ж круті і все повинно йти по плану.
До Джексона підійшли його друзі, такі типові хулігани на рік молодші.
-Хей, твоя ляля?
-Ну да.
Він грубо притягнув мене за талію до себе, та я не змінилась обличчям.
-Нічо так? Це так що з сином директора була?
-Точно, Джексон то може даси і нам погратись.
Я відчула, що його руки зжались в кулаки, та як і мені, йому ця фраза була зовсім не приємна.
-Можеш спробувати і відразу ж зустрінешся з моїми кулаками.
-Воу-воу, я ж пошуткував.
-З почуттям гумору в тебе й справді не дуже - відповіла з деяким смішком я і ми пішли далі.
-А тебе тут поважають.
-Якщо скорешся мені, тебе теж заповажають, крихітка.
Я зайшла в клас перша, і хотіла сісти за свою парту, але тепер, я сижу з Джексоном, а Лі посунеться.
-А як же твоя подружка?
-Тепер моя подружка ти! - поцілував мене в носик.
Так, романтично, солодко, але це так мило.
Як тільки зайшла Чон Дунг, було все зрозуміло. Вона все ще закохана в нього, але вона мене зрадила, час повести себе як сучка.
Я поцілувала Джексона покрутивши його мочку вушка, і закинувши на нього під партою ніжки.
А ось і дзвіночок. Вчитель заходить в клас, але мені зовсім не до уроків, та скоро екзамени і я не маю право відволікатися.
-Ти знову робиш помилку?
-Де?
Як не дивно, Джексон розібрався в цій темі швидше й краще ніж я. Можливо треба буде взяти в нього парочку уроків?
-Не відволікайся. Ну тільки якщо на мене.
Знову поцілунок, але цей раз короткий.
-Да ну? Так приторно що аж противно.
-Противно всім через твоє лице.
Деякі просміялись, та як на мене це й справді було трішки образливо.
-Да що ти? Так ви тепер разом?
-А схоже? Ми так хотіли сховатись. - сказав Джексон обійнявши моє плече.
Чон Дунг вийшла з класу.
-А хтось ревнує... Цікаво чим це закінчиться...
-Все тільки починається...
Після школи, ми поговорили з Джексоном про Техьона. Тепер вони знову друзі але бачитись зі своїм колишнім я не маю бажання, і Джексон все розуміє.
-Ну що ж? Прийдеш до мене сьогодні?
-Влаштуєш нам побачення?
-Так, ти права. О сьомій буду чекати тебе біля машини припаркованої до твого дому.
-Звучить цікаво.
Джексон поцілував мою руку, і я зробивши реверанс, зайшла в свій дім.
Не буде ніяких суконь. Я не леді. Але й занадто викликаючим мій вигляд не буде .
Чорна юбка, футболка і курточка.
Я вийшла до Джексона, який оцінив мій зовнішній вид і сівши в машину він запитав.
-Коли твої батьки повернуться?
-На наступній неділі. А що?
-Не подобається те, що ти постійно без догляду.
-А мені до душі такий спосіб життя. В школу ж хожу і добре. Ще і хлопця розумненького маю.
-Куди вже ж краще.
-А ти? В тебе теж не життя а казка.
-Думаєш?
-Ага. Ти класний Джексон. Робиш все що хочеш не думаючи засудять тебе інші чи ні.
-А ти хіба ні?
-Так, але..
-Але? Настю. Життя одне, роби все що хочеш ти, не думай про інших.
-А ти правий Джексон. Зупини!
-Всенсі?
-Заїдь на ту стежку.
Джексон зрозумів до чого я вела. Та для себе, я вже все вирішила. Зараз я хочу тільки відчувати драйв, адреналін.
Джексон зупинив, і вийняв ключі, після чого, я одним рухом зняла футболку яку довго прасувала перед виходом.
-А ти схоплюєш на льоту, крихітка.
Розстібнувши ремінь який трішки стягував джинси Джексона, я потянула за блискавку.
Поцілувавши Джексона, я вкусила його за шию. Сильно.
-Ай, чому ж ти так кусаєшся?
-Помічаю територію?
Ми трішки посміялись, але нам було не до сміху. Моє тіло горіло від кожного його руху. Перший точок був самим приємний. Ми зробили це. Ми знову воз'єднались. Я рухалась то вгору то вниз, вікна були затонованими так, що нас не побачили, а ось на рахунок звуків ще треба подумати.
Після сексу, Джексон закурив, а я лягла на нього висунувши ноги в вікно.
-Після такого я мабуть попаду в ад?
-Я теж. Я ж тебе совратив?
-Думаєш, потім ми зустрінемось в аду?
-Можливо.
-А що з побаченням?
-А що не так?
Джексон подивився на годинники які мабуть коштували як половина мого дому і відповів:
-В нас ще є час. Час рушати.
-Ну зате не спізнимось.
-Дякуючи мені. Я продумав, що в тебе знову з'явиться бажання при моєму виді.
"Ну що ж, 1:0 Джексон. Більше я не здамся".
-Тобто в тебе бажання не було.
-Воно в мене присутнє завжди... Не забувай про це.
На великій швидкості ми поїхали кудись в загородний будинок. Де видно, була вечірка.
О ні, ці люди, я знаю їх! Ну і туса я вам скажу.
Тільки зайшовши через ворота, я побачила Техьона, але більше мій погляд прикували ті три подружки, з якими в минулий раз наші інтереси розійшлись.
-Джексон...
-М?
-Може підем звідси?
Відвівши погляд від усіх, він різко повернувся до мене, і заглядаючи в очі, підняв моє підборіддя, він провів вказівним пальцем по щоці залишивши лише лінію холодку промовив:
-Чого нам боятись? Подивись страху в очі, і нагруби як ти завжди робиш, крихітко.
Я зрозуміла. Ну що ж, все стає тільки цікавішим.
Взявши мене за талію, Джексон ще раз хотів всім показати, що ми пара і ми пішли на зустріч до його знайомих.
-Джексоне! Ти прийшов? І не один?!
-Привіт. Знайомся моя дівчина Настя.
-Я Джинву. Приємно розуміти що в цього дурачка з'явилася дівчина.
Я трішки посміялась, і коли його друг поцілував мою руку, трішки смутилась.
-Приємно познайомитись.
-Взаємно.
Коли Джексон почав говорити з Джинву, мені було зовсім не цікаво, і я приглядалась до тих подружок і особливо до тої, що мене поранила.
Вечірка дуже швидко ставала все цікавішою. Десь були наркотики, багато алкоголю, трава ну і інше, що школярам незаконно вживати. Помітивши в тій групі людей Техьона, я відразу пішла до нього, щоб відмовити його вживати всяку дурню.
-Привіт, я у вас його заберу, добре?
Зіткнувшись з чотирма хлопцями і двома дівчатами промовила я.
-Ого, хто тут у нас?
-А! Це ж твоя колишня!
-Це та що з двома відразу?
Техьон мовчав, та і я не сильно слухала все, що говорили ті нарики, я знаю що він не із них... Ні, да такого бути не може!
Його очі як мачете, гострий і холодний погляд дивився на мене, і прорізав діру в моєму серці від цього погляду, очі були червоними чи то від недосипу, чи наркоти.
-Техьон, будеш? - спитав у нього самий розумний.
-Угу. Давай - відвернувшись від мене промовив Техьон.
-Ні, не треба... - я лиш благаючим голосом попросила його, але Техьон навіть погляд на мене не підняв.
-Ха-ха, вибач, а напомниш, хто ти йому щоб наказувати?
Я хотіла заперечити, але не можу. Вона права, я ж ніхто щоб забороняти, ну добре.
-Дайте і мені.
-Вау, ну спробуй - сказав мені наш диллер.
-Ні, ти не будеш.
"Ну ось, майже спрацювало"...
-Якщо будеш ти, то і я з тобою!
-Пішли. - Техьон сказав це наказовим голосом, і ми й справді пішли в напрямку лісу.
-Еей, та залиш її, йди до нас! - прокричав ще один хлопець з компанії, але Те просто проігнорував.
Відійшовши від людей ми почали вияснювати стосунки, здається в яких, я вже ставила крапку, чи все-таки не поставила?
-Відпусти, мені боляче - сказала я Техьону, який сильно стиснув мою руку.
-В чому твоя проблема? Ми - все, розійшлись, насолоджуйся життям з новим хлопцем. Чому, чому ти не залишиш мене в спокої? - Техьон запустив руки в волосся і спустив їх по голові вниз.
-Та що з тобою? Які наркотики Техьон? Я не хочу щоб через якусь дурочку ти зруйнував собі майбутнє...
Він нічого не промовив, лиш впадав в істерику, прикладаючи руку і довгі пальці до губи, а іншою підтримував лікоть, ніби думаючи.
-Техьон! - я підійшла до нього, і взяла його голову в свої долоні. Техьоне... Я... Вибач, я не знаю чому, але я хочу вибачитися перед тобою. Я не знала, що ти настільки засмутишся, і ні... Все повинно бути зовсім не так! Чому ти не зможеш знайти собі дівчину, і забути про таку повію як я? Чому ти не обговорюєш мене з друзями? Навіщо тобі наркотики?
Техьон піднявши один кут губи посміхнувся.
-Тому, що я...Сука. Я все ще люблю тебе.
-Але, ти зробив мені больно! Сосався з якоюсь лярвою, і навіть надіслав мені фотографію. І ти мене любиш?
-Що?
-Я сама не розумію що відбувається!
-З ким я сосався?
-Я звідки знаю? Наче з брюнеткой, ще й сиділа на твоїх колінах. Ммм... Романтика яка.
-Та не було такого! Під час наших відносин, я тобі не зраджував!
-Я своїми очами бачила це фото. А хочеш ще прикол? Твої прихильниці, ще й напали на мене?
-Всенсі? Ти ціла?
-Так, зі шрамом на спині, але все добре .
-Хто вони?
-Вони тут. Група дівчат, яким наче я не подобаюсь.
-Покажи мені їх.

Школа.КоханняWhere stories live. Discover now