Part 6

4 0 0
                                    

Не раз у сні являється мені,

О люба, образ твій, такий чудовий,

Яким яснів в молодощів весні,

В найкращі хвилі свіжої любови.

Він надо мною хилиться, страшні

Полошить мари... З трепетом, без мови

Я в тії очі знов гляджу сумні, –

Що жар колись ятрили в моїй крови.

І на моє бурливе серце руку

Кладе той привид, зимну, як змія,

І в серці втишує всі думи й муку.

На привид тихо, не змигнувши, я

Гляджу. Він хилиться, без слів, без згуку

Моргає: «Цить! Засни! Я смерть твоя!»

Іван Франко. Вірші та творчість.Where stories live. Discover now