В полоні твоїх поцілунків

~16~

-Є одне не вирішине питання...-не сміливо промовляє хлопець.
-Кажи.-сухо відповідаю я.
-Ліжко,воно одне.
-Добре.-я піднялася з крісла і пішла розправляти ліжко. А хлопець лише здивовано спостерігав.-Ну не буде хтось з нас спати на цьому кріслі.-показала на крісла, які стояли посеред номеру.
-Якщо хочеш, я можу і тут якось вмоститися.
-Не верзи дурниць. Не вперше.-я мала на увазі про нашу "шлюбну" ніч.Спали ми в домі батьків, в моїй кімнаті, разом.
Тоді я лягла на ліжко і пробувала заснути. Та хлопець все ще стояв посеред номеру і про щось думав.
-Що таке?-запитала я.
-Ти його так сильно кохаєш?-несподівано запитав він.
-Я хочу його забути і покохати тебе.-впевнено сказала я, а хлопець лише подивився на мене здивованим поглядом.
-Я зроблю все для того щоб ти була щаслива.-він підійшов до мене і сів. Взяв мо' руки в свої.-Я ніколи не позволю тобі плакати.
-Лягаймо вже.
Хлопець швидко встав і зняв свою футболку і штани, залишившись лише в боксерах. На це я нічого не стала казати, але було мені дуже не зручно. Джан накрився ковдрою і просто відвернувся від мене, а я відвернулася у відповідь і заснула після важкого дня.

Зранку мене розбудив хлопець. Він ніжно проводив своїми пальцями по моєму лицю і щось бурмотав.
-Доброго ранку.-сказала я відкривши очі.
-Доброго ранку. Ходімо на сніданок, а тоді підемо на пляж.
Я відразу вирішила вдягнути купальник під одяг. Тож  після водних процедур, я одягла свій купальник, на верх легке біле платтячко.
Спустилися ми на низ і побачили, що є на сніданок. Була багато фруктів, салатів, був рис, вівсянка і багато іншої випічки.
Я взяла собі фруктовий салат і круасан з шоколадом, Джан взяв те саме і ще ми замовили собі латте.
Після смачного сніданку ми пішли в сторону пляжу, розглядаючи все довкола. Тут дуже гарно!
-Не хочеш ввечері піти в якесь гарне місце повечеряти?-запропонував хлопець.
-Добре.
-Поля, не будь такою сумною, прошу тебе.-він взяв мене за руку і мило посміхнувся.
Я на це нічого не відповіла і ми попрямували до пляжу.
Зайнявши місця на лежаках, до нас підійшла якась парочка. Вони виглядали щасливо.
-Привіт.-сказала мила дівчина.
-Привіт.-відповіли разом ми.
-Ви з 207?-запитала знову вона.
-Так.
-А ми з 206,ми бачили як ви виходили звідти і подумали, що можна було б познайомитися.-дівчина дуже вміло щебетала на англійській.
-Я Джан, а це моя дружина - Поля.-представив нас хлопець.
-А я Дефне, а це мій чоловік - Адам. Ми з Португалії.-пояснила дівчина.
-Дуже приємно познайомитися. А ми з Лос-Анджелесса.-відповіла я. Її чоловік не був дуже приємним в спілкуванні, він не сказав ні слова.
-Ви тут вже давно?-запитала Дефне.
-Ні, лише вчора прилетіли, одразу після весілля.-відповіда я.
-Як все гарно складається!-нарешті промовив Адам.-В нас теж недавно було весілля.
Ми привітали один одного і вже до самого обіду були разом, поки не зайшли в номери. І ми договорилися разом повечеряти і після того піти в клуб.
День був дуже крутим, купатися в такій теплій і чистій воді - саме задоволення, а грати м'ячем на піску - взагалі словами не передати.
Ми зайшли в номер і я пішла в душ,а Джан чекав своєї черги.
Вже після того як я помилася я згадала, що всі мої речі ще досі в валізі. Тож я замоталася в рушник, вийшла з ванної. Я відразу побачила на собі зацікавлений погляд Джана.
-Поля...-тихо сказав він. А в мене сльози накотилися на очі від спогадів.
-Я забула одяг.-сказала я і відправилася до валізи,а хлопець пішов до ванної так і не сказавши ні слова. Я вдягнулася і почала розкладати одяг в шафу-купе, яка стояла в номері. Я старалася не згадувати того дня, коли вийшла до Макса в одному рушнику але сльози самі по собі котилися, але я все ж складала цей клятий одяг, сукні вішала на вішаки, а футболки, шорти і штани складала на полички. Білизну склала на окрему поличку. Тоді вирішила розкласти речі Джана. Яка різниця хто їх розкладе. Я відкрила валізу і витягнула спочатку взуття і занесла його в невеличкий коридор, де стояла спеціальна шафа для взуття. Тоді повернулася і почала розкладати його одяг, в цей момент він вийшов з ванної.
-Я вирішила і твій одяг розкласти.
-Дякую.-він глянув мені в очі.-Ти плакала?-я лише відвернулася від нього.
-Може вдінеш ці штани сьогодні ввечері?-я взяла самі перші штани, які побачила і показала їх хлопцю.
Він підніс мене з землі і посадив на ліжко, сівши навпроти.
-Що сталося?-запитав він.
-Нічого, все добре.-пробувала виправдатися я.
-Я тебе уважно слухаю.-наполягав Джан.
-Все добре.-крикрула я і хотіла встати з ліжка, та він відразу повернув мене в сидяче положення.
-Я не відпущу тебе, до того часу, доки не розкажеш мені чому ти плачеш!-серйозно говорив він.-Я щось не так зробив?
-Ні, я просто згадала один момент з Максом.
-Який?-запитав сердито він.
-Тобі справді буде легше, коли ти це почуєш?
-Так.
-Коли ми тоді втекли, я так само, як сьогодні вийшла з ванної в одному рушнику...-я глянула на Джана, щоб впевнитися чи готовий він слухати далі.-Ми переспали.
-То чому ти плачеш?-трішки промовчав і тоді запитав Джан.
-Бо мені сьогоднішня ситуація нагадала ту.-я трішки опустила голову і вирішила сказати ще дещо.-Це був мій перший раз.
-Він змушував тебе?-зі злостю в очах запитав хлопець.
-Ні, та не переживай. Все добре. Я забуду його!-тоді я встала і продовжила далі розкладати одяг свого чоловіка.

Вже пізніше я почала готуватися до вечері. Сьогодні хотілося виглядати шикарно. Просто для себе...
Я вибрала зелене плаття з чорними широкими бретельками і таким самим поясом. Воно не було обтягаюче, тай сказати, що воно пишне теж не скажеш. Зад був трішки довшим переду і воно гарно дивилося на мені. До нього я вирішила взути чорні підбори. Накрутила легкі локони, зловивши деякі прядки шпилькою і зробила макіяж, який підкреслював мої красиві очі.
Джан поглянувши на моє плаття дістав з шафи такого ж зеленого кольору сорочку і чорні штани, які я пропонувала ще швидше. Ми виглядали дійсно як пара.

В певний час ми вийшли з номеру і якраз зустріли своїх сусідів, з якими домовилися провести вечір.
Ми пішли в ресторан, де вже заздалегідь був замовлений столик. Адам з часом розговорився і моє перше враження про нього просто щезло. А Дефне як завжди, щебетала без зупину, вона розповідала як вони познайомилися з Адамом.
-А як ви познайомилися?-запитала дівчина, закінчивши свою розмову.
Я лише глянула на Джана.
-Наші батьки відкрили разом бізнес, а Джан хотів переїхати жити в Лос-Анджелес з Канади, зупинився на декілька тижнів у нас, а познайомилися ми в аеропорту.-на одному диханні розповіла я.
-Це так мило.-засміялася Дефне.
В цей момент офіціант приніс нам наші замовлення і  ми продовжили свій вечір в хорошій компанії таких же молодих людей. Пізніше відправилися в клуб, де не гірше провели час.