Шльондра

475 31 5
                                    

Я згадала про Джексона, але не думаю, що Техьон повинен знати це, я не хочу щоб вона сварились через мене.
- Ні. Все добре, але якщо б ти був поруч було б краще.
- Ти настільки прив'язалась до мене? Що вже й жити без мене спокійно не можеш?
- Краще б подумав про свої почуття Техьоне. На рахунок мене, можеш не хвилюватися, я не прив'язуюсь... ну, мені час йти, бувай, надобраніч!
-Солодких снів. Можеш обійняти ведмедика, і думати що це я. Дочекайся мене.
-Добре - сказала я трішки засміявшись, і  відключилася від розмови, бо відчула, наскільки сильно забилось моє серце.
Ну ні ... Ну це ж не воно правда? Я не можу закохатися... Техьон далеко, і в нього й без мене багато дівчат... Такого й бути не може!
Я думаю, що це лиш голос Техьона подіяв так на мене, і не вірю що змогла так сильно в нього закохатися.
Понеділок! 9:00
О ні! Я ж проспала!
Пізд*ц! Я почала дуже швидко збиратись, і нафарбувалась хвилин за 7, не поснідавши, я пішла в школу. Навіть не пішла, а майже не бігла.
9:27
Зайшовши в школу, я помітила, що всі почали дивитися на мене якось дивно... Ніби-то з звичайної дівчини, я перетворилась на ворога, і ізгоя?
Не дивлячись на цю дивну ситуацію, я зайшла в свій клас, і мої однокласники почали мені підсвистувати, всі, крім Джексона. По його фейсу було ясно видно, що він задоволений сьогодні як ніколи.
Чон Дунг пересіла від мене, до самої понтовитої дівчинки Лі, це та, в якої були мутки з Джексоном, вони дивились на мене з косу і говорили щось.
Джексон не змусив себе довго чекати, і виступив першим:
-Вау, хто тут у нас?
-Джексон, що ти?...
-І як Техьон міг так помилитися в тобі? - сказала Лі.
-Всенсі?
-Слухай, мені ось одне цікаво... Ти і зі мною так гралась? М?
-Да що ти верзеш? Я не розумію!
До мене підійшов мій однокласник, з яким ми трішки товаришували і дав папір, на якому були роздруковані фотографії де ми вчора з Джексоном були на криші, вони були дуже дивними... Це був тей момент, коли Джексон поклав мою долоню до нього на груди, але зі сторони, це справді виглядало, ніби я до нього пристаю.
-Аху*ть...
"У мене навіть слів немає, я в шоці... І це тепер виходить, що я зрадила Техьону? Тобто, я шльондра так? Ахах, ясненько, ну а Джексон молодець."
-Добре, що я не піддався почуттям, і відштовхнув тебе... - Джексон закотив очі, і дуже сильно взбісив мене своєю фразою.
В цей момент, мені дуже хотілось подивитися на Чон Дунг, яка взагалі-то мала б бути на моїй стороні, і вона помітивши мій погляд, відвела свій. Ха! Зрозуміло...
Закинувши собі на плече портфель, я майже вийшла з класу, і перед вихідом помітила, що Джексон мені підморгнув.
"Ну ні, він в мене ще поплатиться, я йому влаштую."
Я пішла в медпункт, щоб відпроситися з занять, списавши на те, що в мене болить голова:
-Добрий день, в ви можете написати мені пропуск?
-Привіт, що в тебе?
-Голова болить, не можу досидіти до кінця.
-Добре, я зараз дам тобі таблетку, і ти зможеш відпочити на одному з цих ліжок, як тільки стане краще, йди на уроки.
-Добре, дякую. - я не хочу нічого, ні відпочивати, ні йти на уроки, я просто хочу додому, і хочу з'ясувати навіщо Джексон це зробив.
Медсестра кудись пішла, і я теж вирішила піти на крок на любимих однокласників, які всі налаштовані проти мене. Але як тільки я збиралась вийти, то помітила, що хтось, а саме два силуета прямують прямо до мене, в медпункт.
Мені стало цікаво, та і я не хотіла привертати увагу до себе, різко вийшовши. Я краще почекаю, і дізнаюсь хто ж це тут.
Я зайшла за останню шторку за ліжком, і прислухаючись, почула один дуже знайомий голосок.
-В нас є не більше 10 хвилин, я тільки  відпросилась в туалет.
-Мм, я постараюсь впоратись...
Ха-ха-ха, це була Кім Лі, і щоб я не була свідком їхнього сексу, і не слухала це все, я лиш зробила фотку як доказ, ну що ж, тепер моя черга грати.
-Кх-Кх. - я вийшла з-за своєї схованки, і з посмішкою, і азартом, спостерігаючи на їхню реакцію - Привіт! А я все поняла!
-Що ти тут робиш? - з роздратуванням спитала вона.
-Ну, у мене просто заболіла голова, я хотіла піти додому, але тепер тільки рада, що побачила вас, друзі!
-Та що ти?
-Мм, Лі, а я знаю що ти зробиш, щоб я вас не здала!
Я не знала цього парубка, і точно не хотіла б розповідати всім про її інтимне життя, але мені потрібна була допомога.
-Ну і що ж ти хочеш?
-Ти повинна сказати, що я не приставала до Джексона! Бо я цього правда не робила! Він сам положив мою руку до нього на груди.
-Да ну? - недовірливим тоном спитала вона. - Знаєш, Джексон крутий, і я не розумію навіщо ти йому. Та і Техьону теж. Що в тобі такого?
-Я сама цього інколи не розумію, але... Ти... Заздриш чи що?
-Що? З чого б це?
-Ну не знаю, я можу бути з Техьоном або Джексоном, а тобі приходиться з..  - я не знала як звати цього хлопця, але він виглядав старше, ніж ми, і був зовсім не поганим. - ним.
-Я Джин, практикант з фізкультури.
- Аа, зрозуміла, так ви хотіли провести... Мм, розтяжку? - я сильно розсміялась, і Джину наче сподобався цей жарт.
-Ха-Ха Настя, як смішно!
-Добре, давай серйозно, ну і як ти зібралась мене захищати?
-Я скажу, що проходила в тей час біля школи, і бачила, що не ти була ініціатором.
-Вау! Лі, зовсім не погано...
-Але ти нікому не розкажеш про це, і зможеш вже вирішити, кого ти хочеш Сюміна чи Джексона чи  Техьона???
-Хах, ну я спробую.
-Моя тобі порада, обирай швидше... Хлопці довго чекати не будуть.
Я майже закінчила фразу, але подивившись в вікно з другого поверху, побачила дуже знайому машину. О ні! Це що Техьон? Що він тут робить? Його ще не вистачало...
-Ха, тепер твій вибір треба буде прискорити, дєтка...

Школа.КоханняWhere stories live. Discover now