Частина 7

5 0 0
                                    

Ти плачеш. Сліз гірких потоки

На твойому лиці блідому

Лишають слід свій – не глибокий,

Та замітний вже оку мому.

Ти плачеш. Ти, що відіпхнула

Любов мою, як сиротину,

Тепер надармо просиш, ловиш

Любові хоч би крапелину.

Твоєю дивною красою

Надармо всіх маниш ти к собі:

Се труп убитої любові

Не допуска любові к тобі.

І марно линуть, марно гинуть

Літа найкращі, молодії!

Ти пам'ятник живий, небого,

На гробі власної надії.

Іван Франко. Вірші та творчість.Where stories live. Discover now